Буковинська державна
фінансова академія
Олійник О., Штинь О.
ФІНАНСОВА САНАЦІЇ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ПОДОЛАННЯ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ ПІДПРИЄМСТВІ
Важливим є те, що серед підприємств, справи про
банкрутство яких перебувають на розгляді, значний відсоток становлять
такі, що тимчасово потрапили в скрутне становите. За умови
застосування санації чи реструктуризації ці підприємства можуть
розрахуватися з боргами і продовжити діяльність.
На сучасному етапі проблемами банкрутства та
використання фінансової санації з метою оздоровлення, діагностикою кризових
ситуацій і пошуком оптимальних шляхів їх подолання займаються такі вітчизняні
і зарубіжні вчені, як Білик М., Бланк І., Булєєв І., Альтман Е., Астахов В.,
Балабанов І., Бівер та ін.
Висока собівартість продукції вітчизняного виробництва та зменшення попиту на неї стали головними причинами фінансової кризи більшості українсь-ких
підприємств. Однією і негативних тенденцій в умовах дії
ринкових відносин є катастрофічне зростання кредиторської і дебіторської
заборгованості фірм. Якщо
проаналізувати питому вагу збиткових підприємств у загальній кількості
підприємств України за 2008 рік і відповідний період 2007 року, то спостерігається тенденція збільшення від 34,4%
до 35,2% питомої ваги збиткових
підприємств, а також сума збитків збільшилася від 103,9% до 130,3%, при цьому за 6 місяців 2009 року питома вага
збиткових підприємств становить 48% [3].
Фінансовою кризою вважають фазу розбалансованої
діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його
керівництва на фінансові відносини, цю виникають на цьому
підприємстві. Фактори, які можуть призвести до
фінансової кризи на підприємстві, є екзогенні та ендогенні.
Найдійовішим засобом запобігання банкрутству
підприємства є фінансова санація, метою якої є
відшкодування поточних збитків та усунення причин їх
виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності
підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення
структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів,
необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
За умови проведення санації чи реструктуризації ці
підприємства могли б продовжити діяльність, проте через недосконале
законодавство, відсутність належного теоретико-методичного забезпечення
санації, дефіцит кваліфіковано фіна-нсового
менеджменту, брак державної фінансової підтримки та з
інших причин багато з потенційно життєздатних
підприємств стають потенційними банкрутами. Якщо провести аналіз результатів
діяльності підприємств України, то в 2007 р. було допущено збитків на суму
16570,1 млн. грн., в 2008 – на суму 24597,8 млн. грн., а за 6 міс. 2009 року сума збитку становить 46226,0
млн.грн. [3].
У процесі санації важливими є заходи фінансово-економічного
характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі
мобіліза-ції та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення
підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти,
залучені на умовах позики або власності, на поворотній або безповоротній
основі.
Санаційні заходи організаційно-правового характеру
спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства,
організаційно правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту,
звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур,
поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо. У
цьому контексті розрізняють два види санації: санація зі збереженням існуючого
юридичного статусу або санація зі зміною організаційно-правової форми та юридичного статусу
підприємства.
Виробничо-технічні санаційні заходи пов'язані,
насамперед, із модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі
зменшенням простоїв, скороченням технологічного часу, зниженням її
собівартості, вдосконаленням асортименту продукції,
пошуком та мобілізацією санаційних резервів.
Процес організації фінансової санації підприємств
можна подати трьома основними функціональними блоками: розробка
санаційної концепції та плану санації, проведення санаційного
аудиту, менеджмент санації. Важливою складовою
організації дієвого менеджменту санації є створення ефективної
системи контролінгу, завданням якого є визначення стратегічних і тактичних цілей санації та
орієнтація процесу управління на досягнення
цих цілей.
Значного поширення набув поділ злиття на
вертикальне, горизонтальне і конгломератне. Відповідно до нього
вертикальне злиття припускає об'єднання підприємств, що є суміжними
ланками виробничого ланцюжка; горизонтальне злиття - інтеграція підприємств, що
належать до однієї галузі; конгломератне злиття - об'єднання
підприємств, то належить до різних галузей [2].
Перспективним є надання безвідсоткових
кредитів державою у процесі досудової санації
державних підприємств відповідно до вимог закону, які необхідно створити
за рахунок бюджетних коштів у розмірах, передбачених бюджетом на поточний
рік, фонд підтримки неплатоспроможних підприємств та законодавчо чітко
закріпити процедуру отримання коштів з цього фонду.
Одним із ефективних напрямів виходу підприємства з
фінансової кризи в зарубіжній практиці вважається залучення коштів для
проведення фінансової санації для збільшення статутного фонду. Однак
збільшення статутного фонду з метою надання фінансової допомоги
підприємству з правової позиції неприпустиме для акціонерних товариств [1].
Більш реальним виглядає фінансування санації
персоналом підприємства-боржника шляхом придбання
корпоративних прав акції або облігацій свого підприємства. Однак
тут існують проблеми загального характеру, зокрема заборона на
випуск облігацій та акцій для погашення збитків. Але, якби цей напрям
фінансування санації набув широкого впровадження, то ми могли б уникнути
такої великої кількості збиткових підприємств.
Отож, для оздоровлення підприємств я пропонувала б такі заходи: за
потреби, зміна складу керівників підприємства та стилю управління;
оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат на підприємство;
продаж незавершеного будівництва; продаж залишків
готової продукції; реструктуризації боргів, перетворення
короткострокової заборгованості в довгострокові позики або іпотеки; удосконалення
організації праці.
Список використаних джерел
1.
Левченко Н.М. Джерела фінансового оздоровлення підприємств в аспекті
чинного законодавства // Держава і регіони. 2007, №5, С.169-172
2.
Манойленко О.В. Підходи до оцінки санаційного потенціалу тимчасово
неплатоспроможних підприємств // Економіка і держава. – 2008, №1, С.60-63