Н.С. Горбачова

аспірант кафедри міжнародної торгівлі

ДВНЗ “Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

Ознаки відносин стратегічного партнерства

Поглиблення глобалізації в міжнародних відносинах обумовлює важливість поглиблення співпраці між країнами. З метою підвищення національної конкурентоспроможності, уряди країн збільшують кількість двосторонніх та багатосторонніх домовленостей з іншими країнами. Сучасні міжнародні домовленості характеризуються створенням різних видів міжнародних угод, зокрема, поширеною стала тенденція до підписання угод про стратегічне партнерство.

Проблемою розвитку міжнародних двосторонніх та багатосторонніх домовленостей, їх впливу на національну конкурентоспроможність економіки, у своїх працях досліджували Д. Г. Лук’яненко, Джефрі Дж. Скот [1], Філіп Леві [2], Пол Круг ман [3] та інші.

Метою даного дослідження є визначення головних ознак, що характеризують відносини стратегічного партнерства.

Відносини стратегічного партнерства – це довгострокове співробітництво або співпраця між країнами з метою забезпечення національних інтересів. Вони охоплюють широке коло сфер та напрямків співробітництва між країнами та здійснюються на принципах рівноправності, взаємної вигоди, довготривалості та наявності механізмів реалізації. Зазначені принципи визначають ознаки, що характеризують відносини стратегічного партнерства:

1) наявність договору;

2) наявність спільних цілей або загроз;

3) довгостроковість;

4) паритетність відносин.

Важливість договору при створенні відносин стратегічного партнерства обумовлена необхідністю регламентації основних напрямків та сфер співробітництва партнерів, закріплення обопільності зобов’язань сторін. Як правило, між країнами підписується не один договір, а цілий пакет домовленостей, що регулюють двосторонні відносини у певних сферах: економіки, культури, оборони. Наприклад, при підписанні договору про стратегічне партнерство між Францією та Казахстаном, було підписано ряд домовленостей щодо співробітництва у різних сферах: туризму, транспорту, економіки [4]. Окрім двосторонніх домовленостей між країнами підписуються багатостронні договори про створення регіональних союзів. Сьогодні у світі 170 договорів про створення регіональних об’єднань [5].

Побудова відносин стратегічного партнерства неможлива без визначення спільних цілей та напрямків. Спільними інтересами країн можуть бути: взаємодоповнюваність ресурсів, пошук ринків збуту, здійснення спільних проектів тощо. Так, у договорі про стратегічне партнерство між Великобританією та Туреччиною 2007 р. зазначені основні цілі співробітництва: підвищення обсягів двосторонньої торгівлі та прямих іноземних інвестицій між країнами; зміцнення співробітництва у сфері навчання та культури; забезпечення стабільності та миру у регіоні [6] тощо.

Довгострокове співробітництво дає можливість побудови більш стабільних та надійних відносин. Досягнення цілей стратегічного партнерства, зокрема, підвищення національного добробуту, забезпечення стратегічних національних інтересів, неможливе у короткостроковій перспективі.

Паритетність відносин, тобто відсутність домінування одного із партнерів, забезпечує рівноправність відносин між сторонами при досягненні стратегічних інтересів. Сучасному світовому економічному розвитку притаманна тенденція поляризації - формування двох полюсів. На одному полюсі концентруються країни – глобальні лідери, на другому – країни – глобальні аутсайдери [7]. Нерівномірність економічного розвитку країн світу робить актуальним питання щодо забезпечення паритетності відносин в рамках двостороннього та багатостороннього співробітництва.

Відносинам стратегічного партнерства, як сучасній тенденції розвитку міжнародних відносин притаманні наступні ознаки (наявність договору, наявність спільних цілей або загроз, довгостроковість та паритетність відносин) виокремлення яких здійснюється на основі принципів стратегічного партнерства.

Список літератури

1) «Free trade agreements: US strategies and priorities» / Jeffrey J. Schott, 2003;

2) The American Economic Review “A political-Economic Analysis of Free Trade Agreements” Philip I. Levy 1997;

3) „Strategic Trade Policy and the New International Economics”, 1986;

4) «Президенты Казахстана и Франции подписали Договор о стратегическом партнерстве» http://www.gazeta.kz/art.asp?aid=112101

5) «The rise in Bilateral free trade agreements» Robert McMahon http://www.cfr.org/publication/10890/rise_in_bilaleral_free_trade_agreements.htm;

6) “Turkey UK Strategic Partnership 2007/08”
http://www.fco.gov.uk/resources/en/news/2007/10;

7) Лук’яненко Д. Г. «Глобальна економічна інтеграція: Монографія. – К.: ТОВ «Національний підручник», 2008. – 220 с. стр. 91