Право/ Адміністративне і фінансове право

Аспірантка кафедри адміністративного права Рябченко Я.С.

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Україна

Актуальні питання адміністративно-правового статусу учасників у справах з оскарження нормативно-правових актів

У теоретичному аспекті правовий статус – (лат. statys - становище) — сукупність прав і обов’язків фізичних та юридичних осіб [1, с.44]. На думку О.І. Григораш, «під адміністративно-правовим статусом розуміється комплекс конкретно визначених установлених законом й іншими нормативно-правовими актами сукупність суб’єктивних прав і обов’язків особи, що гарантують її участь в управлінні державними справами й задоволення публічних та особистих інтересів через діяльність державної влади й органів місцевого самоврядування [2, с.67-68].

Норми КАСУ поділяють учасників у справах з оскарження нормативно-правових актів (далі за текстом – НПА) на певні види: особи зацікавлені у ході справи та особи, які сприяють здійсненню адміністративного судочинства (глава 5 КАСУ). Закріплення за учасниками провадження з оскарження НПА прав та відповідних обов’язків визначає їх правовий статус.

До учасників зацікавлених у ході справи відносяться: сторони, треті особи, представники сторін і третіх осіб. Відповідно до ст. 49 КАСУ учасники, які зацікавлені у ході справи мають право: знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів; знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам; подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб; знайомитися з технічним записом та журналом судового засідання і подавати письмові зауваження до них; робити з матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень; оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів; користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Окрім цих прав сторони мають і специфічні права. Так, наприклад, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову; збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, в свою чергу відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову. Треті особи, як учасники у справах щодо оскарження НПА поділяються на тих, які заявлять самостійні вимоги на предмет спору або які не мають самостійних вимог. В залежності від цього поділу перша група, крім прав визначених у ст. 49 КАСУ, мають права позивача, друга група - мають лише права позивача.

До учасників, які сприяють здійсненню адміністративного судочинства належать: секретар судового засідання; судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач. Відповідно до ст. 63 КАСУ секретар судового засідання здійснює судові виклики і повідомлення; перевіряє наявність та з’ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому; забезпечує контроль за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами; веде журнал судового засідання; оформлює матеріали адміністративної справи, виконує інші доручення головуючого у справі. Щодо судового розпорядника, то він забезпечує належний стан зали судового засідання і запрошує до неї учасників адміністративного процесу; оголошує про вхід суду до зали судового засідання і вихід суду із неї; слідкує за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання; приймає від учасників адміністративного процесу та передає документи і матеріали суду під час судового засідання; виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта; запрошує до зали судового засідання свідків та виконує розпорядження головуючого про приведення їх до присяги; виконує інші розпорядження головуючого, пов’язані із забезпеченням умов, необхідних для розгляду адміністративної справи. Згідно з ч. 5 ст. 65 КАСУ свідок зобов'язаний прибути до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. Він має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. Якщо розглядати адміністративно-правовий статус експерта, то він має право: знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження; заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків; викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і її приводу яких йому не були задані питання; бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження; задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам; на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом до суду. З огляду на ч. 3 ст. 67 КАСУ спеціаліст зобов'язаний прибути за викликом суду, відповідати на задані судом питання, давати усні консультації та письмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, у разі потреби — надавати суду технічну допомогу. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, підмовитися від участі в адміністративному процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, з дозволу суду задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. Стосовно адміністративно-правового статусу перекладача слід зазначити, що він має право: відмовитися від участі в адміністративному судочинстві, задавати питання з метою уточнення перекладу, якщо не володіє мовою в обсязі, необхідному для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. Перекладач зобов'язаний з'являтися за викликом до суду, здійснювати повний і правильний переклад, своїм підписом посвідчувати правильність перекладу в процесуальних документах, що вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі мовою, якою вони володіють.

У справах з оскарження НПА учасниками можуть бути також особи, які здійснюють охорону прав і законних інтересів інших зацікавлених суб’єктів. Так, відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» прокурор або його заступник у межах своєї компетенції та при виявленні порушень закону мають право: звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб; опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень; у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним [3].

Крім того, слід зазначити, що усі заінтересовані особи можуть бути учасниками у справах з оскарження НПА, оскільки нормативно-правовий акт має не персоніфікований характер, і вони мають права і обов’язки передбачені ст. 49 КАСУ, якщо належним чином повідомлені про судовий розгляд справи та беруть в ній участь.

Таким чином, учасниками даної категорії справ є: зацікавлені особи у ході справи; особи, які сприяють здійсненню адміністративного судочинства; прокурор або його заступники; та інші заінтересовані особи, що беруть участь у справі. Виходячи з вище викладеного, можна сказати, що адміністративно-правовий статус учасників у справах щодо оскарження НПА – це сукупність процесуальних прав і обов’язків, що закріплені законодавцем у нормах КАСУ та характерні саме у справах з оскарження нормативно-правових актів.

Література:

1. Великий енциклопедичний юридичний словник /За редакцією академії НАН України Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ, видавництво «Юридична думка», Т.5. - 2003. – 992 с.

2. О.І. Григораш. Суб’єктивні права й обов’язки – елементи адміністративно-правового статусу особи //Чернівецький університет. Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 273: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2005, С.67-71.

3. Закон України «Про прокуратуру». // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 53. – ст. 793.

4. Адміністративно процесуальне право України: навч. посіб. /Е.Ф. Демський. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – 496 с. – Бібліогр.: с. 488-495.

5. Кодекс Адміністративного судочинства України. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 35-36.