Державне управління /Сучасні технології управління

к.е.н. Ісайко В. А.

капітан 1-го рангу Семенюк О. П.

Одеський регіональний інститут державного управління при Президентові України, Україна

Методологія оцінки ефективності державного управління Збройними Силами України

Проблеми ефективності державного управління в цілому та Збройними Силами зокрема знаходяться в центрі уваги сучасної науки та практики. Цим проблемам в останні роки присвячено чимало робіт зарубіжних та вітчизняних вчених, однак в Україні вони все ще є недостатньо розробленими та потребують широких та інтенсивних наукових досліджень. Серед фундаментальних праць відмітимо праці американських вчених [2; 4], а також російських вчених [1; 3]. На думку американського вченого Д. Шерра головна проблема ефективності державного управління – в здатності державних структур забезпечити в умовах жорстко обмежених ресурсів якісне задовільнення необхідних потреб громадян та суспільства в цілому – в тому числі гарантій безпеки держави та її обороноздатності [2] .

Оцінка ефективності державного управління в теоретичному аспекті є процедура порівняння результатів тих чи інших рішень з критеріальними ознаками, які втілюють офіційно визнані цінності, інтереси, цілі і норми. В нашому випадку – гарантоване забезпечення обороноздатності країни. Більшість вчених знаходиться на тій позиції, що лише на основі економічних критеріїв ефективність державного управління адекватно оцінити неможливо. Як вони вважають, правильною може бути оцінка, яка являє собою інтегральний критерій, що включає економічні, соціальні, екологічні та інші критерії наслідків прийнятих управлінських рішень. З іншого боку, окрім загальних критеріїв ефективності доцільно використати специфічні для кожної сфери управління: політичної, соціальної, економічної, фінансової, військової, освітньої, медицинської, наукової.

Автори прийшли до висновку, що для оцінки ефективності державного управління, незважаючи на її багатокритеріальність, недоцільно використовувати якісні характеристики як первинні характеристики ефективності. Якісні характеристики можуть бути тільки похідними від певних числових інтегральних оцінок, які мають знаходитися в основі оцінки ефективності функціонування системи державного управління. Головна причина цього – необхідність уникати суб’єктивних оцінок рівня ефективності державного управління в любій сфері суспільного життя та забезпечення конкретизації оцінок. Адже якісні оцінки, не обмежені числовими значеннями, мають практично необмежене абстрактне смислове навантаження і містять в собі такий же зміст, як і поняття «нескінченність» в математиці. Тому прагнення окремих науковців та державних діячів оперувати абстрактними категоріями при оцінці ефективності державного управління фактично понижує чи навіть нівелює значення однієї з основних категорій ефективного державного управління – відповідальності за прийняті та реалізовані (нереалізовані) рішення, за якість, доступність та раціональність державних послуг.

В умовах обмеженості ресурсів можливо і доцільно розглядати зазначену категорію як відношення результату (тобто досягнення чітко визначеного рівня оборонної достатності країни) до витрачених ресурсів на створення та підтримання цього результату. А це неможливо забезпечити без запровадження стандартів послуг – військових, медицинських, освітніх, державних – та встановлення дієвого суспільного контролю за ефективністю використання ресурсів та відповідністю послуг цим стандартам. У військовій сфері, окрім окремих стандартів (цілей), має забезпечуватися і узагальнений стандарт – досягнення запланованого (сформульованого, конкретно визначеного) рівня оборонної достатності країни. Саме при таких умовах матиме місце можливість оцінки ефективності використання суспільних ресурсів, спрямованих на надання тих, чи інших державних (суспільних) послуг – в тому числі у військовій сфері. У вітчизняній науковій літературі та нормативно-законодавчій базі України практично відсутнє чітке визначення ефективності державного управління. Але ж це має бути однією з основних категорій функціонування органів державної влади. На наш погляд, найбільш прийнятним в цьому аспекті може бути таке визначення: «Співвідношення між досягнутими (не досягнутими, частково досягнутими) цілями і стандартами державних послуг та використаними для цього ресурсами характеризує ефективність державного управління тією чи іншою сферою суспільного життя».

