Экономические науки /3.Финансовые отношения.

К.е.н. Цуркан І.М., магістр Красіля Я.В.

Національний гірничий університет, Україна

Оптимізація фінансових потоків страхової компанії

Глобальна фінансова криза, падіння платоспроможного попиту на страхові послуги, фінансові втрати від інвестицій страхових компаній на фондовому ринку, зниження рентабельності страхових операцій, різке загострення конкуренції на ринку страхування вимагають від страховиків необхідність виважено управляти фінансовими потоками, зокрема ефективно формувати і використовувати фінансові ресурси. Адже саме від керування фінансовими потоками залежить насамперед економічна ефективність страхової компанії.

На основі функціональної ознаки фінансові потоки страховика можна класифікувати на страхові, інвестиційні, управлінські [1].

Страхові фінансові потоки, пов'язані з формуванням і використанням страхового фонду, є визначальними для оцінки результатів діяльності страховика. Вхідними страховими фінансовими потоками є страхові премії за укладеними договорами страхування зі страхувальниками.

Останнім часом у страховиків збільшувався ріст обсягів класичного страхування (набір традиційних страхових послуг). У зв’язку з цим збільшувалася доля фінансових потоків зі страхової та інвестиційної діяльності страховика. Таким чином, у керівництва страхових компаній зросла необхідність більше грамотного керування ними, для того щоб страховий портфель був збалансований, а інвестиційна діяльність достатньо диверсифікована, ліквідна й прибуткова.

Класичний страховий портфель містить договори обов'язкового й добровільного страхування по особистому й майновому страхуванню. В області особистого страхування - це страхування від нещасних випадків і хвороб, добровільне медичне страхування співробітників підприємств. В області страхування майна: страхування автотранспортних засобів, що належать громадянам, страхування домашнього майна, страхування майна організацій. В області страхування цивільної відповідальності: страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів, страхування відповідальності підприємств - джерел підвищеної небезпеки [2].

Відомо, що визначальним чинником динаміки основного джерела формування доходів страховика від страхової діяльності – страхових премій, виступають зміни величини та структури їх страхового портфеля. Тому, різноманітні проблеми і завдання фінансового менеджменту страхових компаній пов’язані із страховим портфелем як основним елементом моделі об’єкта управління у них.

Будь-який страховий портфель можна охарактеризувати за допомогою таких основних показників як величина ризику та норма доходу або прибутковість [3].

Дослідженню питань управління ризиками присвячені праці таких зарубіжних вчених, як Г. Марковіца, Д. Тобіна, В Шарпа, Є. Брігхема, в тому числі у страховій галузі Д. Хемптона, Д. Шаплико, В. Шахова. Проте проблема управління ризиками страхових операцій та ризиками страхового портфеля загалом досліджена недостатньо.

Під управлінням страховим портфелем необхідно розуміти процес планування, аналізу та регулювання величини та структури страхового портфеля за допомогою математичних методів і технічних прийомів, певного набору фінансових та страхових інструментів з метою забезпечення фінансової стійкості самого портфеля, досягнення максимального рівня доходу страхової організації, збереження величини її власного капіталу та фінансового забезпечення страхових зобов’язань [3].

В основі формування ефективного портфеля лежить «сучасна портфельна теорія», окремі положення якої були розроблені Г. Марковіцом, В. Шарпом та іншими науковцями. «Портфельна теорія» базується на механізмі оптимізації портфеля при заданих критеріях співвідношення його доходності і ризику. Тобто, при формування портфеля страховик повинен прагнути забезпечити найбільш ефективне поєднання за ним ризику і доходності.

Алгоритм побудови оптимального страхового портфеля є наступним [4]. По-перше, визначається очікувана доходність страхового портфеля за видами страхування. Очікувана доходність страхового портфеля – це середня величина доходності за окремими видами страхування. По-друге, розраховується очікувана рентабельність страхового портфеля за кожний досліджуваний період (роки або квартали).

Проте, середня величина – це сукупна кількісна характеристика, яка не дає можливості прийняти оптимальне рішення на користь найбільш доходного виду страхування чи страхового портфеля.

Для остаточного прийняття рішення необхідно виміряти мінливість показників, тобто міру мінливості можливого результату (міру ризику) як ступінь відхилення очікуваного значення від середньої величини. Для цього застосовуються два тісно пов’язаних між собою критерії: дисперсія та середньоквадратичне відхилення. Для визначення дисперсії доходності страхового портфеля будується матриця коваріацій доходностей за видами страхування. Далі на основі даних коваріаційної матриці, визначають дисперсію доходності страхового портфеля та середньоквадратичне відхилення доходності за ним у кожному році в страховій компанії. Чим вищий результат стандартного відхилення доходності, тим більший ризик в страховика одержати збитки за ним.

Надалі визначають оптимальний страховий портфель , у якому досягається оптимальне співвідношення майнового, особистого страхування та страхування відповідальності за критеріями максимальної рентабельності при заданому рівні ризику і, водночас, найменшого рівня ризику при такій рентабельності.

Формування оптимального страхового портфеля надає страховику багато переваг. Насамперед це стосується фінансової надійності страхової компанії. Компанія лише в тому разі можу бути надійною, коли забезпечується збалансування по портфелю між договорами, які закінчуються, і тими, що укладаються, коли вирівнюється ризик між видами страхування, коли забезпечується оптимальне співвідношення між доходом та ризиком по портфелю тощо. Саме тоді можна впевнено говорити, що фінансовому стану страховика не загрожують непередбачені великі виплати чи банкрутство і що компанія зможе повністю та в строк відповісти по взятих на себе зобов’язаннях.

Литература:

1. Исакова Т.М. Управление финансовыми потоками страховой компании // Автореф. дис. канд.эк.наук: 08.00.10. / Российская экономическая академия им. Г.В. Плеханова. – Москва, 2009. – 24с. (Электрон.ресурс) / Спосіб доступу: http://magistr.rea.ru/portal/Departments.nsf/departments.nsf/

2. Яшина Н.М. Сущность и виды страхового портфеля // Финансы. – №2. – 2003. – С.50-52.

3. Баранов А. Управління страховим портфелем // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. - №94-95. – 2007. – С. 112-116.

4. Хавтур О. Оптимізація структури страхового портфеля: управління ризиками і дохідністю // Світ фінансів. – Вип.1(10), березень. – 2007. – С. 142-152.