А.В. ДМИТРЕНКО, канд. екон. наук, доцент

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

ОБЛІК ТА ОЦІНКА НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ЯК ВНЕСКУ В СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ БЕЗ СТВОРЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

На сьогодні проблемним питанням, яке науковці досить скромно розглядають є: внесок до спільної діяльності (СД) іншого майна, професійних та інших знань, навичок та вміння, а також ділову репутацію і ділові зв’язки. Тобто облік нематеріальних активів при внесенні вкладів до простого товариства.

З юридичної точки зору це питання розглядала В.В. Рєзнікова зазначаючи, що факт володіння знаннями, наприклад, юридичною особою, з точки зору господарського права, звичайно, можна вважати спірним. Однак, такими знаннями може володіти і фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, який також є учасником господарських правовідносин [1, с. 128].

Знання, ділові зв’язки та ділова репутація можуть стати повноправними об’єктами господарського обороту.

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», нематеріальний актив – об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податку [2]. Відповідно до п. 4 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам [3].

На думку вищевказаного науковця, спірною є ситуація, за якою поряд з грошима та майном (матеріальними активами) на баланс учасників простого товариства можуть бути поставлені знання, ділові зв’язки та ділова репутація (в складі нематеріальних активів). Тому одним із найбільш складних питань, що має практичний інтерес, є питання про те, як оцінити знання, ділові зв’язки та ділову репутацію в грошовому виразі та формалізувати їх внесення як вкладів до СД. Теоретично В.В. Рєзнікова висвітлює три наступні методи оцінки вартості ділової репутації, ділових зв’язків та інших нематеріальних активів, що вносяться до спільної господарської діяльності у формі простого товариства: 1) витратний метод оцінки; 2) ринковий метод оцінки; 3) економічний метод.

Виходячи із господарської практики, науковець стверджує, що критерії оцінки, наприклад, ділових зв’язків можуть бути найрізноманітнішими: кількість осіб (в т.ч. суб’єктів господарювання), включених до списку ділових зв’язків тим учасником, який вносить його як вклад до простого товариства; тривалість, тобто строк, протягом якого можуть використовуватися внесені до СД ділові зв’язки; ще одним кількісним критерієм, що міг би бути ступенем оцінки ефективності господарювання за результатами їхнього застосування такими суб’єктами; одним із критеріїв, що характеризують ефективність ділових зв’язків, можуть виступати ділові можливості тих суб’єктів господарювання, ділові зв’язки яких пропонується використовувати в рамках простого товариства; критерієм, що характеризує ефективність ділових зв’язків, може бути також користь, вигода, що отримується від їхнього використання (експлуатації). Видається можливим також класифікувати ділові зв’язки за такими критеріями, як: ступінь ефективності, спрямованість, сфера застосовування (використання), а також за рядом інших критеріїв, залежно від цілей їх використання [1, с. 128-138].

Проблема оцінювання ділової репутації та ділових зв’язків у складі нематеріальних активів не єдина у нормативно-правовому регулюванні їхнього обліку. Ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства», ані П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» не дають відповіді на запитання, якими первинними документами право на такі нематеріальні активи, як ділова репутація та ділові зв’язки, має бути підтверджено. Водночас, для того аби конкретний нематеріальний актив насправді був визнаним таким (з точки зору бухгалтерського та податкового обліку) для конкретного підприємства, у останнього має бути відповідне підтвердження такого права (наприклад, патент, свідоцтво або документ, що підтверджує право його власника на використання (експлуатацію) цього нематеріального активу).

В сучасних ринкових умовах ділова репутація і ділові зв’язки відіграють важливу роль, і тому їх справедливо буде прирівняти до матеріальних вкладів.

З вищерозглянутого можна стверджувати, що нематеріальні активи при внеску в СД, на нашу думку, повинні обліковуватися аналогічно як і матеріальні активи (основні засоби) і, таким чином, можна нематеріальні активи (професійних та інших знань, навичок та вміння, а також ділову репутацію і ділові зв’язки) оцінити на рівні внесків інших учасників в матеріальній формі, оскільки оцінка внесків здійснюється за погодженням учасників СД. Що стосується первинних документів з обліку таких професійних та інших знань, навичок та вмінь, а також ділової репутацію і ділових зв’язків є загадковим питанням. Тому, на нашу думку, оскільки учасники діють згідно договору про СД, то їм необхідно при виникненні таких внесків оцінити їх за погодженою вартістю між собою. Та, можливо, прирівняти до внеску когось із учасників або визначити як частину такого внеску, в залежності від конкретної ситуації.

Література:

1. Рєзнікова В.В. Правове регулювання спільної господарської діяльності в Україні: Навч. посібник / В. В. Рєзнікова. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 280с.

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/ВР зі змінами та доповненнями.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи». Затв. наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р.№ 242.