Педагогічні науки/4. Стратегічні напрями реформування системи освіти

К.філол.н., доц. Сидоренко В.В.

Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Акмеологічні інваріанти педагогічної майстерності

вчителя української мови і літератури

в умовах післядипломної освіти

Аналіз провідних лейтмотивів майстерної педагогічної діяльності вчителя української мови і літератури в системі післядипломної освіти уможливлює виявлення базових особистісних інтенцій, цінностей, інших складових особистої та соціальної ідентичності. В особистісній структурі вчителя-словесника простежується домінування специфічних інваріантів педагогічної майстерності, тобто сукупності професійно значущих та особистісних якостей, педагогічних здібностей, властивостей, відносно незалежних від здобутої у вузі ступеневої кваліфікації, стажу роботи, кваліфікаційної категорії. Серед характерологічних ознак варто виділити пріоритетну інтенцію: словесник-майстер – це передусім акмічна особистість, для якої провідною потребою і домінувальною життєвою цінністю виступає прагнення «бути особистістю», що має духовну і громадянську спрямованість [1, с. 410], бути прикладом і взірцем мовно-національної, мисленнєвої, поведінкової, ментальної, ціннісно-світоглядної, читацької тощо культури. Системність знань і педагогічного досвіду, життєві цінності і смисли, набуті, засвоєні та ієрархізовані на етапі післядипломної педагогічної освіти, поступово інтегруються в ціннісно-смисловий простір учителя української мови і літератури, що складається протягом усіх етапів професіогенезу і через певні відповідні соціокультурні інституції на аксіологічних і гуманістичних засадах транслюється суб’єктам професійно-педагогічної взаємодії, зокрема учням, колегам, батькам тощо. На основі інтеріоризації загальнолюдських і національних морально-етичних орієнтирів і професійно-педагогічних ціннісних орієнтацій у вчителя-словесника формується власний життєвий світ, окреслюються основні професійні пріоритети, мотиви і смисли діяльності, вибудовується і закріплюється професійна позитивно-гармонійна «Я-концепція», конструюється концептуальна модель педагогічного процесу, смисл діяльності, усвідомлюється ціннісна позиція при виборі способів вирішення педагогічних задач. Домінантними педагогічними цінностями такого простору виступає дитина, безмежна віра в її потенційні можливості, педагогічна щирість і чесність, духовність, гуманність, доброзичливість, національна гідність, любов до української мови, звичаєвості, національної культури, інтелігентність, тактовність, самокритичність, прагнення до самовдосконалення. Ціннісно-смислове самовизначення вчителя розкривається як позиція, що спричинює самостійний пошук, прийняття, використання конструктивних способів і засобів вирішення педагогічних проблем, спрямованих на розвиток і самореалізацію особистості учня відповідно до гуманістичних цілей сучасного суспільства; це результат і водночас необхідна умова прийняття і розвитку нових педагогічних ідей, концепцій, теорій, підходів, фактор постійного внутрішнього оновлення педагогічного досвіду [4, с. 11, 12, 5].

Усвідомлюючи безумовний зв’язок спектральних властивостей і характеристик, що входять до складу професійної та особистісної структури діяльності, специфічними інваріантами педагогічної майстерності вчителя української мови і літератури також вважаємо високу загальну і мовно-літературну ерудованість, мовно-мовленнєву і ораторську досконалість, ортодоксальність професійного мислення, здатність до антиципації, художньо-естетичної творчості, асоціативність і образність мислення, педагогічну креативність, відкритість новому перспективному досвіду, оригінальність продукованих педагогічних ідей. В умовах реформування мовно-літературної освітньої галузі словесник-україніст – це гуманіст, поборник національних ментальних чеснот, полум’яний патріот України, який має активну громадянську позицію, підсилює престиж української мови, культури, нації в цілому, добротворець, який транслює загальнолюдські і національні цінності.

Передумовою розвитку педагогічної майстерності є надіндивідуальні потенційні ресурси особистості, зокрема здатність словесника-україніста до вчительської сфери діяльності, що включає педагогічне покликання (надає особливого розуміння свого призначення, задоволення від виконуваного, людинолюбство), педагогічну обдарованість (якісно своєрідне поєднання спадкових даних (задатків), педагогічних і спеціальних здібностей, оригінальності мислення, педагогічної креативності та спрямованості до здійснення функцій) і, безперечно, філологічну обдарованість (не тільки досконале знання Галактики українського слова, але й бажання підняти себе і учнів до рівня мовно-мовленнєвої творчої досконалості).

