ЛОГІКА СЛУХОВОГО ТА ЗОРОВОГО

Володимир Демченко,
доцент кафедри державного управління та місцевого самоврядування Херсонського національного технічного університету,
кандидат філологічних наук, доцент

ЛОГІКА СЛУХОВОГО ТА ЗОРОВОГО
СПРИЙНЯТТЯ МОВИ

У статті пропонуємо аналіз випадків мовної логічності / нелогічності в ситуаціях слухового чи зорового сприйняття мовних одиниць на різних рівнях.

Ознаками логічності в мові можна сприймати те, що чуємо (фонетика, орфоепія), та те, що бачимо (графіка, орфографія).

Чуємо: пітбол – так стара жінка називає футбол (або кокей – хокей). Органічність (логічність на ґрунті української мови) виявляється тут у свідомому уникненні чужого звука ф, який змінюється на хв, п.

На користь логічності флексії –и в формах родового та давального відмінків іменників третьої відміни можуть свідчити й фонетичні причини. Так, іменник здібності фонетично чується як здібносьці, незважаючи на те, який це відмінок або й форма множини, – на відміну від чіткого здібности, що відразу обумовлює всі контакти, характерні однині тим чи іншим відмінкам.

Прізвищеві форми Андреєв, Гуреєв викликали здивування: чому їх потрібно відокремлювати від аналогічних Матвєєва чи Сергєєва? Вони всі утворені від іменних форм однієї моделі – на –ѣй. При тому звук р тут принципового значення не має, а утворені форми типу Звєрев ще й не органічні у вимові. Тобто у цьому разі маємо і нелогічність, і неорганічність словоформ[1].

У випадку Армянськ ми вимушені користуватися попередньою російськомовною формою, відкидаючи український апелятив вірмени (тобто українською логічно – Вірменськ), через що її слід уже адаптувати за правилами української мови (тобто Арм’янськ).

Бачимо: перенос частин слова з рядка в рядок, коли кожна частина, особливо друга – перенесена – чітко фіксується зором. У такому разі часом виникають немилозвучні (немиловидні) ситуації: нар-котиків, Бан-дурка (і навіть Банд-урка – назва села чи прізвище), комуні-кабельні, ро-блять (саме так правильно переносити сполуку, що утворилася під час чергування приголосних б-бл, п-пл, м-мл, д-дж тощо).

Зорове сприйняття безпосередньо стосується і складних слів, які докладно описані в правописі. Так, у прикладі вчені-юристи це чітко видно: постпозитивна одиниця означає додатковий атрибут, тобто «вчені в галузі юриспруденції»; в іншому ж варіанті сполука вчені юристи позначає «навчених юристів», а помилкове написання вчені – юристи потребує подальшого альтернативного переліку (філологи, фізики тощо), оскільки препозитивне слово в такому разі виконує роль узагальнювального[2].

Проте останнім часом – із функціональною активізацією української мови в ділових сферах письма – трапляється чимало складних форм, які потребують правописного утвердження. Скажімо, в юриспруденції функціонують терміни державно-правові, цивільно-правові, міжнародно-правові на позначення навчальних дисциплін і відповідних кафедр, що є неправильними, оскільки в основі цих складних слів – підрядні словосполучення державне право, цивільне право, міжнародне право, які потребують написання разом у межах відповідних похідних складних слів.

Складне слово з цієї ж галузі загальноправові пишеться правильно (від загальне право), але поряд із ним вживається термін приватно-правові (приватне право) – зрозуміло, як помилка. До того ж це формулювання взагалі недоладне, оскільки неправильно перекладає рос. частное (у цьому разі – «часткове», «окреме»). Тому більш логічною формою буде окреме право, а тому – окремоправові.

До складних випадків можна віднести сучасні сполуки (складні слова) суспільно корисна, соціально схвальна, соціально спрямований, морально зріла, професійно значуща, особистісно зорієнтована тощо[3], в яких наявний власне підрядний зв’язок, але які частіше вживаються через дефіс або окремо. Можна зрозуміти другий шлях, оскільки перший – це власне орфографічна помилка, а написання разом не прийнятне для традиційного зорового сприймання (особистіснозорієнтована, конкретноісторичний, соціальноспрямований). Так, складне слово професійнопідготовлений візуально чітко передає значення «підготовлений до професії»; інший же варіант – професійно підготовлений – ілюструватиме значення «підготовлений професійно» (тобто готували цю особу на професійному рівні).

