ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНІ ТА БІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ БасейнУ
річки Гірський Тікич
Річка Гірський Тікич (довжина
річки 167 км, площа басейну становить 3525 км2) протікає центральною
лісостеповою областю Придніпровської височини. Бере початок в с. Юшківці
Вінницької області, протікає через Оратівський район (Вінницька область),
Монастирищенський, Жашківський, Маньківський та Тальнівський райони Черкаської
області. Сама назва вказує на гірський тип річки: береги її підвищені,
кам’янисті і в деяких місцях утворюють великі мальовничі скелі. Подекуди
Гірський Тікич утворює водоспади і нагадує гірську порожисту річку. Високий
скелястий берег круто обривається до річки. У кількох місцях вона перегороджена
греблями, які утворюють ставки і водосховища гідроелектростанцій [4].
Долина V-подібна, завширшки
2,3 км, глибиною до 60 м. Річище звивисте, береги підвищені і кам’янисті,
зустрічається пороги. Заплава р. Конелка в околицях с. Конели має ширину до 200
м. Перевищення заплави над урізом води в річці до 1,2 м. В околицях
с. Конели ріка зарегульована, даних по витратах не має.
Абсолютні висоти вододільної рівнини в
межах району 240-260 м. Максимальна висота біля села Берестівець - 263 м.
Територія району розміщена в межах позальодовикової смуги. Хвиляста рівнина
розчленована глибокими долинами рік, врізаними на десятки метрів в кристалічні
породи докембрію. Долини мають каньйоноподібні риси (наприклад, каньйоноподібна
долина Гірського Тікича між селами Чорна Кам’янка та Червоний Кут). Біля села
Буки долина врізана на 70 м, тому річка має значне падіння. Поряд з глибоко
врізаними ділянками долин прориву трапляються розширення долинно-озерного виду.
Так, долина Гірського Тікича біля села Русалівка врізана лише на 20-30 м, а
ширина її досягає 4-5 км. Основні притоки - Торч, Бурти, Конела, Одай, Хижня,
Житниця, Марійка, Литвинівка.
Річка Гірський Тікич має 9 значних
водоймищ (табл. 1).
Таблиця 1
Характеристика водоймищ р. Гірський Тікич
|
Назва водоймища |
Характеристика водоймища |
|
|
Площа, га |
Об’єм, тис.м3 |
|
|
Острожанське |
618 |
12,0 |
|
Бузівське |
290 |
7,35 |
|
Вороненське |
580 |
10,50 |
|
Буцьке |
25 |
0,37 |
|
Юрпільське |
139 |
3,45 |
|
Тальнівське-І |
25 |
0,25 |
|
Тальнівське-ІІ |
67 |
1,70 |
|
Глибочанське |
12 |
0,28 |
|
Кривоколінське |
17 |
0,37 |
|
Всього: |
1773 |
36,27 |
У верхів’ях Гірського Тікича, де його
долина досить широка, є кілька водоймищ: Острожанське (площа 618 га), Бузівське
(290 га), Вороненське (580 га). Ці водосховища були створені понад два століття
і вже замулилися. Так, на Вороненському ставу, що існує з 1776 року, понад 70%
загальної площі становлять мілководдя з середньою глибиною 0,7-1,0 м, які
інтенсивно заростають водною та прибережною рослинністю. Три роки поспіль, у
2000-2002 роках, спостерігаються літні замори риби внаслідок надмірної
евтрофікації. Очевидно, що обміління великого водоймища яке прогресує, призведе
в майбутньому до його заболочування. У повоєнні роки місцеве населення взимку
по льодоставу викошувало на паливо очерет та рогіз, суттєво звільняючи водойму
від надмірної біомаси. Нині під захистом очеретово-рогозових плавнів
розвивається надмірна кількість зануреної та вільноплаваючої рослинності -
здебільшого це кушир, рдесник кучерявий, елодея, жабурник, види ряскових.
Відбувається масовий розвиток планктонних одноклітинних зелених та
синьо-зелених водоростей. Мілководдя спекотного літа сильно прогріваються,
перегнивання значної кількості фітомаси створює дефіцит кисню.
