Экономические науки/3. Финансовые отношения

К.е.н. Баранник Л.Б.

Дніпропетровська державна фінансова академія, Україна

Соціальний захист населення як система фінансових відносин (до питання щодо застосування термінів і понять)

З переходом на ринкові засади розвитку розширилась сфера досліджень фінансової науки, ускладнилися її завдання щодо пошуку нових шляхів господарювання. Основні теоретичні напрями фінансової науки сконцентровані на дослідженні проблем сучасного розвитку соціально-економічних процесів, зокрема, на такому важливому напрямі як соціальний захист населення (СЗН). Досить складним завданням сучасної фінансової науки є напрацювання дефініцій і понять, які б відповідали рівню розвитку фінансів, особливостям їхнього функціонування в умовах глобалізації. Але в роботах з питань СЗН й досі зустрічаються плутанина і некоректне застосування понять. Між іншим концептуальна визначеність будь-якої проблеми є запорукою успішного її вирішення в практичній площині. Насамперед це стосується сутності СЗН.

Вивчення великої кількості робіт з цієї проблематики дає підставу стверджувати, що більшість авторів оперують терміном «соціальний захист населення», який прийшов на зміну терміну «соціальне забезпечення», щo переважно вживався у ХХ ст. І це не данина моді. Справа в тім, що теорія СЗН, як і фінансова наука загалом, розвивається, і змінилося розуміння того, що є СЗН і які його функції, структура й завдання. Але СЗН – це світовий феномен. Він є елементом соціальної політики кожної держави, тому дуже важливо, щоб на рівні світової наукової спільноти існувало однозначне його тлумачення.

Українські науковці розуміють під СЗН «систему заходів економічного, організаційного та правового характеру, що реалізується державою щодо

громадян, які у зв’язку з настанням соціального ризику потребують матеріального забезпечення (допомоги)» [1, с. 100]; «гарантування громадянам України прав на матеріальне забезпечення їх у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством України» [2, с. 70]; «систему соціальних та економічних прав і гарантій, що закріплюються державою і реалізуються її соціальною політикою на основі рівня, достатнього для відтворення і розвитку особистості на всіх етапах життєдіяльності людини» [3, с. 22]. Є визначення, в яких автори поєднують декілька аспектів одразу [4, с. 19; 5, с. 23]. Є й спроби замінити поняття «соціальний захист населення» іншим [6; 7, с. 28, 29]. Загалом позиція вітчизняних науковців щодо сутності СЗН більш-менш визначена. Більшість авторів вважає СЗН заходами держави, спрямованими на боротьбу з бідністю. Причому, роль держави розглядають як визначальну.

Разом з тим дати однозначне і всеохоплююче визначення СЗН складно, оскільки це дуже ємке наукове поняття полісемантичного характеру та багатоаспектна соціальна практика. СЗН можна розглядати у різних площинах, відповідно до того, як конструюється предмет дослідження.

За своєю архітектурою СЗН – це система різнорівневих заходів, спрямованих на підтримання певного (законодавчо встановленого) рівня життя громадян з метою недопущення їх зубожіння. За своїм змістом СЗН – механізм реалізації соціальних гарантій, встановлених державою для нормальної життєдіяльності людини. За своїм суспільним призначенням СЗН – це спосіб управління соціальними процесами задля підтримання соціальної стабільності й соціальної безпеки в країні. Як політична доктрина – це складова довгострокової стратегічної програми сталого розвитку країни, кінцевою ціллю якого є побудова держави загального добробуту. З економічної точки зору СЗН – це процес, спрямований не тільки на забезпечення задоволення потреб певних категорій громадян, а й створення робочих місць, підтримку рівня зайнятості і збереження платоспроможного попиту населення.

