к.н.ф.в.с., доцент Саєнко В. Г.

ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”

ФІЛОСОФСЬКИЙ ЗМІСТ ЗАЛУ ДЛЯ ЗАНЯТЬ СХІДНИМИ ЄДИНОБОРСТВАМИ ТА ЙОГО НОРМАТИВНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ

Зал для занять східними єдиноборствами за класифікацією [6] – це приміщення для тренувальних занять; „місце, де осягається Шлях”; „храм бойового мистецтва, де підносяться молитви”; місце зустрічі з Істиною. Споконвічно філософське поняття, вкладене в зал для занять східними єдиноборствами, було пов’язане з релігійними заходами. За даними [1], це були місця, де ченці та інші священнослужителі практикувалися у своїй вірі. Пізніше в подібних місцях почали вивчати інші, не зв’язані прямо з релігією науки – фехтування, каліграфію, карате та інші дисципліни. Якщо врахувати схильність східного суспільства до підпорядкування правилам і порядку, то стає очевидним, що використовувалася модель монастирської дисципліни як зразок для навчання світським наукам у подібних школах.

Інший важливий внесок філософського поняття залу для занять східними єдиноборствами – це дисципліна. Для того, щоб людина змогла витримати неймовірний стрес двобою, необхідний інтенсивний процес підготовки. Тому, всі воїни беззаперечно підкорялися єдиному кодексу. Члени братерства при цьому самі підтримували певну систему і порядок.

Таким чином, відповідно до східної філософії зал для занять східними єдиноборствами – це храм людського і божественного духу, що є присутнім у всьому Всесвіті. Необхідними елементами залу для занять східними єдиноборствами є зобов’язання, співробітництво, дисципліна, порядок, ввічливість і віра у кінцеву мету. Ті, хто займаються, повинні розділяти відповідальність з догляду за територією залу, що характеризується як духовна вправа, за благополуччя залу і один одного. Але співробітництво не означає демократію. Градація підпорядкування і сумирності, підкріплювана взаємоповага, повинні проходити по всій ієрархії залу для занять східними єдиноборствами, починаючи від учителя (наставника) і далі через старших і молодших учнів до кожного учасника. Старші учні повинні подавати гарний приклад молодшим, підтримувати і підсилювати зміст навчання свого наставника. У великих школах східних єдиноборств наставник не може приділити увагу кожному учневі окремо. Проводити корекцію і індивідуальне навчання молодших учнів – це обов’язок старших учнів. Молодші учні повинні шанобливо ставитися до старших, не заперечувати і не пручатися інструктажу з їх боку. У свою чергу, старші не повинні використовувати своє положення для приниження молодших.

Окремі зали для занять східними єдиноборствами обладнані і прикрашені у відповідності до релігійних традицій, за якими формується філософська міць конкретного виду або школи [2-5]. В них духовність наповнює атмосферу залу і сприяє фізичній концентрації єдиноборців. У центральних залах для занять приділяються місця розташування вищих майстрів і почесних гостей. У центрі стіни за цим місцем зазвичай міститься портрет засновника виду або філософське висловлення. Також облаштовується висота, де розміщені святиня школи, емблеми, мечі, барабани для церемоній та ін. Існує практика вивішування дерев’яних дощечок із прізвищами майстрів і учнів, що займаються в залі, портрети Учителів і видатних майстрів, сертифікати і вислови великих майстрів минулого.

Учні зазвичай шикуються або розташовуються у нижньому місці у відповідності до кваліфікаційного розряду. Поперед такого ряду своє місце займає старший учень. При вході і виході із залу всі майстри та учні виконують уклін убік святині школи. Учні при цьому інтуїтивно розвивають належні стан свідомості і відношення під час тренування за сприянням дотримання етикету. Учитель контролює всі процеси коректності поведінки відповідно до встановлених формальних правил (ритуалу); учні повинні підкорятися всім прийнятим формальностям, вивчати їх і повторювати ті дії, що роблять старші учні.

Тренувальна зона для занять східними єдиноборствами має бути добре освітленим і провітрюваним простором. Рівномірність прямого природного освітлення має бути не менш половини залу. Штучне висвітлення, що здійснюється за допомогою світильників розсіяного або денного світла, повинне бути рівномірним і забезпечувати освітленість на горизонтальній поверхні залу не менш ніж 150 люкс. Найбільш сприятлива температура в залах для занять східними єдиноборствами складає 14–15°С, відносна вологість повітря – 35–60%, швидкість руху повітря – 0,5 м/с. Для забезпечення належного повітрообміну має бути передбачений пристрій приточно-витяжної вентиляції з розрахунком на подачу 80 м³ повітря в годину на одного того, хто займається. У крайньому випадку можна застосовувати місцеву штучну вентиляцію, а також максимально використовувати провітрювання залу через фрамуги і кватирки. Стіни повинні бути гладкими, пофарбованими у світлі тони і допускати збирання пилу вологим способом. Внутрішня поверхня стін залу не повинна мати виступів (пілястр, напівколон та ін.). Двері повинні бути без виступаючих лиштв.

