Миронова С.П.,

Кам’янець-Подільский національний університет імені Івана Огієнка

Співпраця вчителя індивідуального навчання з іншими спеціалістами та батьками дитини

Система корекційної освіти України являє собою сукупність різних типів закладів, що забезпечують відповідну освіту, виховання, корекційну роботу, соціальну допомогу дітям з порушеннями психофізичного розвитку. Якщо ж за певних причин (стан здоров’я дитини, відсутність згоди батьків тощо) дитина не може знаходитись у колективі, їй пропонують індивідуальне навчання за програмою того закладу, який відповідає її діагнозу й віку.

Індивідуальне навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку ґрунтується на принципах спеціальної дидактики, тому обов’язково є корекційно спрямованим і забезпечується вчителем-дефектологом.

Для успішної організації індивідуального навчального процесу дітей з психофізичними вадами вчитель має добре володіти знаннями особливостей їх психофізичного розвитку, типових труднощів, що виникають при оволодінні навчальним матеріалом і є обумовленими характером захворювання. Педагог має розуміти, на якому етапі й чому виникла та чи інша проблема у навчанні, як це відображається на засвоєнні навчальної програми. До початку навчально - корекційної роботи вчитель має детально вивчити документацію про дитину; провести детальну бесіду з батьками про інтереси дитини, її схильності, потреби й улюблені заняття; з’ясувати її характерологічні особливості та особливості поведінки; вивчити стосунки у родині.

Досить часто дитина, якій призначено індивідуальне навчання, потребує допомоги не лише вчителя, а й інших спеціалістів, зокрема, логопеда, психолога, лікаря, тифло- чи сурдопедагога. Ефективність індивідуального навчання, рівень засвоєння дитиною навчальної програми та результативність корекційної роботи великою мірою залежать від співпраці вчителів, цих спеціалістів і батьків дитини. Зауважимо, при яких вадах дитина потребує корекційної роботи вузьких спеціалістів:

- логопедична робота проводиться з дітьми, які мають вади мовлення, інтелекту, ЗПР, ДЦП, комплексні порушення; за наявності мовленнєвих порушень і з дітьми, що мають вади зору;

- роботи психолога потребують діти із вадами інтелекту, ЗПР, емоційно-вольової сфери; а за наявності певних проблем (порушення поведінки, орієнтації у просторі, особистісні проблеми тощо) – й інші категорії дітей;

- заняття з лікарем ЛФК відвідують діти з порушеннями моторики при різних видах аномалій;

- тифлопедагог проводить корекційні заняття з дітьми, які мають вади зору;

- сурдопедагог коригує мовлення дітей з вадами слуху;

- необхідність роботи з дитиною невропатолога, психіатра, офтальмолога, отоларинголога, лікаря-масажиста визначається після комплексного обстеження.

У будь-якому випадку зміст і обсяг роботи спеціалістів визначається індивідуально для кожної дитини після вивчення її особової справи і відповідних обстежень.

Календарне планування вчителя має узгоджуватись із планами роботи інших фахівців; важливою умовою співпраці є й постійне взаємне інформування про результати роботи дитини, її труднощі й досягнення. Вчитель повинен бути поінформованим і щодо медикаментозного лікування дитини чи необхідності для неї охоронного режиму, адже від цього залежить вибір методів роботи, тривалість і обсяг навантаження. Водночас вчитель, який найтісніше працює з дитиною, має, аналізуючи труднощі й проблеми дитини, повідомляти про них психологу, логопеду чи лікарю.

Одним із завдань роботи вчителя є надання батькам кваліфікованої допомоги у вихованні дитини з вадами психофізичного розвитку, зокрема, у формуванні адекватних взаємостосунків між батьками, іншими членами сім’ї та дитиною; створенні комфортної для розвитку дитини сімейної атмосфери; розширенні інформованості батьків про потенційні можливості дитини, її перспективи у різних аспектах життя; залученні членів родини до активної участі у вихованні й навчанні дитини.

Батьки не усвідомлюють, як їхня дитина просувається у шкільному навчанні, часто є неадекватними у оцінюванні можливостей своєї дитини, занижують або завищують вимоги до неї. Важливо відразу налаштувати батьків на активну участь у житті й вихованні дитини, оскільки передусім від цього буде залежати її розвиток. Саме тому педагоги і психолог повинні повідомляти батьків про успіхи дитини, пояснювати, у чому батьки можуть їй допомогти, до яких сімейних справ залучати. Бажано, щоб батьки контролювали виконання дитиною домашніх завдань, стимулювали до використання у самостійному житті навичок, одержаних під час занять з учителем чи іншими фахівцями.

Водночас важливим є і зворотній зв’язок. Батьки також мають інформувати педагогів і психолога про успіхи дитини, її труднощі, проблеми у здоров’ї й поведінці, одержане лікування тощо.

Робота з сім’ями будується на принципах: партнерство з батьками; комплексний підхід до організації корекційно-педагогічного процесу; єдність діагностики і корекції; позитивна характеристика дитини; урахування стану, думки, досвіду батьків; повага до особистості батька і матері.

Успіх роботи з конкретною родиною, що виховує дитину з вадами психофізичного розвитку, залежить від урахування наступних факторів: склад сім’ї, її соціальний стан; здійснення сім’єю виховних функцій; ставлення до проблем розвитку дитини і готовність розв’язувати їх; сімейні стосунки: між батьками, між батьками і дітьми, єдність вимог у родині; ціннісні орієнтації, досвід батьків; забезпечення умов виховання дитини; наявні труднощі через виховання дитини з психофізичними вадами.

Батьки мають пам’ятати, що в цілому відповідальність за життя і розвиток дитини лежить саме на них, проте вчитель індивідуального навчання має допомогти їм у здісненні виховних функцій.