Сіліна Юлія
Сергіївна
Донецький
державний університет управління
ПІДГОТОВКА ДЕРЖАВНИХ
СЛУЖБОВЦІВ
В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Сучасний світовий досвід
та практика використання інституту державної служби говорить те, що ця сфера
державної діяльності повинна узгоджувати цілі та наміри державного управління,
структуру, правові норми і процедури з кадровим потенціалом держави.
Для
досягнення максимальної ефективності державного управління діяльність службовців
державної служби потребує чітко прописаних та прозорих організаційно-правових
засад її функціонування, що є також основним підґрунтям для високопрофесійного
виконання держслужбовцями своїх обов’язків.
У сучасній Україні державна
служба ще не є достатньо ефективним інструментом державного управління. Одним
із причин цього є відсутність єдиних міжнародних стандартів державної служби,
універсальних визначень та критеріїв, які б визначали робітника як держслужбовця,
в наслідок чого дуже складно адаптувати іноземний досвід організації державної
служби в умовах сучасного українського суспільства [1].
Однією з
найважливіших вимог під час проведенні реформ та в період кризи є наявність
висококваліфікованого професійного апарату державного управління, що надає можливості
забезпечити професійну основу єдності системи влади.
Державна
служба – це апарат, діяльність якого спрямована на здійснення завдань і функцій
держави. Значення державної служби зумовлюється тим, що серед усіх питань, які
стоять перед державою, головним є питання про кадри, передусім кадри керівників
[2].
Закон України «Про державну службу» наголошує, що «державна служба в Україні – це професійна
діяльність осіб, які займають
посади в державних
органах та їх
апараті щодо практичного виконання
завдань і функцій
держави та одержують заробітну
плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними
службовцями і мають відповідні службові повноваження» [3].
Державну службу можна розглядати у таких аспектах:
1)
соціальному – як здійснення на професійній основі суспільно-корисної
діяльності щодо виконання функцій держави особами, що обіймають відповідні
посади в органах державної влади на постійній основі;
2)
політичному – реалізація державної політики;
3)
правовому – нормативно-правове регулювання державно-службових відносин;
4)
ідеологічному – формування іміджу державної служби;
5)
соціологічному – ступінь реалізації повноважень органами влади;
6)
організаційному – формування організаційних засад діяльності державних
службовців;
7)
процесуальному – технологічне забезпечення процесу функціонування держави,
реалізація її функцій;
8)
морально-особистісному – як формування етичних засад функціонування
державної служби та виявлення в ньому індивідуальних властивостей людини, яка
професіонально виконує обов’язки держслужбовця.
Наукові дослідженням відіграють
найважливішу роль у визначенні організаційно-правових засад підвищення
ефективності функціонування державної служби. Від
організації діяльності саме держслужбовців, чіткості визначених правових засад
та регламенту залежать кінцеві результати функціонування системи влад.
Одним
із приоритетних напрямів соціально-економічного розвитку України є якісний
розвиток системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
державних службовців.
Система
навчання державних службовців вирішує такі загальні цілі:
1).
підготовка державного службовця - навчання з метою отримання особою певного
нового для неї освітньо-кваліфікаційного рівня (спеціаліст, магістр) за
спеціальністю, спрямованою на професійну діяльність в органах державної влади
чи місцевого самоврядування. При цьому під підготовкою державного службовця
необхідно розуміти і навчання особи, яка вже перебуває на державній службі, і
особи, яка цілеспрямовано готується до державної служби;
2).
перепідготовку державного службовця - це навчання з метою отримання певного
освітньо-кваліфікаційного рівня за іншою спеціальністю (спеціалізацією),
спрямованою на професійну діяльність в органах державної влади чи місцевого
самоврядування;
3).
підвищення кваліфікації державного службовця – це навчання, що спрямоване на
підвищення рівня загальної управлінської культури та що спеціалізується в межах
певної категорії посад і спеціалізації на окремих функціях, завданнях,
повноваженнях, що визначаються актуальними потребами сьогодення [4].
Система
навчання державних службовців може успішно розвиватися тільки за умови постійно
та якісно зростаючої потреби в наслідках їх діяльності. Необхідно створити
новий мотиваційний механізм, який не тільки забов’язує, а й стимулює державного
службовця постійно оновлювати свої професійні вміння та знання.
