Шабельник С.О.

Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків, Україна

Художньо-конструкторські вміння
майбутніх дизайнерів

Суть художньо-конструкторських умінь має пряме відношення до практики професійної підготовки майбутнього дизайнера. По-перше, воно визначає провідну роль теоретичних (професійних) знань у становленні професійної готовності майбутніх дизайнерів, а також єдність їхньої теоретичної й практичної підготовки. По-друге, націлює на формування в єдності вмінь професійно мислити й діяти, що виявляються як система ідеальних і системно предметних дій. По-третє, підкреслює багаторівневий характер художньо-конструкторських умінь (від репродуктивного до творчого) і можливість їх вдосконалення шляхом автоматизації окремих практичних дій.

Детальне вивчення окремих підходів до визначення складу педагогічних умінь зумовлює логіку обґрунтування складу художньо-конструкторських умінь і побудову загальної моделі їх формування від простих умінь до вмінь середньої складності, а потім до складних умінь [1].

Досвід показує, що система доцільно підібраних вправ (завдань) у процесі навчання дизайну, спрямованих на вироблення професійних умінь мислити й діяти, неминуче призводить до вироблення й формування основного художньо-конструкторського вміння, що забезпечує успіх у дизайнерській діяльності – уміння вирішувати дизайнерські (проектні) завдання, закінчений цикл вирішення яких збігається з компонентами цієї діяльності. У результаті, художньо-конструкторські вміння можна об'єднати в чотири групи:

1. Уміння ставити дизайнерські завдання, їх конкретизація й визначення домінуючого завдання.

2. Уміння програмувати спосіб дизайнерської дії з утворенням форм, методів і засобів її організації.

3. Уміння виконувати дизайнерські дії як у простих, так і в нестандартних, важких ситуаціях.

4. Уміння вивчати процес й аналізувати результати вирішення дизайнерського завдання на основі: урахування й оцінки підсумків дизайнерської діяльності; самоаналізу й аналізу ходу дизайнерського процесу й дії; визначення нового комплексу домінуючих і підпорядкованих дизайнерських завдань.

Отже, готовність до здійснення дизайн-діяльності визначається тими властивостями і якостями особистості, які сприяють оволодінню способами й прийомами практичної діяльності, заснованої на свідомому застосуванні знань, навичок й умінь. Іншими словами, погоджуючись із думкою В. Орлова, уміння людини – «це виявлена (доведена) нею готовність до досягнення мети відповідної діяльності шляхом здійснення її під більш-менш суворим контролем з боку мислення; усвідомленням всієї (або частини) системи відповідних дій» [2].

Однак, поняття суть «художньо-конструкторські вміння», на наш погляд, необхідно розглянути більш детально.

Особливістю поняття «художньо-конструкторські вміння» є, на нашу думку те, що воно являє собою синтез, а точніше, поєднання двох компонентів одночасно: «художніх» умінь працівників мистецтва (художників) і «конструкторських» умінь інженерів-конструкторів. Існують і певні особливості у даних фахівців, що працюють у відповідних галузях мистецтва, науки, техніки тощо. Художник-конструктор (дизайнер) є широкопрофільним фахівцем, здатним успішно виконувати професійні завдання на високому рівні майстерності: швидко, точно й оригінально вирішувати як ординарні, так і неординарні завдання в сфері дизайну. Таких фахівців (конструкторів) звичайно характеризують, як людей творчих у своїй професійній сфері, як людей, що сприймають предмет і результат своєї діяльності по особливому й здатні до відкриття нового, новаторства, раціоналізаторства, прогнозування.

Отже, художник-конструктор як широкопрофільний фахівець – це новий тип фахівця, що здійснює дизайн-діяльність із особливим змістом, функціями, завданнями й, відповідно, який вимагає нового способу організації своєї пізнавальної діяльності, сформованих знань, умінь й, що дозволяє йому на єдиній основі вирішувати різнотипні професійні завдання: від проектування до аналізу естетичних властивостей виробів й їх оцінці.

Такий підхід до фахівця-професіонала вимагає від психології й педагогіки розробки спеціальної теорії й методики для організації змісту професійного навчання, тобто передачі системи професійно значущих знань з дизайну й організації їх засвоєння; створення умов для формування професійного мислення, необхідних професійних умінь і навичок, що забезпечують суб'єктові навчального процесу засвоєння всього обсягу матеріалу й успішне його використання у своєї майбутньої дизайн-діяльності.

Література:

1. Степанов Р.И. Формирование педагогических умений у учащихся гуманитарной гимназии: Дисс... канд. пед. наук / Р.И. Степанов. – М., 2003. –153 с.

2. Орлов В.И. Знания, умения и навыки учащихся / В.И. Орлов // Педагогика. – 1997. – № 2. – С. 33-39.