Зелінський І.Л.

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого,

факультет підготовки кадрів для МВС України, Україна

Предмет легалізації (відмивання) доходів,

одержаних злочинним шляхом

У науці кримінального права під предметом злочину розуміють будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відповідальність пов’язує наявність в діях особи ознак конкретного складу злочину [1, с. 106]. Оскільки предметом злочину може виступати лише певна річ, то предмет завжди є речовою (матеріальною) ознакою злочину. Крім того, предмет злочину – це така ознака складу злочину, яка названа безпосередньо у законі. У цьому випадку він виступає як обов’язкова ознака складу злочину.

Потрібно відзначити, що на сьогоднішній день предмет легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом являється об’єктом чималих дискусій серед вчених-криміналістів. Це зумовлено специфікою об’єктивних і суб’єктивних ознак розглядуваного складу злочину.

Так, Корж В. вважає, що предметом легалізації відповідно до ст. 209 КК України можуть бути грошові кошти та інше майно, тобто прибутки від злочинної діяльності [2, с. 91]. В свою чергу, Шиманський В.Ф. до предмету легалізації включає кошти, цінні папери в українській або іноземній валюті та інше майно, придбане як в Україні, так і за її межами [3, с. 156].

В широкому розумінні предметом легалізації являються доходи, одержані злочинним шляхом (внаслідок вчинення предикатного діяння). Проте поняття «доходи» потребують відповідної конкретизації. Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» термін «доходи» вживаються у значенні як будь-яка економічна вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню доходів), яка може складатися з матеріальної власності чи власності, що виражена в правах, а так само включає рухоме чи нерухоме майно та документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній [4].

На моє переконання, при визначенні предмета легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом потрібно виходити із положень ч. 1 ст. 209 КК України [5], оскільки законодавець безпосередньо у вказаній статті КК України дає перелік предметів розглядуваного складу злочину, визначаючи їх в диспозиції цієї кримінально-правової норми.

Зокрема, предметом даного складу злочину виступають кошти (готівкові і безготівкові гроші як в національній, так і в іноземній валюті), інше майно (як рухоме, так і нерухоме), а також права на такі кошти або майно (цінні папери чи документи, які підтверджують право на таку власність або на частку в ній) за умови, що вони були одержані внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Відповідне роз’яснення щодо розуміння предмета легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом надає Пленум Верховного Суду України у Постанові «Про практику застосування законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» [6].

Пленум Верховного Суду України звертає увагу на те, що не можуть вважатись одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння кошти або інше майно, якими особа не заволоділа (які не отримала) шляхом вчинення злочину, а які вона незаконно утримала, приховала, не передала державі за наявності обов'язку це зробити, а саме: кошти, не сплачені як податки, збори, інші обов'язкові платежі; не повернена чи прихована виручка в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг) або приховані товари чи інші матеріальні цінності, отримані від такої виручки, оскільки в подібних випадках має місце не одержання коштів та іншого майна злочинним шляхом, а незаконне (злочинне) розпорядження ними (якщо право власності на них особа набула законно). Крім того, не повинні визнаватися предметом легалізації також контрабандно ввезені в Україну товари та інші предмети, зазначені у диспозиції ч. 1 ст. 201 КК України, якщо вони були одержані (здобуті) за межами України не злочинним шляхом, а придбані законно, а також кошти, одержані не внаслідок вчинення предикатного діяння, а в результаті проведення фінансових операцій з використанням банківських рахунків підприємств, які мають ознаки фіктивності. Не являються предметом легалізації також кошти або інше майно, одержані внаслідок здійснення службовою особою без письмового узгодження з податковим органом операцій, зазначених у підпунктах 8.6.1 – 8.6.3 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» [7], з активами, що перебувають у податковій заставі і в подальшому використовуються суб'єктом господарювання – юридичною особою при здійсненні господарської діяльності, оскільки такі активи мають легальне походження. Не є предметом легалізації кошти (незалежно від їх розміру), одержані як субсидії, субвенції, дотації чи кредити внаслідок надання неправдивої інформації суб'єктами, зазначеними в диспозиції ч. 1 ст. 222 КК України, вказаним у цій нормі Закону кредиторам, хоча з такими коштами надалі і вчинюються діяння, перелічені у ст. 209 КК України, оскільки ці кошти одержуються офіційно (легально) і злочин, склад якого передбачений ч.1 ст. 222 КК, не містить усіх ознак предикатного діяння, визначеного у п. 1 примітки до ст. 209 КК.

Враховуючи вищевикладене, можна резюмувати, що для правильного розуміння предмета легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, необхідно виходити з положень ч.1 ст. 209 КК України і включати до предмету даного складу злочину кошти (готівкові і безготівкові гроші як в національній, так і в іноземній валюті), інше майно (рухоме і нерухоме), права на такі кошти чи майно (правопосвідчувальні документи), одержані внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів. В свою чергу, кошти, інше майно, права на такі кошти чи майно охоплюються єдиним поняттям «доходи».

Література:

1. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Л.М. Кривоченко та ін.; За ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 3-є вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.

2. Корж В. Способи легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих організованими групами, злочинними організаціями // Право України. – 2003. - №1, 156 с.

3. Шиманський В.Ф. Новий Кримінальний кодекс України про легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків) 25-26 жовтня 2001 р. 2002, – 272 с.

4. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: Закон України № 249-I від 28 листопада 2002 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 1, ст. 2.

5. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 25-26, ст. 131.

6. Про практику застосування законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 15.04.2005 р.

7. Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України (з наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 10, ст.44