Дідух С.М.

Одеська національна академія харчових технологій

Динаміка формування інвестиційного потенціалу підприємства

Інтенсифікація інвестиційних процесів є базовою умовою для подолання кризових явищ в економіці України та забезпечення розширеного відтворення. Необхідність у здійсненні інвестицій обумовлена наявністю на підприємствах інвестиційних можливостей, реалізація яких дозволить вирішити поставлені стратегічні завдання.

Тож інвестиційний потенціал представляє собою здатність підприємства реалізувати сукупність інвестиційних можливостей щодо генерування додаткових потоків капіталу завдяки мобілізації наявних ресурсів з метою підвищення вартості об’єкту інвестування.

Формування інвестиційного потенціалу відбувається шляхом поступового свідомого чи несвідомого накопичення інвестиційних можливостей, що не можуть бути реалізовані підприємством миттєво.

У загальному випадку інвестиційні можливості мають реалізовуватись практично миттєво в економічних умовах, що наближені до ідеальних. Під ідеальними економічними умовами у даному випадку слід розуміти наявність у господарюючого суб’єкту необмежених інвестиційних ресурсів, персоналу відповідної кваліфікації та сприятливого зовнішнього середовища.

Реальні економічні умови створюють підґрунтя для накопичення інвестиційних можливостей із поступовим утворенням інвестиційного потенціалу. Формування інвестиційного потенціалу відбувається під впливом двох груп факторів – позитивних та негативних.

Позитивні (сприятливі) фактори – ті, що роблять можливим збільшення капіталізації компанії у результаті інвестування (висока рентабельність продаж, відмінний стан основних фондів, достатня кваліфікація персоналу тощо).

Негативні фактори – ті, що унеможливлюють миттєву реалізацію інвестиційного потенціалу та досягнення бажаного результату (дефіцит фінансових та управлінських ресурсів на підприємстві, несприятлива кон’юнктура ринку, недосконала законодавча база та державна політика).

У випадку відсутності однієї з перелічених груп факторів, формування інвестиційного потенціалу не відбувається: інвестиційні можливості не виникають взагалі або ж реалізуються миттєво.

Проте у реальних економічних умовах у повній мірі представлені фактори обох груп. Тому формування інвестиційного потенціалу є закономірним явищем. Основним питанням є переважання тієї чи іншої групи. На основі їх співвідношення приймаються інвестиційні рішення та стратегії.

Перелічимо можливі варіанти формування інвестиційного потенціалу підприємства:

1. Домінують внутрішні негативні фактори, а зовнішні є сприятливими. Тоді реалізація інвестиційного потенціалу можлива шляхом оптимізації діяльності підприємства незалежно від зовнішньої кон’юнктури. Така ситуація притаманна для країн зі сприятливим інвестиційним кліматом. При цьому інвестиційні можливості можуть бути реалізовані досить швидко, а інвестиційний потенціал, як правило, помірний..

2. Домінують зовнішні негативні фактори, а внутрішні є сприятливими. Тоді реалізація інвестиційного потенціалу полягає у покращенні інвестиційного клімату, інвестиції мають досить ризикований характер. Інвестиційний потенціал може досягти значного розміру, якщо несприятливі зовнішні фактори зберігатимуться протягом тривалого періоду. Очевидні переваги мають інвестори, що пристосовані до таких умов господарювання та мають режим найбільшого сприяння від державних органів.

3. Негативні внутрішні фактори співпадають із несприятливими зовнішніми. Інвестиційний потенціал може досягати великих розмірів, однак капіталовкладення вкрай ризиковані, контрагенти намагаються утримуватись від інвестування.

Залежно від джерел формування, інвестиційний потенціал доцільно розділяти на внутрішній та зовнішній. Зовнішній реалізується під впливом динаміки розвитку ринку безвідносно до дій менеджменту компанії – на ринку, що зростає, вартість підприємств може збільшуватись під впливом зовнішньої кон’юнктури.

Внутрішній інвестиційний потенціал реалізується у процесі цілеспрямованої діяльності менеджменту підприємства щодо реалізації існуючих інвестиційних можливостей. У нинішніх умовах зовнішній інвестиційний потенціал має від’ємний характер у середньостроковій перспективі. Тому на перший план виходить саме внутрішній інвестиційний потенціал підприємств.

Реалізація потенціалу полягає в усуненні в рамках свого кола впливу негативних факторів, які заважають негайному втіленню інвестиційних можливостей, з метою максимізації вартості компанії.

У економічних системах, де діють закони економічного розвитку, процес накопичення та реалізації інвестиційного потенціалу відбувається безперервно шляхом реінвестування прибутку у нові проекти, галузі чи регіони.. У країнах з усталеною ринковою економікою накопичення інвестиційного потенціалу триває до певної межі. Далі відбувається його – надходження інвестицій, їх використання та підвищення вартості об’єкту інвестування.

У нестаціонарних економіках відсутність ефективних ринкових механізмів призводить до надмірного накопичення інвестиційного потенціалу. Це може відбуватися через наступні причини:

1. Несприятлива макроекономічна ситуація: гіперінфляція, відсутність належної нормативної бази, високий рівень корупції.

2. Контрагенти не усвідомлюють необхідність залучення інвестицій через низький рівень кваліфікації керівництва, розвинутий тіньовий сектор економіки. Така ситуація притаманна для багатьох підприємств державного сектору, де керівництво не має стимулів до реалізації інвестиційних можливостей.

3. Існують перешкоди неекономічного характеру: ембарго, заборона на інвестування у певний стратегічний сектор економіки.

4. Норма рентабельності інвестицій є неприйнятно малою для потенційних інвесторів.

5. Ризик інвестування є занадто високим порівняно з іншими варіантами.

З огляду на викладене вище, інвестиції здебільшого мають прагнути у сектори, що:

- менше регулюються державою;

- мають оптимальне співвідношення ризику та рентабельності інвестицій;

- в меншій мірі залежать від макроекономічних показників;

- мають достатню кваліфікацію керівництва для усвідомлення необхідності залучення інвестицій та реалізації інвестиційного потенціалу.

Надмірне накопичення інвестиційного потенціалу у короткочасній перспективі призводить до підвищення доходності інвестицій. Проте згодом накопичення нереалізованих інвестиційних можливостей негативно впливає на підприємство – існує певна межа, за якою інвестиційний потенціал починає зменшуватись, а згодом – прагнути до нуля.

Отже вирішальне значення має вибір моменту для інвестування, коли сприятливі зовнішні фактори створюють умови для реалізації накопичених внутрішніх можливостей.

Література

1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. – К., Эльга-Н, Ника-Центр. 2001. – 448 с.

2. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А. А. Пересада, О.О. Смірнова, С. В. Онікієнко, О.О. Ляхова. – К.: КНЕУ, 2001. – 251 с.