Економічні науки/7. Облік і аудит

Аспірантка Коцеруба Н. В.

Київський національний торговельно – економічний університет, Україна

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

На сьогодні перед Україною постало питання виходу з економічної кризи, яка охопила весь світ, на всіх рівнях економіки. За таких умов, постає за необхідне виявлення зародків кризових явищ та їх недопущення у господарській діяльності суб’єкта господарювання. Дослідженню даного питання присвятили свої праці ряд українських та зарубіжних вчених, таких, як: Л. Лігоненко, О.Терещенко, В. Грушенко, Л. Ситник, Ф. Гуіяр, Дж. Келлі, Р. Акоффа, Є. Брігхема.

Досліджуючи вітчизняну літературу, ми дійшли висновку, що переважна більшість науковців розглядають кризу з точки зору санації, банкрутства та ліквідації підприємства. Але досі залишається ряд важливих питань попередження кризових явищ, їх недопущення та запобігання.

Вітчизняний та зарубіжний досвід свідчить, що прояви кризи виявляються з можливостей виконання фінансових зобов’язань підприємства. Для аналізу діяльності платоспроможності суб’єкта господарювання слід здійснити оцінку його поточного фінансового стану, адже, саме поточна неплатоспроможність дає змогу вивчити кризові елементи. Слідуючим етапом потрібно дослідити причини затримки виплат підприємства та усунути їх. Особливу увагу слід приділити управлінським рішенням керівництва, адже, за кризових умов вони повинні бути гнучкі, гуманні та перспективні. Кризові явища спостерігаються у великій кількості підприємств, але не всі мають змогу їх передбачити та нейтралізувати [1].

На сьогодні дедалі більшої актуальності набуває антикризове управління діяльністю підприємства, що передбачає запобігання розвитку кризових явищ, реальній оцінці діяльності суб’єкта господарювання, та оцінці перспектив його подальшого розвитку.

Існує низка об’єктивних передумов, що лежать в основі кризових явищ [2]:

1. криза, що спричинена внутрішніми чинниками діяльності підприємства;

2. криза, що спричинена неефективною діяльністю управлінського персоналу;

3. криза, яка спричинена швидкою зміною навколишнього середовища та неможливістю пристосуватись до швидких змін кон’юнктури ринку.

Підприємство є соціально – економічною системою, яка функціонує, як налагоджений механізм, але криза становить потенційну небезпеку для його ефективної роботи. Особливу увагу слід приділяти зацікавленим особам, що вимагають виконання зобов’язань підприємства перед ними. Неможливість суб’єкта господарювання розрахуватись зі своїми боргами у встановлені строки не дає змоги забезпечити ефективну поточну діяльність та породжує кризу неплатоспроможності [3].

Таким чином, можна виокремити основні види фінансових криз[4]:

1. криза неплатоспроможності – неможливість задоволення вимог кредиторів у встановлені строки;

2. криза ефективності діяльності підприємства – неможливість пристосуватись до швидких змін економічної ситуації, як наслідок, зменшення економічного ефекту підприємства;

3. стратегічна криза – неможливість відновлення виробничого потенціалу підприємства.

Слід сказати, що різні види фінансових криз породжують одна одну, так, стратегічна призводить до виникнення кризи ефективної діяльності підприємства, яка, в свою чергу, спричиняє кризу неплатоспроможності.

Постає проблема діагностики кризових явищ та захисту підприємств від банкрутства, що можливе з використанням системи антикризового фінансового управління. Суб’єкти господарювання, які своєчасно не застосовують антикризових заходів, по закону здорової конкуренції, припиняють свою господарську діяльність. Економічний ефект попередження кризи залежить не лише від сфери діяльності, масштабів та фінансового стану підприємства, але і від здатності до швидкого реагування. Основні принципи фінансового управління, якими керуються підприємства можна сформулювати слідуючим чином:

1. Готовність підприємства до швидкого реагування на зміну ринкової ситуації у своєму секторі економіки;

2. Оцінювання потенційних загроз підприємству за ступенем небезпеки для фінансового потенціалу;

3. Діагностування кризових явищ на ранніх етапах. Криза має здатність порушувати рівновагу у короткі проміжки часу, збільшуватися з кожним новим господарським циклом підприємства та породжувати інші кризові явища. Відновлення фінансової рівноваги можливе лише за умов швидкого реагування;

4. Реально оцінка фінансових перспектив передбачає співвідношення витрат підприємства на оздоровлення та реальної здатності відновлення фінансової рівноваги. Якщо існує дисбаланс на користь підприємства, то раціонально оздоровлювати суб’єкт господарювання, в іншому випадку, менш затратним є визнання його банкрутом;

5. Локалізація всіх можливих внутрішніх чинників для подолання загрози банкрутства. У випадку, коли відновлення підприємством платоспроможності неможливо, необхідно застосовувати санаційні заходи, обравши найбільш ефективні форми.

Антикризове фінансове управління діяльністю підприємства є частиною фінансової стратегії; умовою ефективної економічної політики та має за мету відновлення фінансової стійкості та платоспроможності, подолання кризи та збільшення економічного потенціалу суб’єкта господарювання. Процес антикризового фінансового управління передбачає наступне [5]:

1. моніторинг фінансового стану підприємства;

2. адекватна оцінка факторів кризової небезпеки;

3. дослідження основних показників кризового стану;

4. оцінка внутрішніх факторів і механізмів, відповідно до специфіки підприємства та масштабу кризових явищ;

5. моделювання майбутніх загроз та шляхи їх подолання відповідно до виду фінансової кризи;

6. формування системи цілей при оздоровленні підприємства;

7. реалізація контрольних дій за результатами розроблених заходів виходу підприємства з кризового стану.

Таким чином, рання діагностика кризового стану підприємства є умовою уникнення банкрутства та має важливе значення для ефективної діяльності та перспектив на майбутнє. Для цього слід здійснювати спостереження за фінансовим станом підприємства, розробляти моделі майбутніх загроз, реалізовувати політику антикризового управління, здійснювати реалізацію системи заходів щодо оздоровлення суб’єкта господарювання, ознайомлювати управлінський персонал з умовам роботи під час кризи.

Література:

1. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством / Василенко В.О. – К.: ЦУЛ, 2003. – 504 с.

2. Чернявский А.Д. Антикризове управління підприємством / Чернявский А.Д. – К.: МАУП, 2006. – 256 с.

3. Глущенко В. В. Введение в кризисологию. Финансовая кризисология. Антикризисное управление / Глущенко В. В. — М.: ИП, 2008. - 88с.

4. Макаренко І.О. Критерії економічної ефективності роботи підприємства в умовах антикризового управління / І.О. Макаренко // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - №7. – с.121 – 125.

5. Шапурова О.О. Політика антикризового управління при загрозі банкрутства / О.О. Шпурова // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №8. – с.147 – 1153.