Педагогічні науки/ Методичні основи виховного процесу
Золотарьова О.В.
Українська інженерно-педагогічна академія
ВИЩИХ навчальних ЗАКЛАДІВ
Як відомо, організація дозвілля студентів складна і суперечлива. З одного боку, маючи можливість вибирати заняття на дозвіллі за власним бажанням, молоді люди часто не готові до свідомого вибору видів діяльності, які сприяли б повноцінному формуванню особистості. З іншого боку, студенти, особливо 1-2 курсів, прагнучи до самостійності у виборі форм дозвілля, обмежені певними соціальними ролями порівняно з студентами випускних курсів. Отож, не маючи стійких інтересів щодо організації вільного часу, молоді люди охоче переймають від дорослих його зразки та моделі, до того ж не завжди позитивні й відповідні рівню їх психічного та фізичного розвитк, потребам та інтересам. А це породжує пасивність при залученні до духовних цінностей. Дуже часто в організації вільного часу студентів трапляються суттєві педагогічні помилки, професійна некомпетентність, а також небажання організаторів брати на себе відповідальність. Далеко не поодинокі випадки, коли організація вільного часу студентів зводиться або до окремих розважальних заходів, або до перенесення в сферу дозвілля методів і форм учбової діяльності. Отже, молодих людей вабить те, де може і не бути соціально корисної, цікавої для них справи, але є реальний ризик, можливість проявити себе, хай навіть у сумнівних вчинках.
Один з важливих шляхів виходу з цієї кризової ситуації в Україні - активне залучення молоді до різноманітних сфер суспільного життя. Молодь – не тільки “живе теперішнє”, але й “живе майбутнє”. Саме вона значною мірою визначатиме зміст, спрямованість та характер завтрашнього дня суспільства.
Викликає тривогу відсутність у частини молоді стимулу до навчання, самоосвіти, творчості, розвитку своїх здібностей і т.д. Виникнення недержавної освіти, а також розширення додаткових платних освітніх послуг уже зараз значно розмежувало молодіжне середовище. До того ж це розмежування йде не за рівнем знань і здібностей молодих людей, а за матеріальними можливостями батьків. Ця ситуація, крім соціальної напруженості, може призвести до втрати значної частини інтелектуального потенціалу держави внаслідок соціальної нерівності. Зростає питома вага молодих осіб у загальній кількості засуджених за окремі правопорушення, і ця тенденція, на жаль, зростає. „За останні 10 років рівень правопорушень у нашій державі серед молоді виріс на 12%”.
В Основному Законі нашої держави – Конституції України – відзначається: “Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості”.
Звинувачуючи молодь у споживацькому ставленні до життя,
пристрасті до речей, бездуховності, соціальній пасивності, слід пам’ятати, що
всі ці негативні риси значною мірою закладені в умовах тоталітарної держави - іншого
від неї очікувати не доводилося. Коли в суспільстві немає стимулу до сумлінної,
чесної праці, коли, за словами М.Бердяєва “інтереси розподілу і зрівнялівки
завжди домінували над інтересами виробництва і творчості, тоді виробництво
паразитів та хамів поставлено на потік”.
Важливе місце в житті молоді займає вільний час. Він - один із важливих засобів формування особистості молодої людини. Вільний час безпосередньо впливає на виробничо-трудову сферу, бо в його умовах найбільш сприятливо відбуваються рекреаційно-відтворювальні процеси, які знімають інтенсивні фізичні, інтелектуальні, психічні навантаження.
“Вільний час повинен бути вільним від жорсткої адміністративної регламентації. Водночас з цим він не може розглядатися поза інтересами суспільства, його нормами та моральними принципами. Вільний час може мати різний зміст, але він не повинен виливатися в антисуспільну діяльність, використовуватися на шкоду людині”.
За багато попередніх років діяльність соціальних інститутів дозвілля в нашій державі мала політизований, заорганізований характер. Їх діяльність дуже часто була відірвана від реальних дозвільних інтересів молоді. Вони не стимулювали у неї соціально-культурну творчість, не формували справжньої культури дозвілля. В зв’язку з цим не витримує критики діяльність наймасовіших закладів дозвілля – клубів.
„Клуб нового типу –
якісно інше громадське формування, вільне від політичних нашарувань,
заорганізованості, формалізму, жорсткої регламентації внутрішнього життя. Цей
заклад повинен сприяти задоволенню зростаючого інтересу до своєї історії,
культурно-мистецьких витоків, побутових традицій, обрядовості”.