В той же час Вороненський став - осередок
розвитку угруповань, включених як типові та реліктові до Зеленої книги
Української ССР (1987): глечиків жовтих, латаття біло-сніжного.
В межах району дослідження переважають
місцевості вододільних полого-хвилястих підвищених лесових рівнин на
кристалічних породах з розвиненими глибокими малогумусними чорноземами.
Місцевості річкових долин і долинно-балкових схилів з темно-сірими еродованими
ґрунтами та опідзоленими чорноземами представленими у долині Гірського Тікича.
Для району особливо властиві урочища каньйоноподібних звужень долин, врізаних у
кристалічні породи.
Заліснення району в минулому
було значно більшим. Сучасне заліснення району становить 9-12% загальної
території. Площа лісів (основні породи: дуб, граб, клен, ясен, сосна, липа) і
чагарників 8,3 тис. га.
На Гірському Тікичі розташовані
населені пункти Тальне, Жашків, Маньківка, Буки. Промисловість представлена
харчовою, будівельною, легкою. Рослинництво зерново-буряківничого, тваринництво
м’ясо-молочних напрямів. Галузі тваринництва: скотарство, свинарство,
вівчарство; допоміжні - рибництво, бджільництво, птахівництво. Великі
промислові підприємства басейну річки: ВАТ «Тікич», ВАТ «Жашківський цукровий
завод», ВАТ «Жашківський хлібокомбінат», ВАТ «Жашківський маслозавод»,
колективне підприємство «Відродження», дочірнє підприємство «Жашківський
машинобудівний завод», ВАТ «Більшовик».
Аналіз стану навколишнього
середовища басейну річки Гірський Тікич з її притокою Тальянкою в межах
Тальнівського району станом на 2006-2008 рр. свідчить про погіршання
екологічної ситуації у цілому. Спад економічного розвитку району протягом
минулих років призвів до того, що побудови багатьох очисних споруд залишилися
не виконані, і навіть деякі вже діючі перестали працювати. У Тальнівському
районі 518 джерел забруднення довкілля (на 25 підприємствах).
Найбільше шкідливих викидів
здійснюють Тальнівський та Майданецький цукрові заводи, газокомпресорна
станція.
У Тальному майже всі
підприємства перейшли з вугільних на газові котельні, крім щебеневого,
цукрового, молоко-консервного заводів, комбінат хлібопродуктів, заводу
мінеральної води. Частка забруднення атмосферного повітря стаціонарними
джерелами міста Тального складає: щебеневий завод (9284,926), цукровий завод
(30,699), молоко-консервний завод (37,985), комбінат хлібо-продуктів (147,113),
завод мін. води (93,509).
На 1 км2 території
басейну р. Гірський Тікич викинуто від стаціонарних джерел: Маньківський - 0,15
т, 4 кг; Монастирищенський - 0,3 т, 5 кг; Тальнівський - 2,4 т, 53 кг шкідливих
забруднюючих речовин.
В середньому викинуто
забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел одним підприємством
(т): с/г , мисливство та лісове господарство - 30; добувна промисловість - 305;
харчова промисловість та переробка сільськогосподарської продукції (виробництво
молочних продуктів - 14, цукру - 278, хліба і хлібобулочних виробів - 15);
обробна промисловість - 1016, хімічне виробництво - 2185, виробництво машин та
устаткування - 53, виробництво енергії, газу та води - 41, будівництво -13,
транспорт - 164, торгівля - 11, державне управління - 78, інші - 17 [1, с.7].
Отже, промислові викиди в
атмосферу несприятливо впливають перш за все на людину та навколишнє природне
середовище, а найбільш важкі форми прояву спостерігаються на промислових
майданчиках та прилеглих до них територіях. Саме тут виникають найбільш високі
концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі, котрі перевищують
гранично допустимі концентрації в 2-5, а нерідко і в більше разів.
Протягом 2005 р. обсяги
викидів забруднюючих речовин в атмосферу від автотранспорту по населених пунктах
басейну річки Гірський Тікич складають (тис. тонн).
