Педагогічні науки/ 5. Сучасні методи викладання

К.п.н. Норман Т.В.

Технологічний інститут Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м.Сєвєродонецьк),Україна

Педагогічна сутність професійного компонента у структурі навчально-ігрового проектування

Ефективне використання ігрового проектування створює необхідність його технологічної розробки, що, в свою чергу, викликає проблему структурування ігрового проекту, як умову його вдалого функціонування в процесі навчання. Аналіз педагогічної літератури, власний досвід застосування ігрових проектів дозволяють виокремити в його структурі концептуальний, змістово-процесуальний та професійний компоненти.

Введення професійного компонента до структури технології навчання передбачає певний рівень професійної майстерності викладача, його підготовленість до педагогічного спілкування, здійснення педагогічної оцінки, педагогічної вимоги, інформативно-мовного та демонстраційного впливу, педагогічного вирішення конфліктів і їх випередження, створення психологічного клімату [2]. Професійний компонент відображає унікальність і специфіку структури педагогічної технології відносно інших технологій (у техніці, промисловості тощо), де вказуються “тільки концептуальний (пов'язаний з виробництвом ідей) і перцептивний (представляє традиційне проектування)” компоненти [1]. За таких умов загострюється проблема професійної підготовки викладача до застосування навчально-ігрового проектування. Як керівник проекту, викладач повинен знати основні вимоги, які висуває проектна технологія до її організації, мати відповідну соціально-психологічну підготовку, вміти використовувати теоретичні знання у практичній діяльності. Результати ж анкетування, проведеного нами серед викладачів з метою виявлення розуміння ними навчальних технологій та умов їх застосування, свідчать, що менше половини викладачів (42%) чітко розрізняють такі поняття, як “методика”, “метод”, “прийом”, “технологія” навчання, лише 13% з опитуваних ознайомлені з проектними технологіями та брали участь у їх розробці.

Аналізуючи професійний компонент у структурі навчально-ігрового проектування, слід зазначити, що у процесі проектної діяльності змінюється роль і місце викладача: від транслятора знань до проектувальника інтелектуального й особистісного творчого розвитку студентів, який організує навчальну діяльність студентів у межах певного проекту відповідно до рольового статусу. У викладача поряд з основною предметною діяльністю з’являються нові площини діяльності – методично-дидактична та міжособистісна [3].

У межах предметної площини викладач – спеціаліст, який: а) володіє матеріалом так, що суттєве, основне відрізняється від несуттєвого; б) створює смисли, контексти для деталей; в) практично і просто ставиться до вирішення питань.

У методично-дидактичній площині у викладача дуже непроста функція – створювати навчальне середовище, в якому кожний учасник проекту розуміє загальні цілі та зміст свого завдання у проекті. Як організатор такого середовища, викладач пропонує тематику проектів, яка обов’язково має бути соціально значущою для студентів, допомагає їм у постановці проблеми, обґрунтуванні проекту, призначенні завдань для кожного учасника, здійснює контроль і моніторинг, оцінювання проекту.

Міжособистісна площина передбачає, що викладач принципово змінює свою позицію в навчальному процесі щодо студентів і виступає їхнім партнером у проектуванні, виявляє піклування щодо потреб та труднощів учасників, передбачає й реалізує стратегію подолання конфліктів, сприяє інтеграції та стабільності у групі. Як розумний менеджер проекту, він обговорює разом зі студентами найбільш продуктивні засоби їх взаємодії, не нав’язуючи своєї думки. Водночас викладач має стежити за тим, щоб цілі проектування були зрозумілими для студентів, дозволяти їм створювати свої власні цілі, підтримувати їх вибір. За таких умов студенти беруть на себе більшу відповідальність за прийняття рішень, а домінуюча роль викладача зменшується, він стає співучасником процесу, в той час як студенти вчаться виявляти ініціативу. Органічне поєднання зазначених площин діяльності викладача становить основу для формування його професіоналізму в умовах вищої школи.

Наш досвід свідчить, що на шляху зміни викладацької діяльності в ході застосування ігрового проектування виникають певні труднощі, які заважають викладачеві. Труднощі зовнішнього характеру пов’язані з елементами роботи системи вищої освіти, яка, все ж таки, спрямована на трансляцію інформації. Їх подолання викликає потребу організації всього навчального процесу до впровадження ігрового проектування, відповідні зміни в навчальному плані, в якому має бути передбачено місце для такого проектування тощо. Несприятливе зовнішнє середовище викликає чимало внутрішніх труднощів, пов’язаних з відсутністю достатньої матеріально-технічної бази, технологічних пакетів щодо впровадження цієї технології в навчальний процес, надмірним навантаженням викладачів обов’язковими аудиторними заняттями, неготовністю студентів працювати активно тощо.

У цілому, професійний компонент є невід’ємною частиною у внутрішній структурі навчально-ігрового проектування, компоненти якої настільки взаємопов’язані, що розділяти їх можна тільки з метою педагогічного аналізу.

Література:

1. Балабанов П.И. Методологические проблемы проектировочной деятельности. – Новосибирск: Наука, 1990. – 200 с.

2. Сисоева С. О. Педагогічні технології: визначення, структура, проблеми впровадження // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2002. – Вип. 4(8). – С. 69-79.

3. Döring K.W. Lernen in der Weiterbildung. – Weinheim: DT Studien Verlag, 1990. – 145 s.