Шелест О.Л.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Чинна система міжбюджетних відносин в Україні пройшла два основних етапи свого розвитку. Перший етап (з 1992 по 2001 рік) характеризувався домінуванням суб’єктивного підходу в розподілі доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи.

В основу формування дохідної частини місцевих бюджетів було покладено систему нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів.

Недосконалість даної системи обумовлювалася такими причинами:

- вона слабо корелювала з реальними потребами бюджетів, чим утворювався дисбаланс між величиною фінансових ресурсів та обсягами владних повноважень відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

- вона не дозволяла місцевим органам належним чином планувати свою діяльність, запроваджувати програми розвитку на перспективу;

- вона не давала можливості справедливо і неупереджено розподілити бюджетні кошти, оскільки не було чітких правил та процедур обчислення сум трансфертів.

Прийняття бюджетного кодексу та набрання ним чинності ознаменували початок другого етапу розвитку міжбюджетних відносин в Україні, який принципово змінив порядок планування доходів і видатків місцевих бюджетів та організацію взаємовідносин між ними.

Суть основних нововведень зводиться до такого:

- переглянуто склад доходів державного та місцевих бюджетів і проведено більш чітке розмежування видатків між ними;

- запроваджено поділ надходжень і видатків місцевих бюджетів на такі, що враховуються, і такі, що не враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів, як основи для обчислення сум дотацій вирівнювання;

- розроблено формулу для розрахунку сум міжбюджетних трансфертів;

- здійснено перехід до прямих відносин між державним бюджетом і 686 (станом на 2002 рік) місцевими бюджетами.

Аналіз ситуації, яка мала місце у 2002 – 2008 роках показав, що протягом зазначеного періоду планові показники надходжень коштів із державного бюджету до місцевих бюджетів не виконувалися в повному обсязі. Причинами цього були:

- несвоєчасне затвердження урядом нормативно-правових актів щодо надання окремих субвенцій;

- планування Міністерством фінансів України значних обсягів трансфертів з державного бюджету на кінець року;

- зволікання окремих місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з прийняттям рішень щодо їх використання.

За результатами дослідження можна зробити такі висновки:

1. Сьогодні становлення місцевого самоврядування в Україні перебуває під загрозою: брак власних фінансових ресурсів, викликаний обмеженим складом доходів місцевих бюджетів; щорічне істотне недофінансування.

2. Застосована в Україні система формування доходів місцевих бюджетів та фінансування видатків є досить недосконалою: обсяги функцій і повноважень, які покладаються на місцеві органи влади, не відповідають фінансовим можливостям їх реалізації.

3. Процедура віднесення одних адміністративно-територіальних одиниць до складу реципієнтів, а інших – до донорів є доволі умовною і не завжди об’єктивно свідчить про кращий розвиток одних територій, вищий рівень сплати ними податків, продуктивнішу роботу органів влади, порівняно гірші показники інших територій.

4. Застосована в нашій країні система фінансового вирівнювання є досить недосконалою, оскільки не створює необхідної зацікавленості місцевих органів влади в пошуку і мобілізації резервів зростання доходів та раціонального використання коштів.

5. Незважаючи на всі вади механізму фінансового вирівнювання, повністю відмовитися від нього сьогодні неможливо: у нас надто нерівномірне територіальне розміщення продуктивних сил, значно диференційована податкова база регіонів, істотна відмінність у потребах різних територій, часто непорівняні обсяги витрат у сфері надання державних і громадських послуг та їх вартість.

Подальший розвиток місцевого самоврядування неможливий без зміцнення основ його фінансової незалежності можна досягти шляхом:

1) перегляду груп надходжень, що закріплюються за місцевими бюджетами, у тому числі складу доходів, які враховуються і не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. До складу доходів місцевих бюджетів доцільно було б включити частину податку на прибуток, додану вартість, а у складі доходів, що не враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів;

2) відмова від практики щорічного перегляду нормативів зарахування податків до відповідних бюджетів, що надасть діяльності органів влади більшої стабільності, створить передумови для середньо- і довгострокового планування;

3) удосконалення системи фінансового вирівнювання через узгодження соціальних та бюджетних нормативів, недопущення необгрунтованого вилучення доходів, одержаних на певній території, стимулювання місцевих органів влади нарощувати власну дохідну базу.