Таблиця 2
Обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне
повітря від автотранспорту (2005 р.)
|
Населені пункти |
Обсяги викидів, т |
В розрахунку на душу населення,
кг |
Щільність викидів на 1 км2,
кг |
Розподіл викидів, % |
|
Маньківський р-н |
1106 |
36 |
1382 |
1,8 |
|
Тальнівський р-н |
1235 |
32 |
1764 |
2,0 |
|
Христинівський р-н |
1215 |
32 |
2025 |
2,0 |
Утворено токсичних відходів: Маньківський
- 63 т, Монастирищенський - 315 т, Тальнівський - 4 т [1, с.36].
Монастирищенську територію
дренують п’ять струмків, які являють собою постійні вузькі водотоки, що беруть
початок в балках і протікають по заболоченій місцевості. Струмки зарегульовані,
на кожному з них розташовані каскади ставків. Ставки різні за величиною і мають
різну площу водного дзеркала. Останнім часом збільшилась кількість порушень
природоохоронного законодавства. Це забруднення земель у водоохоронних смугах,
вирубка дерев, знищення газонів, квітників, трав’яного покриву у місцях
відпочинку. На закрите сміттєзвалище, що знаходиться в районі ВАТ «Світанок» та
цегельного заводу машинами звозяться побутові та промислові відходи. Важливою
проблемою стає використання вторинної сировини у зв’язку із засміченням нею
територій. У районі працює підприємство «Теплокомуненерго», яке здійснює
експлуатацію мереж теплоенергопостачання і каналізації м. Монастирища, в тому
числі споруд біологічного очищення стічних вод, що розташовані на східній
околиці міста. У складі стічних вод превалюють господарсько-побутові (в
каналізаційному житловому фонді міста проживає 5,5 тис. чол. населення). Випуск
стічних вод після доочищення у біоставках здійснюється за селитебною межею
міста до ставу біля с. Аврамівки, який є 5-м за течією у каскаді з 15-ти ставів
чи ставоподібних заболочених водойм на р. Руда, що впадає у Гірський Тікич.
Долина р. Руда має ширину 200-300 м. Ширина русла річки складає 3-10 м, глибина
- 0,7-1,0 м. Витрати ріки змінюються 10-50 тис.м3 / добу. Річка Руда
є малим водотоком (довжина до 50 км), стік її з притоками практично повністю
зарегульований ставами. Попуски води через греблі ставів у межінь, як правило
незначні, не мають постійного характеру і не замірюються; основні попуски
здійснюються у період весняної повені і тоді проявляються суттєві впливи якості
води верхніх за течією ставів на якість води ставів, що розташовані нижче за
течією.
Місця для відпочинку на
берегах річок і ставків перетворилися на полігони для сміття та миття
автотранспорту.
Став в басейні р. Руда біля с.
Аврамівка, в який надходять очищені води м. Монастирища, має площу 7,1 га,
максимальну довжину 800 м і середню ширину 150 м, середню глибину 2,8 і об’єм
біля 200 тис. куб м. Нижче розташовані за течією стави мають такі параметри:
став с. Лесково - площа 6,2 га і орієнтовний об’єм 130 тис. м3, став
нижче Леськове - площею 28,1 га і орієнтовний об’єм 700 тис. м3.
Названі стави розміщені в межах сіл і за морфометричними ознаками придатні для
господарсько-побутового (рекреаційного) водовикористання та ставкового
риборозведення. Але став біля с. Аврамівка за гідрохімічними показниками не
відповідає нормам для вищевказаних видів водокористування у зв’язку із
забруднюючим впливом скиду стічних вод м. Монастирища і накопичених забруднених
донних відкладів. Промисловими біологічними забруднювачами є підприємства м’ясокомбінатів
і цукровий завод. Окремі сільські ради влаштовують місця збору побутових
відходів на власний розсуд, що призводить до забруднення джерел, криниць,
прибережних смуг. Як приклад - Шебастівська сільська рада влаштувала
сміттєзвалище у яру, де знаходяться джерела.
