Шматько Н. М., ст. викладач

Українська інженерно-педагогічна академія

Вимірювання рівня гнучкості підприємства і його бізнес-процесів

Світова фінансово-економічна криза вимагає від підприємств різних галузей світової економіки здійснювати швидкі, іноді докорінні зміни у господарській діяльності. Спроможність швидко пристосуватися до різкої зміни економічної ситуації стала ключовим фактором не лише ефективності діяльності, але й власне виживання як невеликих підприємств, так і гігантських корпорацій. Отже, проблема управління гнучкістю підприємства сьогодні набуває статусу ключової, і від ступеня її вирішення на науково-теоретичному і практичному рівні значною мірою залежить стан не лише окремого підприємства, але також галузей і економічних систем окремих країн та регіонів.

В межах управління гнучкістю підприємства помітне місце займає проблема вимірювання її рівня, без чого неможливо приймати обґрунтовані управлінські рішення у цій сфері. У той же час, сьогоднішня управлінська наука не сформувала єдиного, загальновизнаного підходу до вимірювання рівня гнучкості підприємства.

Деякі дослідники, зокрема, В. Н. Васильєв [2], акцентують увагу лише на оцінці виробничої гнучкості підприємства. О. В. Грачов [3] для вимірювання рівня гнучкості підприємства пропонує використовувати комплексний показник, який враховує окремі фінансові й виробничі аспекти діяльності підприємства. Б. М. Жуков [4] вважає, що гнучкість підприємства є функцією сукупності всіх факторів виробництва, необхідних для випуску кінцевого продукту в грошовому вираженні; втрат (втрачених можливостей підприємства); величини кінцевого продукту; величини доданої вартості, отриманої за рахунок використання інноваційних інструментів.

В західній економічній літературі проблема управління гнучкістю підприємства частіше розглядається в контексті проблем стратегічного управління [1], а отже, об’єктом оцінювання виступає стратегічна гнучкість підприємства.

Л. А. Мачкур [6] застосовує більш комплексний підхід, пропонуючи розраховувати інтегральний показник гнучкості діяльності підприємства на основі трьох груп часткових показників: внутрішньої гнучкості, зовнішньої оборонної гнучкості та зовнішньої наступальної гнучкості.

На нашу думку, підходи до оцінки гнучкості підприємства, що існують, недостатньо комплексно відображають фактори, що визначають її рівень. Зважаючи на те, що підприємство є складною соціально-економічною системою, його гнучкість залежить як від гнучкості його складових, так і від характеру зв’язків між ними. Як складові підприємства сьогодні все частіше розглядаються бізнес-процеси, а процесний підхід до управління підприємством набуває широкого використання як в управлінській теорії, так і на практиці. На наш погляд, застосування процесного підходу є також доцільним і при управлінні гнучкістю підприємства. У такому разі гнучкість підприємства виступає функцією гнучкості його бізнес-процесів, а також гнучкості їх складу і структури. При цьому характер функціональної залежності має забезпечувати незмінність величини інтегрального індексу гнучкості підприємства при зміні способу декомпозиції процесу діяльності підприємства на бізнес-процеси.

Якщо розглядати гнучкість підприємства як його спроможність оперативно реагувати на зміни у внутрішньому і зовнішньому середовищі шляхом оборотного переходу у відповідний стан для забезпечення реалізації цілей його діяльності, то рівень гнучкості окремого бізнес-процесу доцільно розраховувати за кількістю різних функціональних станів процесу і часу переходу з одного функціонального стану процесу в інший [5].

Таким чином, визначення рівня гнучкості підприємства має спиратися на визначення гнучкості його бізнес-процесів. У свою чергу, гнучкість окремого бізнес-процесу визначається кількістю різних функціональних станів процесу і часом переходу з одного функціонального стану процесу в інший.

Подальші дослідження даної проблеми мають бути спрямовані на уточнення складу бізнес-процесів підприємств, визначення функцій, за якими виділяються функціональні стани кожного бізнес-процесу, а також знаходження форми і параметрів залежності рівня гнучкості окремих бізнес-процесів і підприємства в цілому від факторів, що його визначають.

Література

1. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. / Науч. ред. и авт. предисл. Л. И. Евенко. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.

2. Васильев В. Н. Организация, управление и экономика гибкого интегрированного производства в машиностроении. – М.: Машиностроение, 1986. – 311 с.

3. Грачов О. В. Управління розвитком гнучкості підприємства: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами [Електронний ресурс] / О. В. Грачов; Харківський національний економічний університет. – Харків, 2006. – 23 с.

4. Жуков Б. М. Инновационное обеспечение гибкого развития промышленных предприятий: теория, инструментарий, реализация: Автореф. дис. ... докт. экон. наук: 08.00.05. – экономика и управление народным хозяйством: экономика, организация и управление предприятиями, отраслями, комплексами – промышленность / Б. М. Жуков. – Краснодар, 2007. – 53 с.

5. Криворак А. Д. Адаптація систем управління промисловими підприємствами в умовах трансформаційної економіки: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (машинобудівна галузь)[Електронний ресурс] / А. Д. Криворак; Одеський національний університет ім. І. Мечникова. – Одеса, 2008. – 17 с.

6. Мачкур Л. А. Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегічного контролю діяльності підприємств в умовах трансформації економіки : Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою [Електронний ресурс] / Л. А. Мачкур; Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2003. – 24 с.