Кравченко О.Б.

Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків, Україна

Аксіологічний підхід як підґрунтя формування професійної культури фахівця

В основі формування професійної культури фахівців закладено теоретико-методологічні положення, що розкривають суть механізму засвоєння особистістю цінностей загальної й професійної культури, а також ідея переводу загальнокультурних і соціальних цінностей в особистісно значущі. А це, в свою чергу, визначило необхідність звернення до аксіологічного підходу як однієї з методологічних основ формування професійної культури фахівця. Вважаємо, що в процесі професійної підготовки фахівців значущим є збагачення їхніх знань про цінності професійної культури, формування до них позитивного ставлення й готовність діяти відповідно до цих цінностей.

Теоретичні положення, що розкривають суть аксіологічного підходу, відображено в працях В. Алексєєвої, Н. Аникєєвої, Т. Ахаян, A. Булиніна, С. Вершловського, О. Лешер, В. Сластьоніна, Є. Шиянова, Г. Щукіної та інших. На думку вчених, педагогічна аксіологія розглядає цінності в освіті з позиції самоцінності людини й забезпечує ціннісний підхід до освіти на основі визнання цінності самої освіти.

Представники аксіологічного підходу розглядають процес формування професійної культури в межах теорії орієнтації особистості у світі цінностей; з позиції визнання моральної спрямованості, соціальної цінності й значущості результатів професійної діяльності, а також включення в професійну культуру особистості відповідних переваг і орієнтацій та професійну самореалізацію як найвищу цінність.

Відповідно даного підходу професійна культура визначається як сукупність отриманих і самостійно сформованих умінь і навичок, здібності до діяльності й засоби їх реалізації в певних сферах діяльності й спілкуванні. При цьому, включення в структуру професійної культури цінностей, потреб особистості у саморозвитку, самоповазі, самореалізації дозволяє стверджувати те, що потреба в професійній діяльності зумовлюється наявністю в людини певних загальнолюдських цінностей. При цьому сама професійна діяльність може ставати цінністю.

У науці існують різноманітні підходи до визначення поняття «цінність». Так, у філософській літературі поняття «цінність» використовують при наголошенні на «людському, соціальному й культурному значенні певних явищ дійсності» [1, с. 431].

Цінність означає «значущість явищ і предметів реальної дійсності з погляду їх відповідності або невідповідності потребам суспільства, соціальних груп і особистості» (у широкому сенсі) і «моральні й естетичні імперативи, вироблені людською культурою, що і є продуктами суспільної свідомості» (у вузькому) [2, с. 442].

Можна сказати, що ознаками категорії «цінність» є такі поняття, як користь, значущість, важливість, нормативність, корисність тощо.

Так, Д. Леонтьєв запропонував міждисциплінарне формулювання категорії «цінність». Учений розглядає їх в просторі можливих і фактично наявних визначень. Результатом його досліджень є уявлення про три форми існування даного поняття, їх співвідношення між собою й взаємоперехід суспільних ідеалів, предметно-втілені цінності, особистісні цінності [3].

Співвідношення понять «цінність» і «сенс» розглядає В. Франкл, зазначаючи, що цінності це «сенси, які поділяються безліччю людей впродовж історії...». Цінності виступають як «універсалії сенсу», володіння якими полегшує для людини пошук власного сенсу [4, с. 288].

Уявлення про цінності як про певні значеннєві універсалії, що викристалізовані в результаті узагальнення типових ситуацій, що фіксують найбільш загальні типи відносин між суб'єктами різного рівня, характерно для досліджень Г. Вижлецова. Учений зазначає, що в цьому полягає один з основних аспектів духовності цінності, її надситуативність. Цінності можуть мати самостійний зміст і тому утворюють цілий шар у культурній спадщині, визначаючи особливості світогляду [5].

Отже, аналіз наукової літератури дозволяє говорити про те, що поняття «цінність» не зводиться ні до значущості своєї основи, ні до норми й ідеалу. Вона є не просто необхідною, але й бажаною метою, ідеалом і приймає участь у нормативно-регулюючому впливі на міжсуб’єктні відносини, а через них і на всю соціальну практику.

Реалізація аксіологічного підходу знаходить своє втілення в ціннісних характеристиках професійної культури фахівців. Це збагачує зміст професійної культури; і виявляється в професійно-ціннісних орієнтаціях фахівців, що визначають їхню спрямованість на пріоритетні цінності професійної діяльності.

Література:

1. Философский словарь [Текст] / Под ред. И.Т. Фролова. – 5-е изд. – М.: Политиздат, 1987. – 590 с.

2. Краткий словарь по социологии [Текст] / Под общей ред. Д.М. Гвишиани, Н.И. Лапина; сост.: Э.М. Коржева, Н.Ф. Наумова. – М.: Политиздат, 1989. – 479 с.

3. Леонтьев Д.А. Ценность как междисциплинарное понятие: опыт многомерной реконструкции [Текст] / Д.А. Леонтьев // Вопросы философии. – 1996. – № 4. – С. 15-26.

4. Франкл В. Человек в поисках смысла [Текст] / В. Франкл. – М.: Прогресс, 1990. – 368 с.

5. Выжлецов Г.П. Духовные ценности и судьба России [Текст] / Г.П. Выжлецов // Социально-политический журнал. – 1994. – № 3. – С. 16-32.