Сторожук Т.М.

Національний університет державної податкової служби України

Суб’єкти та об’єкти облікової політики підприємства

Облікова політика – це комплекс методичних прийомів, способів, схем і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, що обирається підприємством з числа загальноприйнятих або розробляються самостійно, виходячи з особливостей його діяльності.

Облікова політика підприємства має свої суб’єкти, об’єкти та елементи. Взагалі, суб’єкт – це особа, група осіб, організація і таке інше, яким належить активна роль у певному процесі, акті. На нашу думку, суб’єкти облікової політики слід визначати відповідно до рівнів законодавчо-нормативного регулювання та реалізації облікової політики, тобто на державному рівні та на рівні кожного конкретного підприємства.

Так, на рівні держави суб’єктами облікової політики є: Верховна рада, Національний Банк України, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Методологічна рада при Міністерстві фінансів; Державна податкова адміністрація України та інші органи влади.

Верховна рада України затверджує нормативно-правові акти з регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні найвищої юридичної сили. Панівне становище серед суб’єктів облікової політики займає Міністерство фінансів України, яке здійснює методологічне керівництво бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні. Велику роль відіграє Методологічна рада з бухгалтерського обліку, яка діє при Міністерстві фінансів як дорадчий орган. Методологічна рада з бухгалтерського обліку утворюється з висококваліфікованих науковців, спеціалістів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, представників громадських організацій бухгалтерів та аудиторів України. Методологічна рада забезпечує виконання наступних завдань:

- розробка та розгляд проектів положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності;

- удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в нашій країні;

- методологічне забезпечення впровадження сучасної технології збору, обробки обліково-економічної інформації;

- розробка рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

У багатьох країнах стандарти бухгалтерського обліку розробляються недержавними професійними організаціями бухгалтерів. Крім того стандарти (або їх частина) можуть носити обов’язковий та рекомендаційний характер. В Україні правила бухгалтерського обліку встановлюються урядовими органами.

Національний Банк України регулює облікову політику в частині здійснення та проведення банківських операцій, безготівкового та готівкового обігу (наприклад, форми безготівкових розрахунків).

Державна податкова адміністрація України має відношення до організації та порядку здійснення податкових розрахунків. Новизна взаємовідносин господарюючих суб’єктів з державою визначається розвитком різних форм податкових зобов’язань. ДПА України може регулювати організацію та порядок ведення обліку податкових зобов’язань, податкових кредитів, складання та подання податкової звітності за різними податками, зборами та платежами до бюджету.

На рівні підприємства суб’єктами облікової політики є суб’єкти ведення обліку. У першу чергу, це власник підприємства, який відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку. До його повноважень також входить формування облікової політики підприємства. Але на практиці цим займаються безпосередні виконавці облікового процесу. Тому суб’єктами облікової політики виступають: бухгалтер, аудитор, бухгалтерська служба тощо. Вони розробляють пропозиції з формування або внесення змін до облікової політики підприємства та надають її власнику або керівнику, уповноваженому на це власником.

Суб’єкти облікової політики на державному рівні взаємодіють з суб’єктами на рівні підприємств. Разом з тим, на кожному рівні різні суб’єкти мають свій вплив, призначення та функції. Крім того, на рівні підприємства суб’єкт-власник і суб’єкти ведення обліку мають різні функції. Так, пропозиції з формування облікової політики або її змін може вносити головний бухгалтер – виходячи із практики здійснення обліку на підприємстві, інвентаризаційна комісія – за результатами проведення фактичної перевірки, аудитор чи інші контролюючі органи – за результатами проведеного контролю. Проект документу про облікову політику підприємства готує бухгалтерська служба, головний бухгалтер, аудитор або інші суб’єкти ведення обліку на підприємстві і подають власнику (або керівнику, уповноваженому на це власником). Керівник, власник або уповноважений орган здійснюють затвердження облікової політики. Реалізацію облікової політики та використання її на практиці здійснюють суб’єкти ведення обліку на підприємстві: головний бухгалтер, аудитор, бухгалтерія тощо.

Виходячи із визначення облікової політики підприємства, що це «сукупність», «комплекс», вона не є єдиним цілим. Інакше кажучи, облікова політика представлена складовими. На найнижчому рівні складовими облікової політики є об’єкти та елементи.

Під об’єктом облікової політики розуміють будь-яку норму або позицію підприємства з організації та ведення бухгалтерського обліку, щодо якої існують альтернативні варіанти. Наприклад, об’єктом облікової політики можуть бути форма обліку, форма розрахунків, запаси, основні засоби, дебіторська заборгованість, доходи тощо.