Розвиток людського потенціалу в Україні: методика оцінки та сучасний стан

Чуприна О.О., Чуприн К.С.

Кінцевою метою економічного розвитку будь-якої країни та світу в цілому має бути створення умов для всебічного розвитку людини, покращення її добробуту, забезпечення її довгого та здорового життя. Саме за рівнем розвитку людського потенціалу можна судити про рівень соціально-економічного розвитку країни в цілому.

Найвідомішим інтегральним показником, на основі якого здійснюються міжнародні порівняння людського розвитку є індекс людського розвитку (ІЛР), який ще називають індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Методика його розрахунку розроблена фахівцями Програми розвитку ООН. При його побудові використано наступні показники [1, С. 92; 3, С. 75]:

- середня очікувана тривалість життя при народженні;

- рівень грамотності дорослого населення та загальний коефіцієнт тих, що навчається в початкових, середніх та вищих навчальних закладах;

- валовий внутрішній продукт (ВВП) в розрахунку на одну особу у доларах США за паритетом купівельної спроможності (ПКС).

Такий перелік показників дозволяє оцінити розвиток країни за можливістю населення реалізувати три головні цілі людського розвиту: прожити довге та здорове життя; отримати знання та реалізувати власні здібності; мати гідний рівень життя та забезпечувати свої фізіологічні, соціальні та духовні потреби.

Розрахунок ІРЛ здійснюється за формулою [1, С. 92]:

,

де – індекс тривалості життя;

– індекс рівня освіченості;

– індекс ВВП на душу населення.

Після того, як значення ІЛР розраховані, здійснюється ранжирування країн за цим показником. Після цього країни розбиваються на три групи [3, С. 81]:

- країни з високим рівнем людського розвитку – для яких ;

- країни з середнім рівнем людського розвитку – для яких ;

- країни з низьким рівнем людського розвитку – для яких .

Для більш глибокого та ґрунтовного аналізу людського розвитку крім ІЛР використовують додаткові показники, а саме [1, С. 87; 3, С. 62]:

- індекс бідності населення для країн, що розвиваються (ІБН-1);

- індекс бідності населення для країн-членів ОЕСР, країн Західної та Східної Європи, а також СНД (ІБН-2);

- індекс розвитку з урахуванням гендерного фактора (ІРГФ);

- показник розширення можливостей жінок (ПРМЖ).

Одночасне використання при аналізі ІЛР та ІБН дають змогу зробити висновки про ступінь однорідності різних шарів населення за рівнем людського розвитку. Низьке значення ІБН поряд з високим значення ІЛР свідчить не лише про високий рівень людського розвитку, а ще й про те, що він характерний для значної частини населення цієї країни. В цілому можна говорити про існування залежності: чим віще рівень розвитку людського потенціалу, тим нижчим є рівень бідності. Виключенням із цього правила стають країни із значним розшаруванням на багатих і бідних. Для таких країн відносно високі значення ІЛР виникають поряд з порівняно значним рівнем бідності населення.

Якщо паралельний аналіз ІЛР та ІБН дозволяє оцінити рівність можливостей розвитку багатих і бідних в країні, то одночасний аналіз ІЛР та індексу розвитку з урахуванням гендерного фактора (ІРГФ) дозволяє оцінити рівність можливостей розвитку чоловіків і жінок. Такій самій меті слугує і показник розширення можливостей жінок (ПРМЖ).

Чим вищим є значення ІРГФ, тим більш рівними є можливості жінок та чоловіків у розвитку своїх здібностей. В той же час високі значення ПРМЖ свідчать про те, що жінки мають можливість не лише розвивати свої здібності, а реалізувати їх на практиці, відіграючи рівну з чоловіками роль в соціально-економічному розвитку суспільства.

Дані щодо розвитку людського потенціалу, наведені у звіті ООН 2007/2008 рр., дозволяють зробити наступні висновки. Україна посідає 76 місце серед країн світу за рівнем людського розвитку. При цьому за показниками освіти вона має високі результати, близькі до провідних країн світу: рівень грамотності дорослого населення – 99,4 %; частка тих, хто вступив до початкових, середніх та вищих навчальних закладів – 86,5 %. Але очікувана тривалість життя є значно нижчою, ніж у розвинених країнах, і становить лише 67,7 роки. До того ж ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності досягає лише 6,5 тис. дол. США., що у 4-9 разів менше, ніж у найбільш розвинених країнах [2, с. 229-232;. 4].

Отже сьогодні перед Україною стоїть складне завдання: перетворити свій потужний освітній потенціал на реальні досягнення у сфері матеріального та нематеріального виробництва, а також значною мірою вдосконалити сферу соціального захисту, щоб забезпечити своїм громадянам можливість прожити довге та здорове життя.

Література:

1. Грішнова О. А.  Людський розвиток: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2006. – 308 с.

2. Доклад о развитии человека 2007/2008. Борьба с изменениями климата:человеческая солидарность в разделенном мире / Пер. с англ. – М.: Издательство «Весь мир», 2007. – 400 с.

3. Человеческое развитие: новое измерение социально-экономического прогресса. Уч. пособ. под общ. ред. проф. В.П. Колесова. – М.: Права человека, 2008. – 636 с.

4. http://hdr.undp.org – Звіти з людського розвитку на сайті Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй.