К.е.н. Якубів В.М.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Удосконалення взаємовідносин між

сільськогосподарськими виробниками

та аграрним ринком

Ринкова економіка є складною організаційною системою, що сформувала нові відносини, вимоги та принципи функціонування в аграрному середовищі. Сучасні сільськогосподарські підприємства мають три основні рівнозначні завдання: забезпечення себе необхідними виробничими засобами, організація виробництва продукції та її реалізація. Орієнтація у виборі профілю діяльності визначається виходячи з можливості збуту отриманої продукції. Тобто спеціалізація агро виробника формується попитом споживача.

На даному етапі становлення економіко-аграрних відносин у державі чимало проблем у функціонуванні сільськогосподарських підприємств пов’язано з недосконалістю і неврегульованістю збутових питань.

Важливою сферою співпраці сільськогосподарського виробника є аграрний ринок з усіма інфраструктурними елементами. На етапі свого становлення та розвитку він як і інші складові нових економічних відносин потребує вдосконалення. При цьому розглядаючи даний елемент ринкової системи мається на увазі цілісна сукупність компонентів з їх функціональним призначенням та взаємовідносини у середині системи та з іншими зовнішніми сферами.

Стратегія удосконалення макросередовища функціонування сільськогосподарського виробника передбачає розвиток системи ринкового моніторингу. Великий позитивний досвід у цій сфері мають США та країни-члени ЄС. Суть такої системи полягає у систематичному зборі, обробці, зберіганні та розповсюдженні інформації про стан попиту і пропозиції, постачальників і споживачів, ціни на товарних ринках [1, С. 166 – 169]. Окрім цього на основі накопиченої інформації такі служби повинні визначати певні тенденції змін щодо реалізації окремих видів продукції та прогнозувати можливі напрями розвитку ситуації на агроринку. Тісна співпраця агроформувань з службами ринкового моніторингу забезпечить першим можливість вирішення проблем і недоліків, що виникають у процесі реалізації продукції, допоможе відшукати надійних партнерів та орієнтуватись на агроринках.

Наступним структурним елементом сільськогосподарського ринку, що потребує удосконалення є діяльність системи збутових організацій, а саме бірж, оптових та роздрібних ринків, заготівельно-збутових підприємств. Суть оптимізації їх роботи полягає у забезпеченні їх відкритості та доступності для агровиробників, розбудові внутрішньої структури та чіткого виконання функціональних обов’язків. Важливим у цьому аспекті є системна організація проведення виставок, ярмарків у періоди збору врожаїв. Актуальним при цьому є раціональне розміщення каналів збуту стосовно регіонального принципу, тобто близькість і водночас вигідність розташування ринкових структур як до постачальника товарів та і для споживача.

Основною проблемою у відносинах між сільським господарством та збутовою сферою є цінова неврегульованість. Внаслідок сезонності виробництва агропродукції, відсутності необхідних умов для її тривалого зберігання, існуючий диспаритет цін щодо промислової та сільськогосподарської продукції і ряд інших факторів змушують агровиробників часто реалізовувати свою продукцію в період великої пропозиції за цінами нижчими від їх повної собівартості. Це призводить до збиткової діяльності таких суб’єктів господарювання. Вирішення цієї ключової проблеми для аграрного сектора вимагає запровадження системи державного цінового регулювання. Сучасна державна підтримка сільськогосподарських підприємств повинна бути системною, тобто включати цілісну сукупність складових елементів, методів та напрямів цінового регулювання, що тісно взаємопов’язані та доповнюють одне одного шляхом створення синергійного ефекту, який перевищує потенціал окремої складової. Важливими напрямами системного механізму державного регулювання ціноутворення на аграрному ринку є:

· контроль за ціновою ситуацією, еквівалентністю товарообмінних операцій;

· надання агровиробникам субсидій та дотацій на виробництво нерентабельних видів продукції;

· застосування заставних цін та операцій;

· використання інтервенційних цін в сільському господарстві.

Удосконалення цінового механізму на агроринках є визначальною передумовою виходу сільського господарства з кризового становища. Основною метою при цьому є забезпечення агровиробникам отримання прибутку, що здатний забезпечити відтворення галузі.

Ще одним аспектом удосконалення аграрно-ринкових відносин є налагодженість нормальної конкуренції. Це важливе явище економічного життя забезпечує стимулювання ефективного розвитку галузі як в кількісних так і в якісних параметрах. При цьому оптимізації підлягають усі сегменти макросередовища, тобто конкуренція повинна бути не тільки між агровиробниками, але й між фінансовими установами кредитування, страхування, між постачальниками сировини і матеріалів, споживачами, а також іншими учасниками відносин ринкової економіки. За таких умов будуть удосконалюватись, спрощуватись та урізноманітнюватись продукти, роботи і послуги з метою завоювання більшої ніші ринку.

Таким чином обґрунтовано основні напрями удосконалення взаємовідносин між агроформуваннями та аграрним ринком, що є передумовою налагодження ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва в кількісному та якісному відношеннях.

Література:

1. Ситник В.П. Трансформація АПК України в ринкові умови. – К.: ІАЕ, 2002. – 518 с.