Антоніна А.К.

докторант харківської державної академії культури

Костюм як соціокультурний феномен

У сучасному соціокультурному просторі України однією з актуальних проблем постає формування нової ідентичності, яка базується на національних коренях. Ідентичність визначається локалізацією в часі та просторі, підкресленням власної індивідуальності людини та ідентифікацією себе з певною спільнотою. Важливу роль у створенні цієї ідентичності відіграє костюм.

Структура національної ідентичності визначається такими підсистемами, як картина просторово-часового континууму, образ «Ми», уявлення про зіставлення з «Іншими». Вона подібна до структури індивідуальної ідентичності, завдяки якій досягається цілісність образу власного «Я» і яка визначається відповідями на такі запитання: «де Я?» (локалізація в часі та просторі), «який Я?» (сума фізичних, психічних і моральних якостей), «із ким Я?» (ідентифікація себе з якоюсь групою і, водночас, підкреслення власної індивідуальності). У зв'язку з цим особливого значення набуває той факт, що члени національного співтовариства репрезентуються не тільки як земляки, але як родичі, які мають спільних предків і захищають одну Неньку-Вітчизну.

У контексті національної ідентичності костюм опосередковує зовнішнє власною художньою структурою, яка має чинність значно ширшого контексту тілесності, не редукованої до існування окремої особистості, а визначеної сукупністю відношень усіх членів соціальної спільноти.

Слід підкреслити, що тіло людини не є нейтральним об’єктом впливу культурних технологій, а завжди сприймається як чоловіче або жіноче. Залежно від маскулінності або фемінінності суб’єкта актуалізуються різні механізми ідентифікації в контексті національної спільноти. Цей тезис передбачає новий простір у дослідженні національної ідентичності.

Сучасне поняття костюма відрізняється багатофункціональністю і амбівалентністю. Як усяке явище культури, це поняття може бути проаналізованим із позицій різних наук про людину. Безпосередній культурологічний аспект дослідження костюма дозволяє уточнити умови створення художнього образу в об’єктах матеріальної культури.

Важливим для дослідження соціокультурної природи костюма є його визначення як найбільш близького людині комплексу матеріальної культури. Костюм — це не тільки зовнішня оболонка, знак місця людини в суспільстві, але й його «малий дім», елемент особистого світосприйняття та частина естетичного досвіду. У такому контексті вестіментарний код одягу сполучається з соціокодом, який розуміється як сукупність базових соціокультурних умов, які знаходять відображення в художньому образі того чи іншого історичного періоду.

Нація конструюється за допомогою мовних і візуальних репрезентацій, вербальних та невербальных практик і ритуалів, що поєднують сприйняття, емоції та пам'ять індивідів у колективні, формуючи таким чином національну ідентичність. Конструювання національної ідентичності за допомогою костюма відбувається через візуальні репрезентації.

У процесі конструювання нової національної історії першим кроком є пошук цілком певних національних традицій. Для досягнення цієї мети інтелектуали в першу чергу звертаються до побуту селян-хліборобів, бо, як звісно, хліб усьому голова. І, зазвичай, носіями споконвічних традицій виявляються літні жінки. Жінки довше залишаються в національних костюмах, у той час як чоловіки значно більше спрямовані до образу міського інтелектуала, і якщо на початку національного відродження національні костюми носять і чоловіки, і жінки, то потім це роблять виключно жінки.

Національний костюм у порівнянні з костюмом панівної верхівки має самобутній характер. Від глибокої давнини і протягом усього існування він відповідає не тільки матеріальним, але й духовним потребам людини, виконуючи необхідні побутові, соціальні, обрядові функції. Високий художній рівень саме українського національного костюма, його емоційна наповненість яскраво відображають світосприймання, естетику та психологію українського народу. Це самобутнє явище посідає значне місце не тільки в національній, але й у європейській і, взагалі, світовій культурі.

Можна припустити, що подібність чоловічого та жіночого національних костюмів в Україні сприяла або відображала більш рівноважний статус українки. Внаслідок цього викристалізувалася сакральна жіноча особистість — Берегиня.

Глобалізація впливає на соціокультурні засади та форми буття людей. Руйнується попередній звичний спосіб життя, зникає відчуття причетності до певного оточення та визначених цінностей і орієнтирів. Важливість проблеми формування ідентичності засобами костюма посилюється внаслідок відчуття вакууму на місці традиційних форм життєвого укладу.

Отже костюм — це соціокультурне явище, крізь призму якого відбиваються матеріальні, духовні та художні цінності людства. У ньому спостерігається культурна стереоскопічність, а також динаміка антропологічних проектів моди, які дозволяють візуалізувати основи власного буття людини.