Зрештою в такому разі ми повинні чітко дотримуватися логічного правила (підкреслюємо – В.Д.): якщо у словосполученні наявний підрядний зв’язок, то відповідне похідне складне слово пишеться разом. Візуальне ж звикання відбувається дуже швидко – пропорційно до частотної повторюваності такої форми.

Так трапилося, скажімо, з одним із активно вживаних сьогодні слів-термінів конкурентоспроможні (конкурентоздатні). Ми звернули на нього увагу, оскільки відчули нелогічність морфологічного утворення. Справа в тому, що маємо прислівникову частину, утворену від відносного прикметника конкурентний, а не від іменника конкурент (аналогічно – компетентний, інтелігентний із похідними іменниками конкуренція, компетенція, інтелігенція). Тому буде саме конкурентноспроможні (як і, скажімо, компетентноздатний, експертноорієнтований чи інтелігентновихований). Наші опоненти стверджують, що «так прийнято» і так «всюди використовується». Проте спостерігаємо неодностайність у такому використанні, по-перше, та наявність нашої форми («від прикметника») в академічних словниках [1, с. 303] – по-друге.

До мовних елементів, які сприймаються передусім зором, належить і пунктуація. Розділова інтонація, звичайно, сприймається слухом, але в усній формі мовлення ті паузи не ототожнюються з розділовими знаками – останні сприймаються саме через зорові зв’язки з мисленням. Наприклад, у вже сталій конструкції «Аналізуючи цей приклад, зазначимо, що…» відповідно до правил звично виділяють дієприслівниковий зворот аналізуючи цей приклад. Проте візуально знову таки будемо спотикатися на цих комах і шукати виходу. Вихід у цьому разі такий: головний член неповного односкладного речення – присудок зазначимо – через свою непоширеність не потребує зайвого виділення, а просто має у препозиції обставину способу дії (тобто «аналізуючи зазначимо»).

Хочеться зачепити також питання фразеологічної логіки, хоча, як ми знаємо, ідіоми часом логічності взагалі не виявляють. Проте у сфері офіційно-ділового (наукового) письма за умови можливості заміни на більш питомий на українському ґрунті варіант логіку варто пошукати, позаяк деякі одиниці ніби «ріжуть око» (або слух – у разі усної реалізації). Наше око, наприклад, «натикнулося» на сполуки поставлене питання та носить характер. Ці кальки вже досить давно замінюються відповідниками висунуте питання та має характер (хоча перший варіант також не досить вдалий і потребує чогось на зразок запропоноване), але все одно ще часто зустрічаються на всіх рівнях. Подібне й словосполучення в основі лежать. Зрештою і звичне нам з дитинства дощ іде логічніше було б уявити як дощ падає.

Отже, в цій статті ми розглянули кілька випадків мовної логічності / нелогічності в ситуаціях слухового чи зорового сприйняття мовних одиниць на різних рівнях. Плануємо й надалі продовжувати розвідки в цьому напрямку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Великий українсько-англійський словник. – Київ: Арій, 2009.

[1] Коли до активного повсякденного мовлення українців у 50-60-ті роки ХХ століття входили численні запозичення, вони вимовлялися дикторами – носіями фонетичної норми – за російською фонетикою: колєктив, балєт, (але театр, кофе), дєлєгат, тролєйбус, дізайн тощо, як також і деякі інші загальновживані лексичні одиниці – Микита Сєргєєвич, Лєнін. Що вже говорити про ці порушення норми, коли навіть Павло Тичина – на той час не лише поет, але й державний діяч, – говорив: «Дякуємо нашу комуністичну партію»… (!)

[2] Промовистий приклад, побачений в радянській хроніці: Рот – фронт (!)

[3] У правописних шуканнях навіть наявна пропозиція смислового розмежування – за допомогою логічного наголосу: чи особистісно зорієнтована, особистіснозорієнтована. Проте такий варіант виходу з неоднозначної ситуації – недоладний, орієнтований на пояснення в школі. Варто все ж таки визначитися на академічному рівні.