У практиці господарювання багатьох країн світу сформувалася система СЗН, яку, вважаємо, можна розглядати як систему фінансових відносин. Вона являє собою сукупність фінансових інститутів та фінансових методів акумуляції грошових коштів, формування фондів фінансових ресурсів та їх перерозподіл для допомоги громадянам, які потрапили в скрутне становище через соціальні ризики, та фінансування заходів, спрямованих на їх упередження. Розглянемо її базові характеристики: призначення, принципи, функції, структурні елементи та деякі інші концептуальні ознаки.

Найбільш досконалими вважаються системи СЗН у країнах ЄС, які сформувались з врахуванням специфіки їх економічного, соціального і культурного розвитку. Не дивлячись на різницю у шляхах і особливостях організації, усі вони функціонують на основі єдиних принципів: страхування (соціального страхування), забезпечення, допомоги, соціальної справедливості. Перелічені принципи є загальновизнаними. На нашу думку, до них слід додати ще такі, як фінансова спроможність, наукова обґрунтованість, комплексність та євроорієнтація розвитку. Краще зрозуміти призначення системи СЗН можна, якщо розглянути її основні функції: реабілітаційну, запобіжну (превентивну), стимулюючу, інвестиційну та перерозподільну.

Зміст реабілітаційної функції стисло можна визначити як захист від бідності; що зводиться до компенсації втрат людини через настання соціального ризику, допомогу у встановленні працездатності і т. п.

Запобіжна функція зводиться до попередження настання соціальних ризиків через обов’язкову участь громадян у страхуванні, у тому числі соціальному, наданні можливості отримати нову професію чи підвищити кваліфікацію, створенні умов для самозайнятості громадян. З врахуванням масштабів і масовості ризиків, а також великих сум збитків, що вони завдають населенню, значення цієї функції за сучасних ринкових умов значно зростає.

СЗН не є системою благодійництва, а соціальні виплати не повинні заміняти собою винагороду за працю. Система СЗН має стимулювати людину до участі в суспільно-корисній праці, соціальному й особистому страхуванні, а також недержавному пенсійному забезпеченні з метою самозахисту.

Інвестиційна функція полягає у накопиченні коштів шляхом страхування,

створенні фондів за рахунок добровільних внесків фізичних та юридичних осіб та використанні певної їх частини на потреби соціального розвитку.

Перерозподільна функція проявляється у тому, що через фінансовий механізм СЗН відбувається перерозподіл коштів з метою захисту людей, встановлення соціальної справедливості й соціальної стабільності в суспільстві.

Але ніщо не викликає такий гострий спір, як структура СЗН. Тут також немає одностайності. СЗН – це фінансова діяльність і здійснюватись вона може за рахунок коштів державного бюджету, страхових внесків, власних коштів громадян і пожертв. Тому функціональними формами системи СЗН, вважаємо, є страхування, соціальне забезпечення (включаючи соціальну допомогу, повне державне утримання, соціальне обслуговування) та самозахист, що здійснюються різними фінансовими методами і в різних організаційно-правових формах.

Литература:

1. Рудик В.А. Соціальний захист громадян: про питання понятійно-термінологічного складу в теорії та практиці / В.А. Рудик // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №3. – С.100.

2. Ягодка А.Г. Соціальна інфраструктура і політика: навч. посібник / А.Г. Ягодка. – К.: КНЕУ, 2000.

3. Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми: монографія / Н.П. Борецька. – Донецьк: Янтра, 2001. – 352 с.

4. Внукова Н.М. Соціальне страхування: навч. посібник / Н.М. Внукова, Н.В. Кузьминчук. – К.: Кондор, 2006. – 352 с.

5. Дідківська Л.І. Державне регулювання економіки: навч. посібник / Л.І. Дідківська, Л.С. Головко – К.: Знання-Прес, 2000. – 214 с.

6. Іващенко Т.О. Державний соціально-економічний захист населення в умовах ринкової трансформації. Автореф. дис. … канд. екон. наук: спец. 08.00.01 / Т.О. Іващенко. – К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2011. – 22 с.

7. Злупко С. М. Людський потенціал, зайнятість і соціальний захист населення в Україні / С.М. Злупко, Й.І. Радецький. – Львів, 2001. – 192 с.