ПИТАННЯ ПРАВОВОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ  ВИМОГ ДО КАНДИДАТІВ НА ПОСАДУ СІЛЬСЬКОГО, СЕЛИЩНОГО, МІСЬКОГО ГОЛОВИ

Польщиков Ігор Валерійович

Національна юридична академії України імені Ярослава Мудрого

ПИТАННЯ ПРАВОВОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ

ВИМОГ ДО КАНДИДАТІВ НА ПОСАДУ СІЛЬСЬКОГО, СЕЛИЩНОГО, МІСЬКОГО ГОЛОВИ

Проблема кваліфікованих кадрів як у органах державної влади так і в органах місцевого самоврядування кожного року набуває все більшого значення. Адже від професійної підготовки відповідних кадрів залежить як ефективність самої влади, так і ефективність самої держави в цілому. Процес формування саме ефективного місцевого самоврядування передбачає здійснення низки політико правових заходів. Зокрема, одним із таких заходів є якісне кадрове забезпечення органів місцевого самоврядування. Відповідно до частини третьої розділу V Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98, «ефективне здійснення адміністративної реформи (складовою якої є реформування місцевого самоврядування (розділ IV Концепції)) вимагає відповідного її кадрового забезпечення» [4]. Проте практика реалізації зазначених положень Концепції свідчить про те, що без поступових законодавчих змін дане положення не буде втілено в життя. Більше того, чинне законодавство України про місцеве самоврядування, на думку деяких науковців, є передумовою для створення неефективного кадрового забезпечення органів місцевого самоврядування. Аргументувати таку позицію досить легко дослідивши та проаналізувавши цю проблему на прикладі правового закріплення вимог до кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.

Проаналізувавши статтю 9, 38 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» [3], статтю 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»[2] можна назвати наступні діючі нормативні вимоги для кандидата у сільські, селищні, міські голови: повинен бути громадянином України, який має право голосу; віковий ценз – не молодше 18 років; відсутність судимості за вчинення умисного злочину (або якщо ця судимість погашена або знята у встановленому законом порядку); відсутність рішення суду про визнання особи недієздатною; обов’язок відмовитися від будь-якого депутатського мандата на час виконання повноважень сільського, селищного, міського голови; обов’язок припинити трудові відносини з усіма організаціями, підприємствами, установами, де він обіймає будь-яку посаду, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи в позаурочний час); обов’язок припинити будь-яку підприємницьку діяльність; обов’язок припинити отримання прибутку від будь-якої підприємницької діяльності. На думку науковців, правове закріплення саме таких вимог до кандидатів у сільські, селищні, міські голови спричиняє неякісне кадрове забезпечення органів місцевого самоврядування в контексті адміністративної реформи та ефективності влади в цілому [6, с. 76]. Тож, з огляду на це, доцільним є перегляд законодавчих вимог до кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови. По-перше, відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села, селища, міста, яка представляє громаду і забезпечує реалізацію законних прав та інтересів останньої [2, ст. 12]. Загальновідомо, що для того, щоб якісно очолювати територіальну громаду, представляти її інтереси та реалізацію законних прав необхідно щонайменше бути членом відповідної громади, аби орієнтуватися в справах місцевого значення. За чинними нормами сільським, селищним, міським головою може стати будь-який громадянин України, що зовсім не володіє ні політичною, ні економічною, ні соціальною, ні культурною, ні іншою проблематикою відповідної адміністративно-територіальної одиниці, проте який має для перемоги на місцевих виборах достатню матеріально-фінансову базу. З урахуванням цього, пропонуємо в Законі України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» слова «має право голосу відповідно до статті 70 Конституції України (ця стаття Основного Закону надає право голосу всім громадянам, за винятком неповнолітніх та визнаних у судовому порядку недієздатними [1, ст. 70])» треба замінити словами «має право голосу на відповідних виборах» (тобто виборах сільського, селищного, міського голови). А такою особою відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» є громадянин України, який належить до відповідної територіальної громади. Належність громадянина до відповідної територіальної громади визначається його місцем проживання на її території згідно із Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» [5]. Відповідно до статті 3 цього Закону «місце проживання – адміністративно-територіальна одиниця, на території якого особа проживає строком понад шість місяців на рік». Тобто належність громадянина до територіальної громади визначається його проживанням на її території понад шість місяців на рік. Звідси випливає, що той, хто проживає на території відповідної громади менше встановленого терміну, не належить до такої громади. По-друге, передбачення на законодавчому рівні такої належності кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови до відповідної територіальної громади не повністю усуває можливість обрання особи, що не орієнтується в проблематиці відповідної адміністративно територіальної одиниці. Аргументом цього слугує те, що проживання кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці протягом шести місяців на рік є недостатнім терміном для опанування місцевої проблематики. Тому в законі варто прописати обов’язок кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови належати до відповідної територіальної громади і безперервно проживати в межах села, селища, міста не менше п’яти років перед днем виборів сільського, селищного, міського голови. По-третє, Концепція адміністративної реформи передбачає, що органи місцевого самоврядування мають забезпечуватися якісними кадрами [4]. Однак діюче законодавство про місцеве самоврядування не містить жодного посилання на належну освіту кандидатів на посаду відповідного місцевого голови. Як наслідок, сьогодні чимала частина всіх територіальних громад сіл та селищ в Україні мають свою головну посадову особу без вищої освіти. А це, передусім, свідчить про сумнівність їх досвідченості та компетентності у здійсненні комплексу публічно-владних (у тому числі і державно-владних) повноважень, які покладає на них Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні». Таким чином, відсутність у головної посадової особи територіальної громади диплому про вищу освіту і, як наслідок, її некомпетентність в управлінні місцевими справами є неприпустимим, не відповідає інтересам територіальної громади та підриває авторитет влади місцевого самоврядування. По-четверте, відповідно до статті 10, 33 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» висунення кандидата на посаду сільського, селищного та міського голову реалізується як шляхом само висунення так і через місцеві організації партій (блоки). Останній спосіб є дискусійним, оскільки головна особа відповідної громади має бути перш за все ефективним менеджером, який не має залежати від волі тієї чи іншої політичної сили, що висунула його в кандидати. Тим більш, як відомо, в місцевих радах, обраних за пропорційної системою, голова відповідної ради постійно підтримує ту чи іншу політичну силу, тим самим замість продуктивної роботи на благо громади відповідной глова відстоює партійно-корпротивні інтереси. Таким чином, доцільно скасивати відповідну норму для забезпечення аполітичності сільського, селищного чи міського голови.

Отже, з огляду на результати проведеного дослідження та аналізу особливостей правового закріплення вимог до кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, можна впевнено стверджувати про необхідність закріплення додаткових правових положень, якими мають передбачатися жорсткіші умови відбору претендентів на головну посаду територіальної громади. Так, на законодавчому рівні варто зафіксувати, що кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови може бути громадянин України, який досяг 21 року, належить до відповідної територіальної громади, проживає в межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або в одному із сіл, яке входить у добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр, не менше п’яти років перед днем виборів, має диплом вищої освіти та є політично не залежним. Такі положення можна викласти в статті 9 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» або в статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради, 1996. – № 30. – ст. 141.

2. Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України //ВВР, 1997.–№24,ст. 170.

3. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Закон України // Відомості Верховної Ради, 2004, № 30–31, ст. 382.

4. Концепція адміністративної реформи в Україні, затверджена Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98 // www.rada/gov.ua

5. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні. Закон України // Відомості Верховної Ради, 2004, № 15, ст. 232.

6. Я. Журавель. Особливості правового закріплення вимог до кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови // Вісник ЦВК – № 2(12) – 2008 р.