Манакова О. В.

Харківський національний унверситет радіоелектроніки

Роль малих підприємств у машинобудівній галузі

Перехід від централізовано-планової до ринкової економіки, радикальні економічні реформи, які інтенсивно здійснювалися в Україні в 90- і роки, привели до ряду істотних змін, які відбулися в промисловості країні, зокрема машинобудівній галузі. Багато крупних машинобудівних підприємств зазнали великих труднощів у своїй діяльності, тому що державні дотації й капіталовкладення в цю галузь економіки в період переходу до ринкових умов господарювання було зведено до мінімуму, через що багато з них опинилися в критичному стані. Характерними рисами крупних машинобудівних підприємств були авторитарність, наявність великої кількості управлінського персоналу, неймовірна кількість бюрократичних погоджень, вкрай низький рівень заробітної плати робочих, службовців. І саме ці підприємства мали й стрімко втрачали потужний інтелектуальний потенціал, найбільш кваліфікованих робочих й інженерів. Отже актуальним постає питання о реорганізації великих підприємств.

Ринкова реорганізація – це докорінна ломка старої структури підприємств та створення нової, більш якісної й самостійної структури, спроможної виживати в екстремальних умовах. Отже одним з найважливіших факторів, який сприяв відродженню й виходу машинобудівної галузі з кризового становища, стала реорганізація великих підприємств, їхніх виробництв, технологій. За думкою спеціалістів, можливі наступні проекти реорганізації великих підприємств:

Проект № 1. Головне підприємство створює велику кількість малих дочірніх підприємств. Дочірні підприємства організуються в об'єднання для кращої координації їх дій. Кожне мале дочірнє підприємство має свій розрахунковий рахунок, печатку, директора, бухгалтера, робочих. Спеціалізація малих дочірніх підприємств залежить від можливостей основного підприємства. Керівництво основного підприємства здійснює контроль за діяльністю малих дочірніх підприємств. Збиткові малі підприємства підлягають закриттю. Проект № 1 не порушує цілісність структури основного підприємства.

Проект № 2. Реорганізація по проекту № 2 передбачає ліквідацію попереднього основного підприємства – товаровиробника та створення нових підприємств, які отримали у спадок верстати, обладнання, будівлі, споруди. Всі підприємства самостійні й незалежні одне від одного у своїй господарській діяльності. Ділові стосунки визначаються укладеними договорами. Серед цих підприємств обов'язково повинно бути найбільш потужне й значне підприємство. В цьому проекті кожне із створених підприємств має великі можливості для швидкого переорієнтування у випуску продукції.

Проект № 3. Даний проект не порушує цілісність структури основного підприємства. Створена мережа дочірніх підприємств знаходиться під жорстким контролем генерального директора. Тому проект обмежує можливості керівників дочірніх підприємств. Генеральний директор тримає під контролем і всі служби основного підприємства.

Отже в період переходу від централізовано-планової до ринкової економіки з'явилися нові форми організації промислових підприємств, зокрема малі машинобудівні підприємства, які створювалися шляхом реорганізації крупних промислових підприємств.

Основними перевагами малих машинобудівних підприємств перед великими є мобільність основних фондів; гнучка структура управління персоналом; оперативність реагування на зміни кон'юнктури ринку; зацікавленість кожного конкретного працівника в результатах своєї праці, а як наслідок, і більша його ефективність; широка свобода вибору і додаткові робочі місця; можливість задовольняти індивідуальні запити клієнтів; висока мобільність в питаннях стратегії розвитку, у тому числі в області використання не капіталомістких досягнень НТП.

Роль малих машинобудівних підприємств, зокрема Харківської області, можна побачити в динаміці їх розвитку порівняно з малими підприємствами інших видів промислової діяльності (табл.1).

Таблиця 1.

Кількість малих промислових підприємств за основними видами промислової діяльності по Харківській області (одиниць)

Рік Вид промислової діяльності	2000	2004	2005	2006	2007
Всього промислових підприємств	2521	3361	3330	3232	3210
Машинобудування	692	900	851	824	813
Добувна промисловість	4	21	24	27	46
Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів	409	427	407	381	334
Легка промисловість	283	452	457	441	425
Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів	154	159	154	139	148
Целюлозно – паперове виробництво	300	413	412	393	408
Хімічна та нафтохімічна промисловість	185	262	265	274	278
Металургійне виробництво	142	224	246	240	254
Виробництво електроенергії, газу та води	29	79	92	96	93

Отже можна зробити висновок, що на першому місці серед малих промислових підприємств посідають малі підприємства машинобудівної галузі (813 од.). Однак, якщо проаналізувати динаміку їх розвитку за роками, то можна побачити негативну тенденцію їх розвитку. Якщо в 2004 р. їх кількість становила 900 одиниць, то у 2007 р. – 813 одиниць, що на 87 одиниць менше, ніж у 2004 р. Отже актуальним постає питання підтримки малих підприємств машинобудівної галузі, вирішення якого можливо за допомогою розробки комплексного організаційно – економічного механізму управління їх діяльністю в умовах нестабільного бізнес – середовища.