Экономические науки/ 2. Внешнеэкономическая деятельность

Простебі Л. І.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці

Особливості функціонування механізмів міжнародного поширення економічних коливань

Циклічність економічного розвитку існує майже стільки ж, скільки й людська цивілізація. Це явище давно було помічене вченими-економістами, особливо коли почастішали періодичні економічні кризи.

Далеко не всі аспекти взаємодії різних видів економічних циклів усвідомлені сьогодні.

Особливості сучасного розвитку світової економіки зумовлюються економічною глобалізацією як процесом формування єдиного світового ринку товарів та послуг, факторів виробництва через зближення окремих країн та їх об’єднання в єдиний світогосподарський комплекс [1, c. 56].

У наукових колах існують досить протилежні підходи щодо цього явища. З одного боку, підкреслюється позитивна роль глобалізації у поглибленні міжнародного поділу праці, підвищенні ефективності розподілу ресурсів у глобальному масштабі, розвитку ринкових відносин та конкуренції та ін. [2, c. 8; 3, c. 1-9] З іншого боку, існують численні докази нерівномірності розподілу переваг глобалізації як між окремими галузями всередині національної економіки, так і між країнами світу, яка призводить до періодичного виникнення руйнівних економічних криз. [4, с. 1-8; 5, с. 13; 6, с. 1-10; 7, с. 11]

В цілому, слід визнати, що інтеграція національних економік з різним рівнем розвитку у єдиний світогосподарський механізм та виникнення єдиних глобальних ринків товарів, послуг, факторів виробництва дійсно сприяла економічній експансії, проте й створила умови для швидкого поширення кризових явищ у світовому господарстві – якщо раніше кризи мали переважно локальний характер, то протягом останніх десятиліть вони набувають справжньої глобальності. Те ж саме стосується й усіх типів економічних коливань.

Оскільки світові фінансові ринки по суті складаються з сукупності взаємно інтегрованих національних ринків, частку окремих країн у їх структурі можна оцінити за такими показниками, як капіталізація національних фондових ринків, обсяги зовнішніх активів національних банківських систем та ін.

Таким чином цілком закономірним є висновок про те, що переважна частина економічної та фінансової діяльності у світовій економіці концентрується у обмеженій кількості провідних розвинутих країн. Тому початок глобальних економічних циклів слід шукати насамперед у внутрішніх економічних циклах провідних розвинутих країн, що потім розповсюджуються на решту світу через систему міжнародних економічних зв’язків, або у спільних економічних шоках глобальної природи.

Які ж механізми лежать в основі міжнародного поширення бізнес-циклів? Тут можуть бути три головні причини, що не виключають одна одну:

- спільні шоки, наприклад непередбачувані зміни у цінах на нафту або корекція цін на активи у великих фінансових центрах світу.

- локальні шоки , що походять з однієї з великих економік світу, зокрема США.

- взаємопов‘язані коливання, що виникають за різних причин (наприклад, впровадження однакових підходів у економічній політиці)

Сукупна дія усіх цих факторів за умов інтенсифікації транскордонних торговельних та фінансових потоків, на наш погляд, дає змогу говорити вже не про поширення економічних циклів між країнами, а про їх глобальну синхронізацію.

Наявні емпіричні дослідження даного явища базуються на двох підходах – вимірюванні кореляції у змінах економічних показників між двома окремо узятими країнами та вимірюванні дії спільних зовнішніх факторів на певні групи країн.

Для визначення відносної важливості різних груп факторів у міжнародному поширенні бізнес-циклів, фахівці Міжнародного Валютного Фонду розробили модель, що охоплює спільні риси у коливанні показників ВВП на душу населення, споживання та інвестицій протягом 1960-2005 рр. у 93 країнах світу.

При цьому було виділено чотири групи факторів поширення економічних коливань:

- глобальні, що включають в себе спільні елементи у коливаннях, що проявляються для всіх країн світу;

- регіональні, що діють в межах одного з семи регіонів світу – Європи, Азії, Північної та Південної Америки, Океанії, Африки та Середнього Сходу.

- локальні, що діють лише у певній окремій країні.

- інші (до цієї групи увійшли фактори, що не можуть бути чітко розділені між попередніми групами).

Джерелом глобальних економічних циклів принципово можуть бути або економічні шоки глобальної природи, спільні для усіх країн світу, або внутрішні економічні цикли провідних розвинутих країн, що потім розповсюджуються на решту світу через систему міжнародних економічних зв’язків.

Виникнення світових ринків товарів, послуг та факторів виробництва внаслідок економічної глобалізації інтегрувало національні економіки у єдиний світогосподарський комплекс та водночас створило передумови для дії механізмів поширення економічних коливань у міжнародному масштабі через систему зовнішньоторговельних та фінансових взаємозв’язків між країнами. При цьому, чим більшим є ступінь інтегрованості країни до світового господарства в цілому та регіональних економічних блоків зокрема, тим більшим є вплив так би мовити “наднаціональних” факторів на внутрішню економічну кон’юнктуру.

Література

1.Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І.Шнирков та ін. - К.: “Либідь”, 2000.-582 с.

2.Майкл Д. Интрилигейтор. Глобализация как источник международных конфликтов и обостения конкуренции. – www.ptpu.ru. – 15 с.

3. Юрген Э. Шремп. 10 тезисов к вопросу глобализации. - www.ptpu.ru. – 9 с.

4.Алан. А. Тейт. Глобализация – угроза или новые возможности для Европы? - www.ptpu.ru. – 8 с.

5. Михали Шимаи. Глобализация как источник конкуренции, конфликтов и возможностей. www.ptpu.ru. – 15 с.

6. Джеймс К. Гэлбрейт. Кризис глобализации. - www.ptpu.ru. – 10 с.

7. Джеймс Тобин. Глобальная экономика – кто у руля ? - www.ptpu.ru. – 13 с.