Екологія/2.Екологічні і метеорологічні проблеми великих міст і промислових зон

Гончар Н.В.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Рекомендації щодо використання показників ензиматичної активності штучних едафотопів

Живі організми та їх метаболіти часто є більш чутливими показниками якісного стану техногенних ландшафтів, ніж дані традиційних агрохімічних аналізів. Зокрема, ферментний пул штучних едафотопів, який є важливим регулятором біохімічного гомеостазу відпрацьованих земель, виконує біогеоценотичні функції і забезпечує безперервність процесів метаболізму, навіть в екстремальних умовах техногенних екосистем.

На наш погляд дотепер дуже мало уваги приділяється питанням, пов’язаним із ферментативною активністю едафотопів техногенних ландшафтів. Хоча саме результати таких досліджень спроможні вказати шляхи і способи рекультивації конкретної кар’єрної території, а головне – вказати на найбільш придатний видовий склад майбутнього культурфітоценозу і напрямок подальшого використання відновленої ділянки.

З метою попереднього визначення найбільш придатного способу рекультивації порушених земель на основі багаторічних досліджень раніше вже було складено градацію ступенів біогенності едафотопів за активністю гідролітичних ферментів для шару 0-20 см [1]. Було запропоновано наступне: едафотопи, у яких активність ферментів зменшилась більш ніж на 75 % у порівнянні з активністю цих ферментів на паровій ділянці непорушеного чорнозему вважати абіогенними; якщо активність ферментів зменшилася на 75-50 % – слабобіогенними; на 50-25 % – середньобіогенними; активність гідролітичних ферментів знизилася менше, ніж на 25 % – біогенними.

Як показали наші дослідження, біохімічні процеси проходять майже у метровій товщі відпрацьованих земель Нікопольського марганцеворудного басейну. Тому нами складено градацію рівня біогенності едафотопів за ферментативною активністю для орного шару 0-40 см.

Встановлено, що абіогенними є тільки ті породи, які відібрані безпосередньо з борту кар’єру. Довготривале (35-річне) перебування відпрацьованих гірських порід на денній поверхні у паровому (без рослин) стані сприяє тому, що за рівнем ензиматичної активності вони поступово наближаються до зональних ґрунтів (рис. 1). Проте ці едафотопи, за нашими даними, характеризуються як слабобіогенні. При цьому цікавим є той факт, що в насипному шарі родючої маси чорнозему південного та в сіро-зеленій глині відновлення біохімічного потенціалу відбувається швидше і тому їх за рівнем ферментативної активності можна вже віднести до середньобіогенних едафотопів.

Рис. 1. Розподіл ферментативної активності орної товщі (0-40 см) едафотопів техногенних ландшафтів:

1 – насипний шар родючої маси чорнозему південного з рослинами;

2 – насипний шар родючої маси чорнозему південного без рослин;

3 – сіро-зелена глина з рослинами;

4 – червоно-бура глина з рослинами;

5 – лесоподібний суглинок з рослинами;

6 – сіро-зелена глина без рослин;

7 – лесоподібний суглинок без рослин;

8 – червоно-бура глина без рослин

Культурфітоценози, що складаються з Medicago sativa L., Onobrychis arenaria (Kit.) DC, Bromopsis inermis (Leyss.) Holub, Agropyron Gaertn., сприяють значному посиленню процесу накопичення у відпрацьованих гірських породах ензиматичної активності. Тому у верхній 40-сантиметровій товщі майже всі досліджувані нами едафотопи, окрім червоно-бурої глини, характеризуються як біогенні.

Тому ми рекомендуємо на штучних едафотопах із середньобіогенним та біогенним рівнем орного шару (0-40 см) вирощувати сільськогосподарські культури, навіть вимогливі до ґрунтово-кліматичних умов. Слабобіогенні едафотопи доцільно використовувати під штучні лісові насадження, або в якості сіножатей з розвинутим бджільництвом.

Література:

1. Узбек І. Х. Еколого-біологічна оцінка едафотопів техногенних ландшафтів степової зони України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра біол. наук : спец. 03.00.16 ,,Екологія” / І. Х. Узбек. – Дніпропетровськ, 2001. – 36 с.