Журавльова Ольга Євгенівна

Асистент кафедри фінансів підприємств

ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана»

Концептуальні підходи до визначення сутності фінансової стійкості підприємства.

За ринкових умов, що характеризуються динамічністю, не прогнозованістю та високим рівнем конкуренції, довготривалий розвиток суб’єктів господарювання значною мірою залежить від їх фінансової стійкості. Для забезпечення успішного функціонування та попередження банкрутства, управлінському персоналу необхідно володіти оперативною інформацією, щодо основних показників фінансового стану підприємства, а також подальших перспектив розвитку підприємства з точки зору фінансового забезпечення його діяльності.

Аналіз фінансової стійкості дозволяє оцінити перспективну здатність підприємства до виживання у випадку настання змін в оточуючому середовищі, а також визначити наскільки ефективно підприємство здійснює управління власними та позиковими коштами. Оперативна та об’єктивна діагностика рівня фінансової стійкості підприємства дає можливість, у разі необхідності вчасно розробити та впровадити програму антикризових заходів, попередити банкрутство, а також підвищити конкурентоспроможність.

В процесі дослідження сутності поняття "фінансова стійкість", у науковій літературі, було виявлено низку протиріч. Головною проблемою є відсутність єдиного понятійного апарату та наявність розбіжностей серед точок зору різних науковців, щодо визначення сутності цього поняття.

В результаті проведеного літературного огляду з даної проблематики, автором було встановлено використання науковцями таких понять як «фінансова стійкість», «фінансова стабільність», «фінансова рівновага», «фінансова незалежність», «фінансова сталість», «фінансова спроможність», та багато інших. З огляду на те, що більшість вчених використовують такі поняття як «стійкість» та «стабільність» доцільним буде дослідити їх змістовність.

Так, у Новому словнику української мови, поняття «стійкий» означає: 1) здатний твердо стояти, триматися, не падаючи, не коливаючись; 2) який довго зберігає і виявляє свої властивості, не піддається руйнуванню, псуванню; 3) для якого характерна стабільність, постійність [7, c.434]. Як видно з наведеного визначення, стійкість включає в себе стабільність. Тому, на нашу думку, доцільним є використання саме поняття «стійкість», яке є більш широким.

Фіінансова стійкість підприємства, на думку Васіної А.А., характеризує можливість компанії зберігати здатність погашати свої зобов’язання в майбутньому, і визначається співвідношенням власних та позикових коштів [3, c.126]. Цю точку зору також підтримує Чумаченко М.Г., який вважає, що фінансова стабільність тісно пов’язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів [6, c. 238]. Але для чіткого визначення стійкості фінансового стану одного лише вищезгаданого співвідношення недостатньо. Звичайно, фінансова стійкість підприємства залежить від структури капіталу. Проте, окрім оптимального співвідношення власних і залучених коштів для забезпечення стійкості важливо враховувати також напрямок вкладання залучених коштів в активи та їх структуру.

З іншого боку до визначення поняття фінансова стійкість підходять Артеменко В.Г. та Беллендир М.В., які вважають, що «фінансова стійкість це характеристика, що свідчить про стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, та ефективне їх використання у безперебійному процесі виробництва та реалізації продукції» [2, c. 127]. Так, дійсно наявність позитивного грошового потоку дає змогу ефективно реалізовувати всі види діяльності підприємства, наслідком чого є стійкість фінансового стану. І навпаки: стійкий фінансовий стан характеризується здатністю забезпечити діяльність підприємства фінансовими ресурсами, що веде до зміцнення фінансової стійкості.

В економічній літературі можна зустріти ототожнення фінансової стійкості з платоспроможністю. Зокрема, Абрютіна М.С. та Грачов А.В. стверджують, що «фінансова стійкість – платоспроможність у часі із дотриманням умови фінансової рівноваги між власними та позиковими фінансовими ресурсами» [1, c. 202]. Ми не можемо погодитись з цим, оскільки поняття «фінансова стійкість» більш широке, і включає в себе оцінку різних сторін діяльності підприємства. Треба припускати таку ситуацію, коли підприємство, яке в змозі розрахуватися зі своїми боргами (тобто є платоспроможним), може втратити стійкість, якщо у нього не залишилось коштів для забезпечення подальшої діяльності, здійснення інвестиційної та інноваційної діяльності.

Достатньо влучно фінансову стійкість підприємства трактують Родіонова В.М. та Федотова М.А.: «… це такий стан його ресурсів, їх розподілу та використання, що забезпечує стійкий розвиток фірми на основі зростання прибутку й капіталу за умови формування достатньої платоспроможності та кредитоспроможності за припустимого рівня ризику» [4, c. 7]. Такий підхід є досить поширеним в теорії та практиці управління фінансовою стійкістю підприємств на пострадянському просторі.

На нашу думку, найбільш повно та комплексно до визначення сутності фінансової стійкості підприємства підходить Савицька Г.В. Яка вважає, що «фінансова стійкість підприємства – це здатність суб’єкта господарювання функціонувати та розвиватись, зберігати рівновагу своїх активів у швидкоплинному внутрішньому та зовнішньому середовищі, що гарантує його платоспроможність та інвестиційну привабливість у довгостроковій перспективі у межах допустимого рівня ризику» [5, c.536]. На її думку, з якою ми повністю погоджуємось, стійкий фінансовий стан забезпечується достатністю власного капіталу, якістю активів, рентабельністю з урахуванням операційного та фінансового ризику, а також ліквідністю, стабільністю доходів та широкими можливостями залучення коштів.

В результаті детального аналізу літературних джерел, ми переконалися в тому, що існують значні розбіжності між поглядами науковців на сутність фінансової стійкості підприємства. Проте більшість з них сходяться в одному: фінансова стійкість це комплексне поняття.

Отже, на нашу думку, фінансова стійкість – це здатність підприємства підтримувати у довготривалому періоді ефективне функціонування та поступальний розвиток, що базується на досягненні оптимального рівня показників ліквідності, платоспроможності, кредитоспроможності, рентабельності, наявності позитивного грошового потоку, оптимальній структурі балансу та ефективному управлінні фінансовими ресурсами підприємства в цілому.

Список використаної літератури:

1) Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебно-практическое пособие. - М.: Издательство "Дело и Сервис", 1998. - 256с.

2) Артеменко В.Г.,Беллендир М.В. Финансовый анализ. - учеб. пособие 2-е изд. - Москва - Новосибирск: Сибирское соглашение, 1999. - ?с.

3) Васина А.А. Финансовая диагностика и оценка проектов. - СПб.: Питер, 2004. - 2004. - 448с.

4) Родионова В.М., Федотова М.А. Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции. - М.: Перспектива, 1995. - 99с.

5) Савицкая Г.В. Экономический анализ: Учеб. / Г.В. Савицкая. - 8-е изд., перераб. - М.: Новое знание, 2003. - 640с.

6) Чумаченко М.Г. Економічний аналіз: Навч. Посібник. К.: КНЕУ, 2003. – 556 с.

7) Яременко В., Сліпушко О. Новий словник української мови, том 3, К.: «Аконіт», 2003.