Гноєсховища влаштовують на
територіях тваринницьких ферм, які не обваловані, не прикриті. В багатьох
господарствах необлаштовані відповідно до санітарних норм і правил місця для
захоронення загиблих тварин.
Під впливом забруднення лісові
насадження втратили природну стійкість і здатність до саморегуляції. Зростає
ураження лісів шкідливими комахами і хворобами. Змінюється видовий склад
рослинності внаслідок розорювання прибережних смуг і луків. Зміна ландшафтних
умов у результаті господарського освоєння лісових, польових угідь, вплив
агротехніки, а в лісі - різних лісотехнічних заходів зумовило коливання
кількості тваринного населення, зникнення деяких видів тварин. Все рідше на
берегах річок, луках і полях можна побачити гніздування перелітних і осілих
птахів.
Водні ресурси району
використовуються як складова при виробництві харчової промисловості, як
охолоджуюча, розчинююча, промиваюча речовина та як джерело енергії.
Багато ставків слід
реконструювати, а в деяких випадках їх економніше ліквідувати, бо вони не мають
господарського значення. Зайняті ними землі можна перетворити в багаті заплавні
луки. Важливо також провести розчистку великих ставків і водойм. Не слід
допускати випасання худоби біля води. Захисту ставів, водойм і річок від замулення,
забруднення та розмиву у значній мірі сприяють насадження деревних та
чагарникових порід. Одночасно в улоговинах слід створювати мулофільтри. Для
пропаганди ідей охорони гідроресурсів необхідно залучати всі засоби масової
інформації.
Головним джерелом забруднення
річок Гірський Тікач є Тальнівський і Майданецький цукрові заводи, міська
пральня, комбінат хлібопродуктів.
Згідно з гігієнічною
класифікацією водних об’єктів за ступенем забрудненості річки належать до
помірної групи (ІІ категорія). Але за результатами бактеріального та хімічного
дослідження води у встановлених створах, зразки, які були взяті не відповідають
нормам. Забруднення річок здійснюється в результаті скиду очищених, але не
знезаражених стічних вод з міських очисних споруд із-за їх застарілого
устаткування. Через річку Тальянку вода потрапляє в Центральний ставок.
Результати гідрохімічного аналізу води показані в таблиці 3.
Таблиця 3
Гідрохімічний аналіз води у водоймах басейні р. Гірський
Тікич
|
Показники |
Річка Тальянка |
Річка Гірський Тікич |
Центральний ставок |
|
Температура, °С |
+14 |
+14 |
+14 |
|
Колірність в градусах |
25 |
20 |
25 |
|
Мутність, мг/дм3 |
0,9 |
0 |
0,9 |
|
Прозорість, см |
28 |
28 |
23 |
|
Водневий показник (рН) |
5 |
5 |
5 |
|
Зважені речовини мг/дм3 |
3,6 |
4 |
9,6 |
|
Загальна жорсткість в мг/екв./дм |
6 |
8 |
6,7 |
|
Сульфати в мг/дм3 |
27,4 |
45,2 |
67,0 |
|
Сухий залишок в мг/дм3 |
418,0 |
419,0 |
535,0 |
|
Фтор в мг/дм3 |
0,21 |
0,1 |
0 |
|
Хлориди в мг/дм3 |
23,6 |
45,5 |
50,0 |
|
Лужність в мг / екв. / дм3 |
8,0 |
8,4 |
7,0 |
|
Кальцій |
92,2 |
88,2 |
100,2 |
|
Магній |
17,0 |
43,8 |
20,7 |
|
Поліфосфати |
0,044 |
0,044 |
0,04 |
|
БСК |
4,64 |
5,44 |
6,4 |
|
ХСК |
20 |
24 |
26 |
|
Окислювальність перманганатна |
5,6 |
5,8 |
4,8 |
|
Нітрити мг/дм3 |
0 |
0,08 |
0,15 |
|
Нітрати мг/дм3 |
0,75 |
1,25 |
1,6 |
|
Розчинений кисень |
12,8 |
13,6 |
8,16 |
На території с. Тальянки
залишилося складське приміщення хімічного складу, де зберігаються «скам’янілі»
мінеральні добрива.