Швидкість набуття педагогічної майстерності регламентується, крім знаннєвих, іншими стимуляторами професійного зростання, зокрема здібностями, що залежать від особливостей перебігу психічних процесів, які сприяють успішній педагогічній діяльності [2, с. 643]. Провідними або спеціальними педагогічними здібностями як «індивідуальними психічними властивостями особистості» (Ю.І. Завалевський, І.О. Зимня, Н.В. Кузьміна, Н.В. Кухарев, К.К. Платонов тощо), що вирізняють майстерну професійну діяльність учителя української мови і літератури в системі інших та стають «системними якостями діяльності» (К.К. Платонов), умовою її успішного виконання, вважаємо професійно-комунікативні (здатність учителя української мови і літератури організовувати діалогічну цілісність уроку і позаурочної діяльності у багатоаспектному комунікативному векторному полі, створювати фасилітативне, особистісно зорієнтоване навчальне середовище відповідно до сенситивних періодів опанування школярами мови і літератури, їх суб’єктного досвіду, потреб і можливостей і под., налагоджувати взаємини за допомогою розвиненого вербального і невербального мовлення; прагнення словесника до творчої комунікативно-мовленнєвої активності, до різноманітної мовленнєвої діяльності, відчуття задоволення від спілкування з дітьми, батьками, колегами, соціальним середовищем), акмеологічні (висока культура мовомислення, мовотворення і мовопродукування, лінгвістична свідомість, мовне чуття і елітарний мовний смак, вироблений індивідуальний досконалий мовний стиль), літературно-творчі (здатність словесника-україніста мислити художніми образами, багатство в арсеналі педагога словесних асоціацій, образна і словесно-логічна пам’ять, нестандартне художньо-педагогічне мислення, естетична емпатія мистецьких явищ, витончений літературно-мистецький смак, творча фантазія, емоційна чутливість до естетичних явищ), артистичні (здатність за допомогою мистецтва слова, виразного декламування художніх творів, емоційності викладу, елементів театральної імпровізації, гармонійної єдності зовнішньої і внутрішньої техніки активізувати інтелектуальне й емоційне сприйняття учнями навчального матеріалу), перцептивні (здатність учителя-словесника сприймати внутрішній багатогранний світ дитини, відчувати психологічний стан учня інтегрально, в усій складності поєднаних протилежно спрямованих тенденцій, суперечливих рис, професійна проникливість, емпатія, спостережливість і пильність), інтелектуальні (широкий кругозір, мовно-літературні та мистецькі інтереси, ерудованість у сфері різноманітних гуманітарних наук, енциклопедичність знань, прагнення до неперервної самоосвіти), креативні (здатність до високого рівня художньо-естетичної і педагогічної творчості в мовно-літературній професійній діяльності), сугестивні (здатність словесника-україніста переважно за допомогою вербальних засобів здійснювати навіювальний вплив на емоційно-вольову і діяльнісну сфери особистості дитини; за підключення власного емоційного досвіду, саморегуляції налаштовуватись на потрібну емоційно-художню тональність, жанрову специфіку художнього твору для його майстерної інтерпретації, настроїтись на урок, виходячи з його типу, характеру матеріалу, контингенту учнів), естетичні (сприйнятливість учителя-філолога до естетичної глибини і виразності української мови, чуттєвість до стильового, ритмічного багатства художнього твору, емоційно-ціннісне ставлення до мистецтва, людини і всесвіту, уміння мислити художніми образами, розуміти авторський замисел, сприймати метафоричну мову твору, відчувати художню унікальність, гармонію і довершеність авторської творчої манери, красу і досконалість мистецького явища).

Акмеологічними інваріантами, які визначають успішне оволодіння вчителем української мови і літератури педагогічною майстерністю на рівні післядипломної освіти, також є постійна включеність словесника у процес прийняття рішень, педагогічне передбачення, висока мотивація професійних досягнень, компетентна активність цілеспрямовано, творчо перетворювати педагогічні ситуації, професійна ініціатива щодо способів виконання завдань, професійне передбачення, професійний ризик при виборі ефективних методів, засобів, освітніх технологій.

Отже, виділені акмеологічні інваріанти педагогічної майстерності вчителя української мови і літератури дозволяють словесникові протягом післядипломної фази розвитку віднаходити внутрішні резерви для виконання на високому інноваційно-творчому рівні інформаційної, діяльнісної, креативної та розвивальної функцій в контексті оновленої мовно-літературної парадигми, та, на думку А.О. Деркача [1, с. 17] і В.Г. Зазикіна [2], стимулюють рух спеціаліста до професіоналізму екстра-класу, забезпечуючи активний саморозвиток та реалізацію творчого потенціалу. Недаремно К.К. Платонов оперує поняттям «талановита діяльність», якістю якої є здібності, що досягли рівня таланту: «Оскільки здібності, як і характер, і особистість у цілому, і проявляються, і формуються в діяльності, вони є саморозвивальним процесом. Поза діяльністю існують тільки властивості особистості, що є потенційними здібностями. А проявляючись у діяльності і стаючи актуальними здібностями, вони водночас в ній і проявляються, і розвиваються». Інтеграція акмеологічних інваріантів в структурі педагогічної майстерності вчителя української мови і літератури дозволяє йому творчо включатися у професійну діяльність і актуалізувати індивідуальний потенціал для професійного розвитку протягом усього життя.

Література

1. Акмеология : учебник. Изд. 2-е, перераб. / под общ. ред. Анатолия Алексеевича Деркача. – М.: Изд-во РАГС, 2006. – 424 с.

2. Зазыкин В.Г. Краткий акмеологический словарь [Електронный ресурс] / Владимир Георгиевич Зазыкин. – Режим доступа: www. URL: http://akmeolog.narod.ru/termin.html.

3. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність [Текст] / Іван Андрійович Зязюн / Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; гол. ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 641-644.

4. Чистякова Л.А. Педагогические условия развития профессионального мышления учителя в процессе повышения квалификации: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Любовь Андреевна Чистякова; РАО ИОВ. – СПб., 2000. – 188 с.