Политология/5. Политическая социология

Софія Кіршенблат

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Цифрові технології у контексті розвитку

демократичних процесів у суспільстві

Коли мова йдеться про вплив мережі Інтернет на демократію, зазвичай згадується використання цифрових методів під час політичних революцій, протестів та інших надзвичайних ситуацій, які часто потрапляють на перші шпальта газет, а потім перестають викликати публічний інтерес. На нашу думку, щоб зрозуміти справжній потенційний вплив Інтернету, необхідно проаналізувати, яким чином він посилює якість демократії у певних державах протягом тривалого часу. Інтернет змінює міжособистісні відносини між громадянами, спосіб, у який вони взаємодіють однин з одним, так само як він змінює вертикальні відносини між громадянами та урядом. Втім, Інтернет та цифрові мережеві технології не так добре спрацьовують, якщо необхідно покращити відносини та процеси всередині урядових інститутів, іншими словами, у сфері горизонтальних процесів. Ми вважаємо, що це можна пояснити потенціал та обмеженнями у використанні мережевих технологій для посилення демократії. Цей факт залишає цілу низку відкритих питань щодо тривалості впливу Інтернету на демократію та його здатності сприяти посиленню демократичної глобалізації.

Першим вплив інформаційних технологій на демократію описав Говард Рейнгольд у своїй праці “Розумний натовп: нова соціальна революція”. Там був наведений приклад філіппінців, які за допомогою текстових повідомлень зорганізували себе у потужну силу, яка допомогла повалити уряд Естради на Філіппінах у 2001 р. [1; p. 326] Ще один приклад можемо проаналізувати на подіях у Сербії, де радіостанція “Радіо Б-92”, яка працювала через Інтернет, продовжувала подавати в ефір хроніку подій, часто з вуст самих слухачів, після того, як основну радіостанцію було закрито урядом у 1999 р. [2; p. 53] У 2007 р. телевізійні компанії у Пакистані та Венесуелі перенесли свої телепередачі у режим онлайн, після того, як уряди даних країн заборонили телемовлення.

Кожний з цих прикладів демонструє передачу влади уряду громадянам. Ці приклади також підтверджують той факт, що ціна не є більше перепоною на шляху широкомасштабного видавництва та розповсюдження інформації через Інтернет та мобільні телефони, принаймні для громадян, які мають доступ до мережі. Будь-хто може стати політичним оглядачем, репортер або організатором політичних подій, використовуючи таку методику, як текстові повідомлення, електронні листи, блоги, відео, веб-сайти. У Сполучених Штатах відео “Так, ми можемо”, яке було невід’ємною частиною передвиборної кампанії Барака Обами, знімалося протягом двох днів наприкінці січня 2008 р. Місяць потому його вже переглянули понад 20 мільйонів разів. За канонами Інтернету воно стало ефективною політичною рекламою. Не зважаючи на те, що відео було професійно зняте, відносно мало грошей пішло на його монтаж, але ключовим фактом тут є те, що витрати на розповсюдження цього відео дорівнювалися нулю, що дозволяє продюсерам-професіоналам та аматорам розміщувати відео в Інтернеті, створюючи підґрунтя для суміші, як цілком беззмістовних, так і доволі серйозних політичних коментарів. Як пише Джонатан Зітрейн у своїй праці “Майбутнє Інтернету”, ціни, які все більше падають, та зростаюча якість цифрових сенсорів, а саме цифрових камер, означає, що все більше і більше подій із нашого буденного, так само як і політичного життя, будуть зніматися, завантажуватися та зберігатися онлайн [4; p. 38]. Втрата особистої приватності, яка випливає з цього, є прямо пропорційною до фактично необмежених можливостей записувати, контролювати та публікувати публічну та приватну діяльність урядових лідерів. Ця зростаюча прозорість вже впливає на передвиборну політику. Типовим прикладом для цього є перевиборна кампанія 2006 р. сенатора Сполучених Штатів Америки Джорджа Аллена, якого було знято на відео, коли він необережно вжив расистський епітет, який фактично коштував Аллену його шансів на виборах, адже багато спостерігачів наполягали на тому, що ця подія була вирішальним фактором. В Ірані активісти використовували знімки, зроблені за допомогою мобільного телефону, щоб задокументувати факт урядових страт та зробити його доступним для всього світу. У кожному з випадків індивіди володіли силою інформації, яка до цього була доступна лише урядам та великим телерадіокомпаніям [2; p. 269].

Вплив зростаючого доступу до інформації не обмежується лише тими, хто є в режимі онлайн. На Кубі, де підключення до Інтернету обмежується політичними структурами, цифрова інформація розповсюджується серед громадян за допомогою флеш-накопичувачів. У Кенії, де лише 7% населення мають доступ до Інтернету, блоггери та інші цифрові активісти змогли документувати та постійно оновлювати новини, пов’язані із післявиборним насиллям за допомогою Ushahidi.com та інших веб-сайтів [3; p. 112].

Не зважаючи на те, що зараз тяжко визначити потенційний вплив зростаючої прозорості та контролю над політичними процесами, багато вчених приєднуються до тих, хто дотримується оптимістичних поглядів, оминаючи розгляд того факту, наскільки подібна надмірна увага сприятиме підвищенню відповідальності та реальним покращенням у політичній системі та демократії.

Література

1. Рейнгольд Г. Умная толпа: новая социальная революция. – Пер. с англ. А. Гарькавого. – М.: ФАИР ПРЕСС, 2006. – 416 с.

2. Benkler Y. The Wealth of Networks: How Social Production Transforms Markets and Freedom. – New Haven: Yale University Press. – 2006. – Pp. 266-271.

3. Palfrey J., Zittrain J., Deibert R., and Rohozinski R. Access Denied: The Practice and Policy of Global Internet Filtering. – Cambridge: MIT Press. – 2008. – 467 р.

4. Zittrain J. The Future of the Internet and How to Stop It. – New Haven: Yale University Press. – 2008. – 352 р.