Економічні науки / 6.Маркетинг і менеджмент

студентка ІІІ курсу факультету менеджменту

гр. 33-МПО Голишевська А.А.

Вінницький державний аграрний університет, м. Вінниця, Україна

Збільшення матеріальних виплат, як стимул зростання продуктивності праці

Порушення циклу відтворення робочої сили, відтоку трудових ресурсів з сільської місцевості, падіння професійно-кваліфікаційного та культурного рівня селян, погіршення показників ефективності праці стало однією з причин кризи і руйнівних трансформацій в аграрному секторі. З переходом сільського господарства до господарювання на базі приватної власності змінюється система мотивації праці зайнятого у ньому населення.

Сьогодні в сільському господарстві майже не застосовуються форми і методи стимулювання, які б сприяли високій ефективності праці. Навіть матеріальне стимулювання, як основна складова загальної системи мотивації, перестало бути мотивом до праці і основою відтворення робочої сили. Тому виникає необхідність формування науково обґрунтованого механізму мотивації праці, який би найбільшою мірою відповідав інтересам різних категорій працівників, що формуються в процесі ринкової трансформації сільського господарства, та в кінцевому підсумку забезпечував підвищення ефективності сільськогосподарської праці [2,с.78].

В аграрній галузі не створено адекватної соціально-економічної ситуації мотиваційного механізму праці, хоча відбулися перетворення в політичній, економічній та соціальній сферах. Ключовим фактором успіху у вирішенні даної проблеми є мотивація високопродуктивної праці персоналу підприємств. Низький рівень оплати праці працівників, зайнятих у галузі сільського господарства, є однією з найсерйозніших соціальних проблем як галузі, так і держави. Основна об’єктивна причина - складне фінансове становище переважної більшості сільськогосподарських підприємств.

Однією з причин такої ситуації є відсутність чіткої програми щодо поліпшення фінансового становища сільгосппідприємств та визначення джерел надходження грошових коштів для належного підвищення рівня заробітної плати як на рівні кожного конкретного підприємства, регіону, так і в цілому в галузі [3,с.106].

Основною причиною неможливості окремими підприємствами підвищити рівень заробітної плати своїм працівникам є низький рівень реалізаційних цін, які не забезпечують прибутковість виробництва сільськогосподарської продукції, та досить високий рівень витрат на операційну діяльність, що пояснюється, в основному, затратним рівнем виробництва.

Одним з основних напрямів поліпшення фінансового становища сільськогосподарських підприємств є впровадження обґрунтованих реалізаційних цін на основні види сільськогосподарської продукції, які мають ґрунтуватися на нормативних витратах на їх виробництво [4,с.171].

Динаміка реалізаційних цін основних видів продукції та їхньої собівартості свідчить про збільшення розриву між ними в бік погіршення ефективності виробництва. Тому на кожному підприємстві розробляється і здійснюється комплекс заходів щодо підвищення врожайності сільськогосподарських культур та збільшення продуктивності худоби і птиці й перегляд витрат на виробництво сільськогосподарської продукції з метою підвищення ефективності виробництва. Крім цього, на підставі аналізу ефективності виробництва всіх видів продукції обґрунтовуються можливості підвищення ціни та зменшення собівартості до рівня, який би забезпечив прибутковість виробництва.

Стратегії управління ризиком зменшують ризик виробництва (наприклад, диверсифікація або вертикальна інтеграція), переносять частку ризику за межі господарств, підвищують їх здатність протистояти ризику. Управління ризиком не означає уникнення ризику, але воно дає змогу урівноважити ризик та доходи [1,с.28]

Однією з найбільш ефективних стратегій управління ризиком на наш погляд є використання стратегій диверсифікації. Ці стратегії передбачають збільшення видів діяльності чи асортименту виробленої продукції, що дозволяє протистояти коливанню цін, перевиробництву, а також дозволяє заповнити ніші в дефіцитній продукції [5,с.16].

В умовах реформування агропромислового комплексу України та скорочення виробництва тваринницької продукції важливого значення набуло виробництво високобілкових продуктів рослинництва. Як наслідок цього, в останні роки різко виріс попит на насіння зернобобових культур. Таким чином, управлінські працівники повинні ретельно відпрацювати стратегію диверсифікації у інші галузі виробництва і тим самим розширити свої можливості виплати заробітної плати та стимулювання продуктивності праці належним чином.

Література

1. Вітвицький В.К. Організація управлінської праці // Україна: аспекти праці. – 2002. - № 4. – С. 28.

2. Завадський Й.С., Червінська Л.П. Мотивація праці в менеджменті //Економіка АПК.-2001.-№6.- С.78.

3. Пітель Н.Я. Продуктивність і оплата праці в сільськогосподарських підприємствах //Економіка АПК.- 2002.- № 8.- С.106.

4. Поворознюк І.М. Підвищення вартості робочої сили – запорука економічного зростання //Формування ринкових відносин в Україні.- 2004.-№9.-С.170-171.

5. Теребух А.А. Визначення механізму впливу управлінських рішень на господарську діяльність підприємств // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - №3. – С. 16.