Автори віддають певну перевагу прагматичному критерію для оцінки ефективності тих чи інших рішень в окремих сферах державної управлінської діяльності, оскільки вважають, що немає безоплатних ресурсів, як немає, наприклад, безоплатного забезпечення національної безпеки, безоплатної освіти, чи безоплатного медицинського обслуговування. Якщо громадянин безпосередньо не платить за освіту, медицинське обслуговування і таке інше, то за нього це робить суспільство, яке обкладає юридичних та фізичних осіб податками та обов’язковими зборами. Таким чином, прагматичний підхід доцільний і може бути застосований на всіх рівнях державного управління, а неприйнятним є тільки примітивний підхід. Останній може мати місце тоді, коли приймаються управлінські рішення у сферах, які ніяк не можна на нинішньому етапі розвитку суспільства прямо оцінити тільки в економічних категоріях, або в термінах поточної ефективності чи результативності (частково - військова сфера, наука, освіта, культура, екологія) і нерідко – із-за відсутності прикладної методології оцінки такої ефективності. Однак, кількісну оцінку ефективності можна забезпечити і в цьому випадку, застосувавши бальну систему або положення теорії нечітких множин.

Обмеження на застосування прагматичного критерію пов’язані з тим, що в деяких сферах суспільного життя неможливо на сьогодні точно визначити конкретний поточний результат, але достеменно відомо, що стратегічно ці сфері є визначальними для суспільного розвитку. Вульгарний прагматизм може нанести суспільству непоправимої шкоди, що ми і спостерігаємо сьогодні в науці, освіті та культурі, в військовій сфері. Але в військовій сфері, на наш погляд, застосування прагматичного критерію в комбінації з цілераціональним критерієм може дати добрі результати. Мова йде про те, що слід максимально конкретизувати та формалізувати результати державної управлінської діяльності у всіх сферах життя суспільства, в тому числі в культурі, науці, медицині, військовій сфері та інших (або у вигляді конкретних цілей, або стандартів, що періодично мають переглядатися) та співвіднести результати їх досягнення з тими обмеженими ресурсами, які в ці сфери направляються. В іншому разі можна без великого ризику помилитися передбачити практично невідворотні негативні наслідки управління, при якому значні ресурси суспільства витрачаються неефективно, в угоду політичній кон’юнктурі, інтересам окремих клік, поточним споживчим потребам. Це призводить до виснаження ресурсних можливостей суспільства, зниження рівня життя основної маси населення, невідповідності трудового вкладу і доходів окремих працівників і цілих колективів. А прикладів цього достатньо – і не тільки з вітчизняного, а й зарубіжного досвіду. Так, наприклад, всім відомо, що така сфера в Україні, як охорона здоров’я сьогодні фінансується недостатньо. Але які насправді кошти там сьогодні обертаються – достеменно невідомо нікому (велику частку займає тіньова сфера) та ще менше відомо про результативність діяльності цієї сфери (немає стандартів медицинського обслуговування та дієвого позавідомчого контролю).

В військовій сфері ефективність державних рішень можна виміряти, використовуючи такі показники, як питома вага військових витрат в ВВП країни, кількість зайнятих в Збройних Силах до всього населення України, оцінка професійної кваліфікації військовослужбовців і таке інше по відношенню до результату – забезпечення оборонної достатності країни. Остання повинна мати чіткі визначення, критерії, показники.

Висновки.

1. Для оцінки ефективності державного управління Збройними Силами, незважаючи на багатокритеріальність такої оцінки, недоцільно використовувати абстрактні якісні характеристики як первинні характеристики ефективності. Якісні характеристики можуть бути тільки похідними від певних числових інтегральних оцінок.

2. Слід максимально конкретизувати та формалізувати результати державної управлінської діяльності у всіх сферах життя українського суспільства, в тому числі в культурі, науці, медицині, військовій сфері та інших (у вигляді конкретних цілей, або стандартів, що періодично мають переглядатися) та постійно співвідносити їх з тими обмеженими ресурсами, які в ці сфери направляються.

3. В військовій сфері, на наш погляд, застосування прагматичного критерію оцінки ефективності державного управління в комбінації з цілераціональним критерієм може забезпечити позитивні результати та підвищити ефективність державного управління військовою сферою.

Література

1. Гераськин М. И. Формирование управления поликомпонентной системой при нескольких критериях эффективности на основе графа управлений. //Известия Самарского научного центра Российской академии наук, -2003

2. Джеймс Шерр Трансформація сектора безпеки //Дзеркало тижня. - 2004. - 12 — 18 черв. [№ 23 (498)].

3. Маслов Д. В. Концепция оценки эффективности в государственном и муниципальном управлении.//Поволжский вестник качества № 5-6 - 2006 - С. 29-33

4. Стігліц Д. Економіка державного сектора. Переклад з англійської. К:, - Основи – 1998 – 850 с.