До забруднення водойм
приводять несанкціоновані смітники (русло р. Тальянки, гребля Луканського ставу,
Монашинський та Центральний стави).
Потрапляння у водойми
мінеральних і органічних добрив призводить до «цвітіння» води (Центральний,
Цегельний, Монашинський і Цимбальський ставки). Значний вплив на водойми має
випасання ВРХ на луках та по берегах ставків, що приводить до деградації
берегів, водної ерозії і замулення водойм (Цегельний, Монашинський, Вербицький
ставки).
Великої шкоди прибережній
рослинності завдає весняне спалювання трави, особливо в період цвітіння шафрану
сітчастого (схили Луканського ставу).
Нами була досліджена
осушувальна система «Макшиболото». Болото поблизу річки Макшиболото відноситься
до низинних. Рослинний покрив представлений такими рослинами як буркун
лікарський (Melilotus officinalis
L.), свербіжниця польова (Knautia arvensis
L.), синяк звичайний (Echium vulgare L.),
хвощ польовий (Eqvisetum arvtese L.),
пирій повзучий (Elytrigia repens L.)
та інші бур’янами. В деяких більш зволожених місцях зустрічаються: жовтець
їдкий, жовтець повзучий, осока гостровидна, очерет звичайний (його популяції
іноді займають повністю або частково території підвідних каналів), комиш
лісовий, комиш озерний. Із вищенаведеного переліку рослин стає очевидним, що
осушення території суттєво вплинуло на загальний склад рослинності.
В перші десять років після
проведення меліоративних робіт в районі річки Макшиболото були отримані
очікувані врожаї саме за рахунок розорювання осушених дернистих земель, які
були багаті на поживні органічні і мінеральні речовини. Але вони швидко
втратили свої властивості.
Не було враховано і низинного
розміщення річки, наявність боліт, дотримання захисної зони, що привело до
водної ерозії, замулення каналів, повного змивання гумусового горизонту.
Внаслідок чого ці землі на сьогоднішній день використовуються під пасовища, вирощування
багаторічних культур.
Деградація ґрунту привела і до
зміни прибережної зони. На місці вибалок утворилися яри.
В результаті проведення
меліоративних робіт підземні води були відведені в допоміжний та основний
канали. Це спричинило зникнення окремих джерел, зміни прибережної флори і
фауни.
Для більш ефективного
використання каналу Макшиболото було прийнято рішення зробити демаркаційну
лінію, тобто буферну зону шириною понад 10 м, що мало забезпечити максимальний
захист сільськогосподарських угідь від ерозії і слугувати своєрідним буфером,
але це рішення не було втілене в реальні плани, що вплинуло на зникнення
малочисельних рослинних і тваринних угруповань.
Суттєве значення для тварин
має характер межі між природним і антропогенним ландшафтом, зокрема полем. Якщо
вона раптово зникає, то гине багато тварин, особливо дрібних, зокрема комах
(поступовий перехід, навіть шириною декілька десятків метрів вже зберігає до
90% комах [3].
При малій демаркаційній зоні
первісні рослинні угруповання, особливо болотні та прибережні біоценози,
забур’янюються і з часом взагалі зникають. Найбільшого антропогенного впливу
зазнають водні та болотні рослини, що і прослідковується в цьому регіоні.
Як показали дослідження
останніх років, будь-яка еволюційно сформована рослинна макросистема повинна
мати три адаптованих, збалансованих між собою, типи фітосистем, що виконують
різну роль: стабілізуюче ядро, кризову периферію, яка при конструктивних змінах
різко збільшує адаптивну здатність, тобто чутливо реагує на зміну і захищає стабілізуюче
ядро і консервативну периферію з великим резервним запасом енергії, але
невеликою адаптивною здатністю. Вона забезпечує необхідний динамізм при
розвитку в сприятливих умовах і взаємно доповнює попередню за функцією. Звідси
випливає, що повне або часткове зниження при фрагментації будь-якої з них
знижує стабільність популяції і швидкість їх природного збільшення.
