Старший викладач Ткаченко С.А.

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ТА КРИТЕРІЇВ ОПТИМАЛЬНОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

При характеристиці цілі підсистеми забезпечення інноваційного розвитку підприємства досить важливо чітко визначити показники та критерії оптимальності забезпечення інноваційного розвитку підприємства, тобто ті фактори за якими можна судити про ступінь та повноту реалізації цілі. Господарська політика суб`єкта підприємницької діяльності для його ефективного існування та розвитку в сучасних нестабільних ринкових умовах вимагає отримання для цілей забезпечення інноваційного розвитку підприємства всебічної і багатогранної інформації при мінімальних витратах на її збирання, обробку, аналіз, оцінку й розподіл. Виходячи із цієї посилки потрібним логічним елементом системного підходу в процесі створення підсистеми забезпечення інноваційного розвитку підприємства повинно бути визначення таких показників і критеріїв оптимальності її функціонування, за величиною яких можна було б судити про переваги того або іншого варіанту побудови підсистеми.

Якщо генеральна і часткові цілі підсистеми виражаються її цільовими функціями, тоді показники і критерії зображують чисельний вираз цільових функцій. При цьому необхідно відзначити той факт, що вибір показників і критеріїв оптимальності забезпечення інноваційного розвитку підприємства – показників, які дозволяють судити про ступінь і повноту реалізації цілей, - являє в цей час одну із найбільш складних та дискусійних проблем. При формуванні таких показників і критеріїв для забезпечення інноваційного розвитку підприємства виникають значні труднощі методологічного характеру. Саме цим можна пояснити той факт, що теоретики з питань економіки у своїх працях до цих пір не мають загальноприйнятих показників і критеріїв оптимальності забезпечення інноваційного розвитку підприємства, без якого процес управління інноваціями ускладнюється. Таке становище примушує провідних економістів та фахівців з питань науково-технічного розвитку в кожному конкретному випадку висувати якісь свої показники і критерії оптимальності розвитку, які далеко не завжди задовільні за змістом, що в кінцевому рахунку, на наш погляд, негативно позначається на якості управління інноваційною діяльністю суб`єктів підприємницької діяльності.

В літературі наведено цілий ряд підходів до визначення загальних та окремих показників і критеріїв оптимальності забезпечення інноваційного розвитку підприємства [1, с. 132; 2, с. 17; 3, с. 103; 4, с. 203; 5, с. 21; 6, с. 11].

Дослідження наведених показників і критеріїв оптимальності розвитку з точки зору прийнятності їх для підсистеми управління інноваційною діяльністю підприємства показує, що оцінка системи управління інноваційною діяльністю підприємства тільки за одним узагальнюючим показником і критерієм є недостатньою, тому що виробничі об`єднання і промислові підприємства, будучи складними техніко-економічними і ринковими системами, існують в умовах обмежень, які неможливо всебічно урахувати за допомогою тільки одного показника і критерію. Тому, при створенні підсистеми управління інноваційною діяльністю підприємства потрібно поряд з узагальнюючими показниками і критеріями використовувати ще і узгоджені з ними часткові показники і критерії, які б задовольняли одночасно всі генеральні і часткові цілі підсистеми. Тобто, процес створення підсистеми повинен зводитися до вирішення завдання векторної оптимізації, суттєвим моментом якого є вибір рішень, які одночасно в максимально можливому ступені задовольняли б цілі підсистеми за різними показниками і критеріями з позицій комплексного охоплення сфер оберту та виробництва, забезпеченості початковою і вихідною інформацією, економічної коректності та придатності для прийняття релевантних управлінських рішень тощо. Тому, виходячи із того, що цілі інноваційного розвитку виражаються його цільовими функціями, а показники і критерії зображують чисельний вираз цільових функцій нам уявляється, що єдиним правильним шляхом стосовно управління інноваційною діяльністю підприємства буде пошук показників і критеріїв оптимальності забезпечення інноваційного розвитку підприємства на базі загального методологічного підходу.

Так, генеральним показником оптимальності забезпечення інноваційного розвитку підприємства виступає максимізація інноваційного прибутку, а проміжними показниками, на наш погляд, є: максимізація чистого доходу (виручки) від реалізації продукції; мінімізація виробничої собівартості реалізованої продукції та витрат на інновації. В свою чергу, загальним критерієм оптимальності забезпечення інноваційного розвитку підприємства є максимальна рентабельність продаж. Частковими ж критеріями можуть бути прийняті: максимізація відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції підприємства до його активів; мінімізація частки виробничої собівартості реалізованої продукції підприємства в його чистому доході (виручці) від реалізації продукції; мінімізація частки витрат на інновації підприємства в його чистому доході (виручці) від реалізації продукції.

Список використаних джерел

1. Голубков Е.П. Маркетинг: стратегии, планы, структуры. – М.: Дело, 1995. – 192 с.

2. Голубков Е.П. и др. Маркетинг: выбор лучшего решения / Е.П.Голубков, Е.Н. Голубкова, В.Д. Секерин; Общ. ред. Е.П. Голубкова. – М.: Экономика, 1993. – 222 с.

3. Егоров А.Ю. Комплексный анализ в системе маркетинговой деятельности. – М.: СП «Вся Москва», 1994. – 256 с.

4. Информационные технологии в маркетинге: Учебник для вузов / Г.А.Титоренко, Г.Л. Макарова, Д.М. Дайитбегов и др.; Под ред. проф. Г.А.Титоренко – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 335 с.

5. Маркетинг / Упоряд., вступ. ст. А.І. Кредитова. – К.: Україна, 1995. – 399. – Рос. мовою. ISBN 5-319-01352-3.

6. Пешкова Е.П. Маркетинговый анализ в деятельности фирмы. – М.: «Ось-89», 1997. – 80 с.