Рижова В.С.

Науковий керівник: Костишина О.Я.

Донецький національний університет економіки и торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ

ОФФШОРНА ЗОНА

Сьогодні в умовах світової фінансової кризи податковий тиск на суб’єкти підприємницької дільності дуже часто призводить до проблем з уплатою платежів і нерідко є причиною банкрутства підприємств. На фоні цього стає зрозумілим бажання багатьох підприємств та організацій отримати право на льготне оподаткування. Це стає можливим зі створенням оффшорних зон, що доволі розповсюджено на міжнародному фінансовому ринку.

Метою данної статті є визначиити зміст поняття оффшорна зона та розглянути основні переваги оффшорних зон.

У вітчізняній та світовій літературі існує багато визначеннь поняття оффшорні зони. Деякі з них представлені у таблиці 1.[1,2]

Таблиця 1.

Визначення оффшорних зон

№	Автор	Визначення
1	Козак Ю.Г.	Це позанаціональні фінансові центри, які здійснюють значні обсяги кредитування й фінансування в валютах інших країн (євровалютах).
2	В.В. Полякова, О.К. Щеніна.	Це центри нерезидентського бізнесу (режиму), пов’язані зі зменшенням або повним позбавленням оподаткування доходів іноземних компаній і банків, зареєстрованих у країні розташування центрів, які характеризуються граничними ресурсами для власного розвитку.
3	Боринець С.Я.	Це невеликі держави чи территорії, що залучають чужоземні капітали шляхом надання податкових та інших пільг у проведенні фінансово-кредитних операцій з чужоземними резидентами і в чужоземній валюті.
4	Келін М.	Це невеликі держави, які спеціалізуються на залученні іностранних капіталів з використанням значних податкових пільг.
Продовження таблиці 1
5	Марков В.С. Юсупов Г.А.	Це міста, райони і країни, в яких іноземні (нерезидентні) кредитні установи та інші компаніі здійснюють операції з нерезидентами (іноземними юридичними і фізичними особами) в іноземній для даної країни валюті.

Отже оффшорні зони – це невеликі держави чи территорії, що залучають чужоземні капітали шляхом надання податкових та інших пільг у проведенні фінансово-кредитних операцій з чужоземними резидентами і в чужоземній валюті. [3]

Використання оффшорних зон сьогодні звичайна практика для українського ринку. Так, с початку 2008 року 58 суб’єктів господарювання України (резиденти) здійснювали імпортні операції через фірми, зареєстровані в оффшорних зонах на загальну суму 64 млн.грн. (рис.1).[5] Експортні операції через оффшорні зони впродовж 2008 року виконували 262 суб’єкти господарювання України на суму 3,64 млрд. гривень.(рис.2) [5]

Рис. 1. Основні імпортери продукції оффшорних зон

Приведені цифри досить приблизні, тому що обсяги тіньового капіталу становлять десь 40-50% від офіційного товарообігу, адже в оффшорних зонах, як правило гарантується анонімність і конфеденційність при проведені фінансових операцій.

Рис.2. Основні експортери продукції оффшорних зон

Серед переваг оффшорних зон можна виділити наступні:

- ліберальну систему оподаткування;

- часткову або повну відміну митних і торгівельних обмежень;

- необов’язковість застосування загальноприйнятих вимог до бухгалтерського обліку й аудиту.

До недоліків використання оффшорниих зон відноситься можливість компаній сховати свої доходи від оподаткування.[4]Однак останнім часом все більше оффшорних зон відмовляються від принципу анонімності клієнтів. Свідоцтвом чого є те, що у квітні 2009 року 10 оффшорних зон (Швейцарія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Австрія, Андорра, Гонконг, Макао, Бельгія и Сингапур) прийняли рішення про викриття інформації про клієнтів, які уклоняються від сплатии податків. [4]

Таким чином, інститути світового фінансового ринку – оффшорні зони – мають як переваги, так і недоліки використання. Відношення країн до більшості оффшорних зон досить неадекватне. З одного боку вони – ефективний інструмент стабілізації платежів, з допомогою якого регулюються ціни експортно-імпортних контрактів. З іншого – оффшорні центри використовуються підприємцями для зменшення платежів до бюджету. Тому дуже важливим на цьому етапі є визначення міжнародних норм регулювання діяльності оффшорних центрів, для того щоб у суб’єктів господарювання не було змогу використовувати льготне попдаткування у свої цілях.

Список літератури:

1. Козак Ю.Г., Логвінова Н.С., Ковалевський В.В. Міжнародні фінанси. Навч.посібник. – К.:Центр учбової літератури, 2007. – 640 с.

2. Світова економіка та міжнародний бізнес: підручник, під заг. Ред. Д.е.н., професора В.В. Полякова та д.е.н., професора О.К. Щеніна. М.: КНОРУС, 2006. – 656 с.

3. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: підручник. К.: Знання, 2006. – 494 с.

4. Келін М. Економічний словник. К.: Квест, 2007. – 784 с.

5. Марков В.С. Юсупов Г.А. Енциклопедія юриста. М.: Торос. – 2007. – 921 с.