Наведені
аспекти доводять, що система державної служби та її кадровий склад відіграють найважливішу роль у реалізації
державного управління, саме тому у
законодавчому порядку було закріплено програму розвитку державної служби на
2005-2010 рр. [5]., яка ставить
такі три основних завдання:
1. підвищення
ефективності виконання державною службою завдань і функцій держави. Для цього
необхідно:
Ø
визначити та запровадити стандарти професійної
діяльності державних службовців на засадах стратегічного планування діяльності
державних органів з орієнтацією на надання державних послуг;
Ø
забезпечити моніторинг ефективності діяльності
державних органів та їх посадових осіб щодо реалізації стратегічних документів
і надання послуг;
Ø
удосконалити систему добору кадрів на державну
службу для визначення найбільш кваліфікованих фахівців з питань економічної,
підприємницької, фінансової, банківської та інших видів діяльності, обізнаних
із сучасними управлінськими технологіями, та здібних випускників вищих
навчальних заходів;
Ø
удосконалити систему оплати праці державних
службовців на засадах забезпечення її конкурентоспроможності на ринку праці та
заохочення державних службовців за результативну, сумлінну роботу;
2.
забезпечення прозорості державної служби, високого рівня відповідальності та
звітності за підготовку і виконання управлінських рішень, надання послуг
шляхом:
Ø
створення прозорої системи управління персоналом
державної служби;
Ø
посилення відповідальності державних службовців за
результати своєї діяльності;
Ø
запровадження прозорої процедури просування по
службі на підставі професійних досягнень;
3. адаптація
інституту державної служби до європейських стандартів з урахуванням
національних особливостей шляхом забезпечення:
Ø
комплексного розвитку законодавства про державну
службу як професійного засобу виконання завдань і функцій держави; системного
визначення видів державної служби; удосконалення законодавства з питань
проходження державної служби;
Ø
політичної нейтральності державних службовців у
процесі виконання своїх професійних обов’язків, посилення їх правової та
соціальної захищеності;
Ø
стимулювання професійного зростання та високих
результатів діяльності державних службовців на засадах рівності оплати за
однаковий обсяг, інтенсивність роботи і рівень відповідальності;
Ø
удосконалення системи професійного навчання
державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з урахуванням
подальшої професіоналізації державної служби, засад організації навчання
державних службовців в країнах – членах
ЄС.
Саме
у теперішній час, в умовах, які склалися у світовій економіці в умовах кризи,
що торкнулася усіх сфер життєдіяльності в Україні, дуже гостро відчувається необхідність наявності
висококваліфікованих державних службовців, які були б спроможні швидко та
якісно приймати найбільш ефективні рішення
адекватні обставинам, що складаються, та вживати заходи щодо їх
реалізації.
Тому
питання підвищення ефективності виконання державною службою завдань і функцій
держави стали ще більш актуальними та виявили необхідність пошуку нових підходів
до вирішення завдань розглянутих у статті.
Розвиток державної служби
передбачає послідовне здійснення систематизованих за напрямами та етапами
комплексів практичних заходів. До них слід відносити: правові, організаційні,
інформаційні, матеріально-технічні, фінансові та інші, спрямовані на
забезпечення єдності всіх елементів, що складають державну службу, на чіткий
взаємозв’язок усіх її інституціональних положень з діяльністю корпусу державних
службовців та на запобігання дефіциту висококваліфікованих кадрів. Підґрунтям
для таких заходів має стати методологія, яка має бути розроблена з урахуванням
завдань, що відповідають сучасним умовам.
ЛІТЕРАТУРА
1. Охотский Е.В. Государственная служба в парламентах зарубежных стран: общее и особенное / Е.В. Охотский, Н.Р. Баранова // Право и политика. – 2001. – № 5. – С. 35-42.
2. Лазор О.Д.
Державна служба в Україні: Навч. посіб. / О.Д. Лазор, О.Я. Лазор– К.: Дакор, КНТ,
2005. – 472 с. (Публічна служба).
3. Закон
України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. /Верховна Рада України. - Голос України. – 1994. – 5 січ.
4. Оболенський
О.Ю. Державна служба: Підручник / О.Ю. Оболенський – К.: КНЕУ, 2006. –
472 с.
5. Про
затвердження Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки / Кабінет
Міністрів України. - Офіційний
вісник України. - 2008. - № 68. - С. 18