УДК 504: 330.341.1

Латишева О.В.,

аспірант,

Донбаська державна машинобудівна академія,

м. Краматорськ

ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ НА ПІДРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНИХ ПРИРОДОЗАХИСНИХ ПРОГРАМ

Розв’язання екологічних проблем України доцільно здійснювати в умовах широкого та активного міжнародного співробітництва, застосовуючи сучасні інноваційні підходи щодо управління екологічними процесами.

Це обумовлено транскордонним характером забруднень, а також міжнародними зобов’язаннями України щодо охорони довкілля в умовах її інтеграції до ЄС.

Основні віхи у стосунках між ЄС та Україною можливо запропонувати у вигляді наступних етапів:

– приєднання до багатосторонніх конвенцій екологічного профілю, а саме: Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (ухвалено 25.02.91 р., ратифіковано Україною 19.03.99 р.), Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (ухвалено 9.05.92 р., ратифіковано 29.10.96 р. ) та Кіотський протокол до неї (ухвалено 11.12.97 р., ратифіковано 4.02.2004 р.), Конвенція ООН про біорізноманіття (ухвалено 5.06.92 р., ратифіковано 29.11.94 р.) та Картахенський протокол про біобезпеку до цієї Конвенції (ухвалено 29.01. 2000 р., Україна приєдналась 12.09. 2002 р.), Конвенція про транскордонні водотоки та міжнародні озера (укладено 17.03.92, Україна приєдналась 1.07.99 р.) й низка інших.

– Україна у 1993 р. приєдналася до процесу «Довкілля для Європи» та взяла участь у Конференції на рівні міністрів у Люцерні (Швейцарія).

– UNECE у 1998 р. вирішила скликати п’яту Пан-Європейську конференцію міністрів охорони навколишнього середовища в 2003 р. у Києві.

– Україна у 1999 р. взяла участь у шостій сесії Комітету Європейської економічної комісії з питань екологічної політики, присвяченій подальшому розвиткові процесу «Довкілля для Європи» через оцінку поточного стану довкілля у Європі, надання допомоги країнам у вирішенні екологічних проблем.

– Уряд України та Комітет UNECE з питань екологічної політики у 1999 р. затвердили рекомендації, наведені в «Огляді ефективності заходів щодо охорони довкілля в Україні».

– Україна у 2003 р. приймала п’яту Пан-Європейську конференцію міністрів навколишнього середовища і делегації з 51 країни регіону ЄЕК ООН та 29 міжнародних організацій неурядових громадських екологічних організацій і світових засобів масової інформації «Довкілля для Європи».

На сьогоднішній день Україна підписала двосторонні природозахисні угоди загально світового рівня щодо регулювання охорони НПС:

– про вжиття заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу глобальних змін природного середовища і клімату на економіку і людину і взаємне оперативне інформування про загрозу значного транскордонного забруднення території однієї зі сторін і прогнози його розповсюдження;

– про організацію екологічної освіти і виховання населення і інформаційний обмін у сфері охорони НПС та про гармонізацію екологічного законодавства і його нормативно-правового регулювання. [1, с.48, с.70, с.172]

Ці заходи сприяють формуванню механізму управління екологічними процесами (МУЕП) на підприємствах України. Актуальність питання удосконалення МУЕП для українських підприємств вимагає означити передумови його формування (рис. 1) на основі аналізу закордонного досвіду урахування екологічного фактору і сучасних концепцій розвитку.

Рис. 1 – Передумови формування механізму управління екологічними процесами на підприємствах України (систематизовано автором)

На основі аналізу передумов управління екологічними процесами (рис.1) пропонуємо механізм управління екологічними процесами (МУЕП) розглядати як стратегію управління охороною НПС і природокористуванням підприємства, яка базується на системі екологічного менеджменту (та його інструментів і елементів реалізації, таких як: екомаркетинг, екоаудит, екоінженірінг та ін.) і екологічно спрямованої маркетингової стратегії як необхідної умови забезпечення ефективного функціонування підприємства.

Новизна запропонованого підходу полягає у тому, що концепція МУЕП базується на сучасних найбільш ефективних екологічних інструментах та охоплює закордонний досвід в області вдосконалення управління екологічними процесами, під якими ми розуміємо комплекс заходів, спрямованих на попередження, зниження, запобігання, ліквідацію негативного впливу господарської діяльності підприємства на навколишнє середовище.

Таким чином, в сучасних умовах необхідності пристосування к міжнародним екологічним вимогам (для подолання Україною бар’єрів у міжнародної торгівлі після приєднання до СОТ) для вітчизняних підприємств виникають питання пошуку шляхів перетворення екологічних обмежень в нові можливості. Це можливо досягнути завдяки удосконаленню МУЕП -комплексного підходу до екологізації управлінської діяльності і екологічно - економічної оптимізації стану підприємств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку. / Оцінка національного потенціалу в сфері глобального екологічного управління в Україні: Збірник Міністерства охорони НПС України в рамках проекту Програма Розвитку ООН і Глобального Екологічного Фонду (ГЕФ) - [Текст] / Ред. кол.: Ф. О’Доннелл, В. Джарти, В. Кухар, В. Толкачов, Ю. Щербак та ін..; гол.ред. – В. Шевчук. – Київ: Вид-во ТОВ “Компанія “ВАІТЕ”, 2007. - с.184.