З вище наведених фактів ми
бачимо, що всі три типи фітосистем річки і болота Макшиболото зазнали
антропогенного впливу.
По берегах річки Гірський Тікич в межах
Черкаської області від смт. Буки до м. Тальне розташований маловідомий скельний
масив. Петрофільні рослинні угруповання на скелях і гранітного русла річки
являють собою дуже цікаві об’єкти для екологічних досліджень. До того ж залишки
букових лісів і компактні посадки, що укріплюють береги, в їх числі унікальний
«Графський ліс», можуть бути моделями для вивчення сукцесійних процесів.
Наявність водоспадів, вирів, мальовничих скель і прямовисних стін надають
масиву особливої естетичної цінності.
Староцвинтарний ентомологічний
заказник площею 0,5 га, 6 пам’яток природи місцевого значення: мінеральне
джерело «Тальнівське» з лікувальними властивостями (гідрологічна пам’ятка
природи), віковий дуб - 400 років, ялиново-дубові лісові культури (високопродуктивні
лісові культури ялини і дуба віком 110 років. Площа 0,2 га). Одинокі дерева
софори (рідкісні дерева екзоти віком 100 років. Площа 0,1 га. Ботанічна
пам’ятка природи), насадження сосни Веймутової (цінне насадження дерев-екзотів
віком 70 років. Ботанічна пам’ятка природи), насадження сосни кримської (цінне
насадження дерев-екзотів віком 70 років. Ботанічна пам’ятка природи), одинові
дерева бука віком 130 років. Ботанічна пам’ятка природи, пам’ятка природи
«Скеля» знаходиться на межі Тальнівського та Маньківського району поблизу села
Папужинці в північно-східному напрямку. Займає площу 4,5 га. Геологічна
пам’ятка природи. Заповідні урочища: урочище Стінка (площа 80 га), урочище
Герман (площа 240 га), урочище - діброва Ф.Й. Дубровецького (березове
насадження віком 90 років, насадження вікових дубів, площею 30,4 га),
Тальнівський парк - пам’ятка садово-паркового мистецтва, місце відпочинку
(займає площу 406 га).
Урочище «Ворончик» являє собою лісовий
масив площею 614857 м2 на правому стрімкому березі Гірського Тікичу.
На території присутні три компоненти ландшафту: рельєф, водний об’єкт,
рослинний покрив, які гармонійно поєднуються. Антропогенні об’єкти відсутні.
Ділянка характеризується мальовничістю, наявністю затишних куточків, де приємно
відпочивати насолоджуючись природою. Естетичної привабливості об’єкту надають
виходи на поверхню кристалічних порід у вигляді скель, нагромадження брил. Їх
гармонійно доповнює лісова рослинність, яка представлена переважно
грабово-дубовою фацією з ділянками клену польового та ясену високого на
річковій заплаві. З оглядового майданчика (підвищена ділянка вкрита молодою
дібровою) відкривається доволі широка панорама на лівий берег Гірського Тікичу,
мальовничість якої полягає в пересіченій місцевості з різноманітними рослинними
угрупованнями - лісова рослинність в поєднанні зі степовою. Ділянка не
відрізняється різноманіттям тваринного світу, можна зустріти лише комах,
дрібних тварин та птахів.
Урочище «Живе джерело» має назву пов’язану
із наявністю на виділеній ділянці джерела. Місцеве населення стверджує, що вода
в ньому цілюща. Вода струмком стікає по виходах кристалічних порід між камінням
та в пустотах попід камінням. Чиста джерельна вода збирається біля підніжжя
схилу в природному заглибленні, а із нього струмком прямує до Гірського Тікича,
що знаходиться за 50 м. Проте більша частина води не долає відстані до річки з
причини розораності заплави. Рельєф ділянки пересічений. Рослинність
представлена лісовою та лучною спільнотами. Гармонійність ландшафту порушує
наявність на заплаві людських городів.
