Кузнецова Ольга В’ячеславівна

керівник – к. е. н, доцент Іваненко Ірина Анатоліївна

Донецький університет економіки та торгівлі імені М. Туган-Барановського

ТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ УКРАЇНИ ЯК ЧЛЕНА СОТ

За умов глобалізації світового господарства зовнішньоекономічна політика більшості держав будується з врахуванням вимог і механізмів Світової організації торгівлі. Одним із важливих інструментів цієї політики є митний тариф, який має широке застосування, охоплюючи близько 2/3 зовнішньоторгового обороту розвинених країн, збільшуючи ціну імпортного або експортного товару. Тариф як інструмент регулювання впливає, перш за все, на витрати виробництва і торговельний прибуток, завдяки чому забезпечується можливість прямого та опосередкованого втручання державі у сферу підприємства, приватних економічних інтересів з метою корегування напрямків зовнішньоторговельної діяльності суб’єктів господарювання. До інструментів тарифного регулювання слід віднести ставки мита, митну товарну номенклатуру, порядок визначення країн походження та встановлення митної вартості, систему пільг і преференції з митного оподаткування відповідно до митного режиму.

В Україні правовою основою тарифного регулювання є Закон України «Про Єдиний митний тариф» від 1 березня 1992р. із подальшими змінами та доповненнями, Митний кодекс України стосовно митно-тарифного регулювання та нормативні акти Державної митної служби України. Аналізуючи практику тарифного регулювання в Україні, слід зазначити, що експортне мито упродовж 1993-1996 рр. застосовувалось головним чином із фіскальною метою, про що свідчить широка номенклатура товарів, із вартості яких стягувалось мито, та відносно високі його ставки. У подальшому експортне мито використовувалось як важіль оперативного регулювання зовнішньоторговельної діяльності, для обмеження вивозу важливої для економіки сировини. Цей захід був пов'язаний з необхідністю підвищення рівня завантаженості потужностей підприємств переробної промисловості. Вивізне мито і нині використовується стосовно експортних операцій, однак за зобов’язаннями, прийнятими Україною при вступі до СОТ, ставки експортного мита знижуються. Структура ввізного митного тарифу за видами застосування ставок характеризується переважанням частки адвалорних ставок, яка впродовж 2001-2005 рр. становила 79,7 %, а на час вступу до СОТ зросла до 98,5 %. За цей період частка специфічних ставок зменшилась з 16,3 до 1,5 %, комбіновані з 4 до 0 %. Аналіз прийнятих Україною зобов’язань, взятих при вступі до СОТ, свідчить про зменшення ступеня тарифного захисту вітчизняних тарифів та збільшення ступеня лібералізації торгівлі в цілому на 25 %, у тому числі торгівлі продукцією сільського господарства на 31 %, промисловими товарами – на 29 %.

З метою збільшення обсягів інвестиційного імпорту та розвитку промислової кооперації Україна приєдналась до 16 секторальних угод, більшість з яких передбачають нульову ставку тарифу в кінцевому періоді (на сталь, іграшки, деревину, кольорові метали, папір, сільськогосподарську і будівельну техніку, медичне обладнання). Державна підтримка автомобіле-, літако-, суднобудування полягає у звільненні від ввізного мита на матеріали і комплектуючі та застосування нульової ставки оподаткування податком на додану вартість.

Аналіз правил і механізмів СОТ та умов вступу України до цієї організації з регулюванням торгівлі, дозволяє стверджувати, що членство в ній забезпечує вільний доступ до продажу українських товарів на світовому ринку та надає засади для захисту власних ринків від виробників і постачальників з інших країн. Згідно з правилами СОТ, Україна отримала можливість застосовувати захисні заходи в разі критичного стану платіжного балансу, формування якого пов’язане зі світовою фінансово-економічною кризою, скороченням промислового виробництва та експорту в країні, зменшенням резервів Національного банку. Ці заходи полягають у введенні тимчасових обмежень імпорту з метою вирівнювання платіжного балансу.

Україна як член СОТ може користуватися такими заходами щодо захисту та підтримки національного виробника:

· підвищення імпортного мита і застосування кількісних обмежень імпорту відповідно до Угоди про захисні заходи Уругвайського раунду;

· обмеження імпорту сільськогосподарської продукції відповідно до Угоди про сільське господарство та Угоди про застосування санітарних і фітосанітарних заходів;

· боротьба із заниженням цін на імпортні товари на основі використання Угоди про субсидії та компенсаційні заходи, а також Угоди про застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів.

Важливим наслідком вступу України до СОТ може бути поліпшення її іміджу для потенційних інвесторів (оскільки таке членство свідчить про передбачуваність і стабільність взаємовідносин), перш за все транснаціональних корпорацій, які мають потребу в розміщенні ринків збуту. Також членство в СОТ надає Україні можливість користуватися загальними правилами доступу на світові ринки, захисту внутрішнього ринку механізмами вирішення суперечок, надання допомоги вразливим секторам тощо. Разом з тим, вступ України до СОТ має негативні наслідки: перш за все підвищення конкуренції на внутрішньому ринку. Однак більшою загрозою порівняно з іноземною конкуренцією є невирішені внутрішні проблеми національної економіки. Ефективна торговельна політика, в тому числі і тарифна, є одним із чинників інтеграції країни у міжнародний економічний простір. Поєднання тарифної політики з політикою обмеженого курсу національної валюти утворює механізм, за допомогою якого міжнародна торгівля може впливати на розподіл ресурсів у економіці країни, структурне реформування промислового й аграрного секторів, доступ до нових технологій, підвищення стимулів для експорту. В Україні порівняно з країнами ЄС надмірно складна структура тарифної сітки. Отже, доцільно було б переглянути структуру тарифної сітки з метою її спрощення та уніфікації згідно світових вимог.