Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н. Богомолова Н.І.

Державний економіко-технологічний університет транспорту, Украйна, Київ

Взаємозв’язок прискорення руху пасажирських і вантажних потягів: економічні фактори

Прискорення руху на залізничному транспорті є однією з найпріоритетніших проблем, на вирішення якої спрямована стратегія розвитку галузі. При цьому доцільно розглядати комплексний характер процесу прискорення. Якщо зростає швидкість руху лише на окремих сполученнях, виникає значна різниця в швидкості різних потягів, що ускладнює розробку оптимального графіка, і спричинятиме зниження пропускної спроможності.

В комплексному процесі прискорення доставки доцільно виділити та досліджувати дві основні складові: технічну та організаційно-технологічну.

Технічна складова формується при використанні спеціалізованого рухомого складу, побудові чи модернізації інфраструктури у відповідності до більших швидкостей руху. Крім того, перспективне підвищення швидкості вимагає зростання інтенсивності роботи технічних засобів, чітке дотримання вимог безпеки руху, удосконалення конструкції візків вагонів і локомотивів, моніторингу стану колії, забезпечення стійкої взаємодії в системі «колесо – рейка», впровадження управління з урахування розвитку ефективних систем технічного обслуговування, утримання та ремонту колії і рухомого складу шляхом застосування сучасних систем діагностики та менеджменту якості.

Організаційно-технологічна складова спирається на посилення взаємодії в системі прискорення доставки, створення та розвиток системи логістичних центрів з метою забезпечення всіх учасників перевізного процесу, зокрема взаємозв’язку залізничного та автомобільного транспорту. Логістичні підходи дозволять пришвидшити процес доставки шляхом зменшення втрат часу між окремими операціями, знизити вартість доставки та організувати перевізний процес «від дверей до дверей».

Крім того, особливої уваги заслуговує забезпечення взаємної інтегрованості транспортних систем різних країн шляхом подолання невідповідностей в ширині колії, організації системи сучасного зв’язку, тяги та управління рухом, удосконалення взаємодії суміжних видів транспорту, а також подальший розвиток контейнерних та контрейлерних перевезень з метою забезпечення комплексності доставки.

Важливим є розмежування прискорених пасажирських та вантажних сполучень шляхом будівництва ліній для швидкісного пасажирського руху, переведення значних вантажопотоків на інші маршрути тощо. Зокрема, спеціалізація руху полягатиме у розподілі всіх напрямків на: напрямки пасажирського руху (прискореного та швидкісного), вантажного руху та змішаного (де курсуватимуть вантажні потяги до 80 км/год. та пасажирські – до 120 км/год.). На користь розмежування свідчить і різна дія на колію (вантажні потяги рухаються з меншою швидкістю, проте в їх складі більше вагонів, внаслідок чого дія на колію є сильнішою, ніж при пасажирському русі).

Таке розмежування сприятиме прискоренню як пасажирських, так і вантажних потягів, спеціалізація напрямків зменшить знос та скоротить витрати на утримання верхньої будови колії, дозволить збільшити швидкість руху пасажирських потягів, відбудеться оптимізація часу доставки вантажів за рахунок зменшення періодів, на протязі яких вантажні потяги пропускають пасажирські. В цілому це прискорить обіг вагонів і комплексно забезпечить підвищення ефективності різних сфер діяльності, в першу чергу, шляхом оптимізації експлуатаційних витрат. Проте в умовах фінансово-економічної кризи провести розмежування можливо лише на незначній кількості найбільш напружених дільниць.

На напрямках змішаного руху доцільно проводити роботи з модернізації інфраструктури – капітальний ремонт колії, будівництво других колій, заміна рейок, стрілочних переводів, електрифікація і модернізація пристроїв зв’язку тощо. Значних фінансових витрат вимагає спрямлення колії (середні радіуси більшості поворотів зараз становлять 500-700 м, збільшення швидкості до 160-200 км/год. потребує радіусів 1,3–1,7 км).

Враховуючи важливість та взаємопов’язаність технічної та організаційно-технологічної складових та факторів їх формуючих, особлива увага має бути приділена і економічним факторам прискорення доставки. Серед останніх можна виділити обґрунтовану оцінку ефективності як на проектному етапі, так і під час подальшої реалізації заходів з прискорення, пошук різнопланових джерел фінансування, встановлення гнучкої системи тарифоутворення та страхування перевезень, розробку та дотримання організаційно-економічних принципів ефективної організації системи прискореного руху тощо.

Комплексність задач із забезпечення прискорення доставки, що стоять на сьогодні перед перевізниками, вимагає ефективного поєднання вітчизняних напрацювань (принцип спадковості) із використанням світового досвіду та міжнародних стандартів; досягти цього не можливо без дотримання вимог інноваційності (технологічного прориву), ситуативності (врахування мінливих умов внутрішнього та зовнішнього середовищ), інтегрованості транспортних систем різних країн. Крім того, важливо враховувати сучасність системи управління, що базується на пріоритетності вимог споживача, надійному обслуговуванні, доступності та обґрунтованості тарифів на прискорену доставку, орієнтації на перспективу розвитку, усвідомленні відповідальності за кінцеві результати діяльності.

Література

1. Ільчук В.П., Богомолова Н.І., Сидоренко І.В. Інновації в підвищенні технологічного рівня транспорту. Збірник наук. пр. Київ. ун-ту екон. і технол. тр-ту. Серія “Економіка і управління”. Вип. 9. – К.: КУЕТТ, 2007. – С. 30-36.

2. Сич Є.М., Богомолова Н.І. Концепція «тайм-менеджмент доставки вантажів і пасажирів» як комплексна система управління якістю транспортних послуг // Збір. наук. пр. Держ. екон.-технол. ун-ту тр-ту. Серія “Економіка і управління”. Вип. 10. – К.: ДЕТУТ, 2007. – С. 7–12.