Урочище «Шуляківка» простягнулося вздовж
обох берегів Гірського Тікича на південній околиці села. Антропогенні об’єкти
відсутні, наявні виходи кристалічних порід на поверхню. Річка у цьому місці
утворює пороги, проте вони характеризуються високим ступенем заростання
рослинністю, внаслідок зниження рівня води і сповільнення течії. Це негативно
відображається на естетичній та туристично-спортивній привабливості порогів.
Переважає лучна заплавна рослинність, на підвищених ділянках - лісова. Річкова
долина у цьому місці має каньойоноподібну будову. Лівий берег більш високий та
стрімкий, в деяких місцях скелястий. На ньому знаходиться оглядовий майданчик,
з якого відкривається широка панорама на село Глибочок Тальнівського району і
річкову долину. Зустрічаються цікаві природні об’єкти: геологічні «композиції»
з рожевого та сірого граніту; джерельце тощо [2, с.132-133].
У Жашківському районі лише три
гідрологічні заказники: Конельське болото, Лебедине озеро та Охматівський, але
кожен з них має площу понад 100 га, а в цілому на ці три заказники припадає 930
га [5, с.162]. Жашківський ентомологічний заказник, площею 2 га. Пам’ятки
природи - віковий дуб та вікова лика (с. Сабадаш). Урочища: Мар’янів ліс (с.
Марійка), Романів став (с.Тихий Хутір), Холодне (с. Скибин), Розрубане (с.
Житники), Тарантас (с. Лемещиха).
У Маньківському районі 9 гідрологічних
заказників загальною площею 192 га. На чотири з них, що розташовані вздовж
долини Гірського Тікича: Кутівський, Кислинський, Русалівський та Полківничий
(с. Іваньки) припадає більше половини площі заказників району.
Північно-західніше розташування Монастирищенського району та приуроченість його
території до долин стоку льодовикових вод обумовило більш значну, порівняно з
центральними районами басейну річки, заболоченість. Два гідрологічні заказники
району: Цибулівський та Шуляцьке болото мають площу 371 га та 318 га відповідно
[5, с.163]. Тут знаходяться болотні масиви, які відіграють роль стабілізаторів
мікроклімату та регуляторів водного режиму р. Гірський Тікич. Дані об’єкти
багаті цікавими представниками флори та фауни.
Санаторій «Аквадар» знаходиться на околиці
дубово-березового гаю у Маньківському районі і має цілюще повітря лісу, м’який
клімат, джерельну воду озер. Санаторний комплекс має розвинену лікувальну базу
європейського рівня та інфраструктуру для активного відпочинку. Головна його
цінність - природне радонове джерело, що є основним лікувальним фактором
санаторію. Оздоровчий комплекс «Аквадар» - це не тільки лікувальний заклад, але
і місце для активного відпочинку всієї родини (рибалка, міні зопарк, кінні
прогулянки, екскурсії по історичній Черкащині).
Література:
1.
Екологічна ситуація у Черкаській області: доповідь Держ. ком. статистики
України. – Черкаси, 2006. – 37 с.
2.
Кугай М.С., Поліщук І.І. Географо–естетична оцінка ландшафтів села Глибочок
Тальнівського району Черкаської області // Географія та екологія: наука і
освіта: мат. ІІ Всеукр. наук.–практ. конф. – м.Умань, 17–18 квітня 2008 р.
– Умань: СПД Сочінський, 2008. – С.132–133.
3. Панова А.Ф., Мартин А.Г. Формування генетичної сфери у формуваннях
Alisma Plantago–aquatica L. в умовах різного водозабезпечення // Український
ботанічний журнал. – 1995. – №2. – С.86.
4.
Трансформація ландшафтних екосистем річкових долин Центрального Побужжя:
Монографія / Г.Є. Гончаренко,
С.В. Совгіра, О.Д. Лаврик, В.Г. Гончаренко. – К. Наук. світ,
2009. – 329 с.
5. Чорна Г.А. Гідрологічні заказники Черкащини в регіональній
екомережі Правобережного Лісостепу України // Географія та екологія: наука і
освіта: мат. конф. – Київ, 2006.– С. 161–163.