Экономические науки/10.Экономика предприятия.

Викладач Докторук Є.В.

Хмельницький політехнічний коледж, Україна

Передумови та принципи формування системи управління інтелектуальним потенціалом підприємства

Сучасний розвиток економіки України потребує глибокої структурної модернізації, підвищення конкурентоспроможності продукції, інтенсивного технологічного оновлення виробництва.

Як показує досвід розвинутих економік (про це зазначалося в попередніх параграфах), підвищення технологічного рівня підприємств здійснюється завдяки прогресивним науково-технологічним досягненням, державній системі управління використанням науковомісткої продукції з високою доданою вартістю, відповідними передумовами для інноваційної діяльності, широкого упровадження механізмів комерціалізації іннноваційної продукції, розвитку інфраструктури для передачі її до сфери виробництва, стимулювання цього процесу з боку держави.

Сучасна теорія менеджменту підтверджує, що головним фактором зростання в світі став інтелектуальний потенціал. Ті структури на світовому ринку, які мають можливість виробляти і реалізовувати нові знання, створювати нові технології та використовувати їх в практичній діяльності, отримують інтелектуальну ренту, тобто надприбуток за свою інформаційно-технологічну монополію.

Головна мета діяльності вітчизняних машинобудівних підприємств, як основних представників наукомісткого виробництва, — довгострокова економічна стійкість на конкурентному ринку — може бути досягнута лише за умови приведення ресурсного потенціалу підприємства у відповідність з викликами зовнішнього середовища і формування інтелектуального потенціалу, здатного створити затребуваний на ринку інтелектуальний продукт. Звідси - кожне підприємство повинне розробляти власну стратегію розвитку інтелектуального потенціалу, адекватну можливостям, що відкриваються у нестабільному середовищі, спричиненому наслідками світової фінансово-економічної кризи, та досягати бажаних результатів шляхом професійного управління цим потенціалом.

Перехід до інноваційного типу розвитку економіки обумовлює необхідність підвищення якості робочої сили та вимагає інноваційного управління трудовими ресурсами, що є рушійною силою й економічною основою стратегічного розвитку. Одним із головних завдань, що стоїть перед науковцями та менеджерами, є розробка методології управління інтелектуальним потенціалом підприємства, що сприяє мобілізації персоналу на впровадження нової техніки, високих технологій, ноу-хау, а також організаційних нововведень. У зв'язку з цим досить актуальною є розробка концептуальних засад як загальноприйнятої ідеї щодо системи управління формуванням та ефективним застосуванням інтелектуального потенціалу (ресурсу), включаючи максимальне використання професійних знань і навичок персоналу як фактора стабільного економічного зростання.

Слід зауважити, що при розробці системи управління інтелектуальним потенціалом підприємств (СУІПП) необхідно приймати до уваги характер діяльності, що змушує працівників постійно вчитися і навчати інших, а також проблеми і специфіку підвищення продуктивності розумової праці, результатом якої слугують новації та відповідні технології [1].

Оперуючи поняттями "інтелектуальний потенціал організації", можна сформулювати мету управління інтелектуальним потенціалом організації як досягнення максимального прибутку при позитивній динаміці інтелектуального потенціалу і коефіцієнта якості кадрового капіталу.

Загальними принципами створення системи управління інтелектуальним потенціалом підприємства (СУІПП) є:

1) органічне поєднання інтелектуальних і матеріальних активів з метою досягнення стійких конкурентних переваг на ринку;

2) планомірне підвищення інтелектуального рівня персоналу підприємства на основі професійного навчання в контексті управління знаннями й визначення ключових компетенцій;

3) застосування засад організаційної культури та впровадження їх для реалізації соціально-економічного механізму ефективного менеджменту персоналу;

4) технологічне та інформаційне забезпечення розумової праці персоналу, який зайнятий створенням і реалізацією інноваційних ідей у практичну площину.

Принципами, якими повинні керуватися менеджери та експерти при розробці (СУІПП), є наступні:

• ресусозабезпечення системи управління (фінансові, технологічні, людські, інформаційні та інші ресурси);

• використання сучасної методології стратегічного аналізу, прогнозування, математичного моделювання, кількісних і експертних оцінок і т.інше;

• творчий підхід при проектуванні системи;

• комплексний підхід (зв'язок як між складовими ІП, так і складовими самої системи управління);

• залучення до розробки системи кваліфікованих фахівців, менеджерів усіх рівнів управління, експертів;

• ініціатива й активна участь менеджерів вищої ланки організації в розробці системи;

• інформаційне забезпечення всіх етапів розробки системи і доведення інформації до співробітників організації.

Отже, система управління розвитком інтелектуального потенціалу повинна концентрувати зусилля менеджменту на розвитку компетентності і професіоналізму персоналу, сприйнятливості менеджерів (швидкості реагування), багаторазовому використанні корпоративних знань у новаціях, а також подоланні опору у створенні умов для збільшення цінності корпоративних знань.

Нажаль, й до цього часу на більшості вітчизняних підприємств професіоналізм зводиться до рівня кваліфікації, спеціальних знань і досвіду роботи. Сьогодні подібне трактування представляється занадто вузьким. Вимоги до особистості кожного учасника виробничого процесу суттєво зросли. Професійна діяльність уже не зводиться до рішення тільки виробничо-технічних задач, вона усе більше сполучена з активною участю в реалізації соціальних, економічних, комерційних, правових і управлінських програм.

Література:

1. Лукичева Л.И. Управление интеллектуальным капиталом; [учебное пособие] / Л.И. Лукичева. – М.: Омега – Л., 2007. – 552 с.