Розміри залів для занять східними єдиноборствами зазвичай є не меншими 18×18м, бажано з дерев’яною підлогою. Наприклад, у Японії в залах для занять карате [1, 4, 7], які мають назву „доджо”, на підлозі виготовляється „татамі” – це поверхня, що є покритою декількома матами, зробленими з покритих парусиною, або циновками з рисової соломи („око”), трав’яних чи очеретяних циновок („і-омоте”). Кожен мат за розміром становить приблизно 3 фути (91 см) завширшки, 6 футів (183 см) у довжину і 2 дюйми (5 см) у товщину. Набір таких татамі, покладених щільно, забезпечують гладку поверхню.

Якщо вести мову про зал сумо, то площадка для боротьби сумо являє собою квадратний поміст в 34–60 см висотою, і називається „дохьо”. Дохьо зводиться з утрамбованої глини і покритий він зверху тонким шаром піску. Двобій проходить в кругу діаметром в 4,55 метри, межі якого прокладені особливими плетінками з рисової соломи („тавара”). У центрі дохьо розташовані дві білі смуги, що позначають стартові позиції борців. Пісок навколо кола ретельно розрівнюється віниками перед початком кожної сутички, щоб за слідами на піску можна було визначити, чи торкнувся один із суперників кола піску за межами кола. На боках „дохьо”, в глині в декількох місцях збудовані сходи, щоб борці й „гьодзі” могли на нього зійти. Сама площадка й безліч навколишніх її предметів наповнені сінтоїстськими символами: пісок, що покриває глиняний „дохьо”, символізує чистоту, розкидана сіль символізує очищення, вигнання злих духів, а навіс над дохьо („яката”), виконаний у стилі даху в сінтоїстському святилищі. Чотири кольорові пензлики на кожному куті навісу представляють чотири сезони: білий – осінь, чорний – зиму, зелений – весну, червоний – літо. Пурпурні прапори навколо даху символізують дрейф хмар і зміну сезонів.

Зали для заняття японським видом кюдо складаються з: входу праворуч або позаду за напрямком стрільби; основної зони, вистеленої зазвичай деревом і з висотою стелі у чотири і більше метри; великої проміжної зони, яку у більшості випадків розташовують під відкритим небом; місця для установки мішені, „матоби”, що за стандартом встановлюється на відстані 28 метрів від краю основної зони; місця для суддів або глядачів праворуч за напрямком стрільби; необов’язкової кімнати для практики стрільби в маківару, можливо розташованої просто в частині основної зони.

У сучасних залах для занять східними єдиноборствами можна спостерігати устрої з дзеркалами, дивлячись у які, єдиноборці можуть самостійно контролювати правильність виконання техніки. Крім того, є й інше їхнє застосування. Наприклад, стоячи перед дзеркалом, можна імітувати бій з уявлюваним супротивником. Але вони найчастіше прикріплені в тих місцях, де не в змозі відволікати учня від виконання вправ під час занять. В тренувальному залу для занять східними єдиноборствами завжди повинний бути обладнаний куточок, де є комплект медикаментів для надання першої допомоги. Цей комплект має включати основні препарати, які можуть знадобитися для надання першої допомоги при загальних травмах.

Література:

1. Каштанов Н. Каноны каратэ : формирование духовности средствами каратэ до / Н. Каштанов ; [худож.-оформ. А. Киричёк]. – Ростов-н/Д. : Феникс, 2007. – 240 с.

2. Линд Вернер. Энциклопедия боевых искусств / Вернер Линд . – [пер. c нем. А. В. Волкова]. – М. : Астрель : АСТ, 2007. – 927 с.

3. Митчелл Д. Боевые искусства / Д. Митчелл. – М. : Слово, 2000. – 64 с.

4. Саенко В. Г. Система киокушинкай каратэ : основы научного познания спортивного мастерства, воинского ремесла, воинского искусства : [монография] / В. Г. Саенко // Украинская ассоциация киокушинкай каратэ. – Луганск : СПД Резников В. С., 2010. – 300 с.

5. Саєнко В. Г. Спортивно-педагогічне вдосконалювання зі східних єдиноборств : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. фіз. вих. і спорту] / В. Г. Саєнко ; Держ. закл. „Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка”. – Луганськ : Вид-во ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2012. – 432 с.

6. Танюшкин А. И. Кёкусинкай – духовная воинская традиция / А. И. Танюшкин, В. П. Фомин. – М. : ОАО «Типография «Новости», 1999. – 156 с.

7. Тарас А. Е. Боевые и спортивные единоборства : [cправочник] / А. Е. Тарас. – Мн. : Харвест, 2003. – 640 с.