Педагогические науки/2.Проблемы подготовки специалистов

Нестерова О.Ю.

Національний гірничий університет, Україна

Засоби навчання у вищій освіті як предмет дослідження науковців США

Питання оцінки та характеристики навчального потенціалу нових освітніх ресурсів, розробка яких триває безперервно, є актуальним для сучасної науки і привертає увагу сучасних дослідників.

Кінець ХХ – початок ХХІ сторіччя – період стрімких кількісних та якісних змін, що охоплюють різноманітні аспекти життя суспільства. Відповідно змінюється і система знань та вмінь, необхідних для життя і досягнення успіху в певному суспільстві, а відтак переосмислюється підхід до визначення проблеми змісту різних етапів освіти, зокрема вищої.

Кожна країна має власну вибудувану роками систему освіти, що забезпечує певні потреби у фахівцях з різних галузей, і власний досвід у вирішенні відповідних важливих питань. Для України цікавим є вивчення набутків держав, що мають несхожі на українські умови розвитку економіки та освіти, зокрема США.

Досліджуючи теоретичні питання вдосконалення і розширення арсеналу освітніх ресурсів, слід, на нашу думку, виходити із розкриття особливостей окреслення ролі викладача у навчальному процесі при залученні різних освітніх ресурсів.

Так, американський дослідник Дж. Ервін, узагальнюючи досвід спілкування з колегами, тими, хто навчається, батьками, керівниками бізнес-структур, зокрема промислових підприємств, пропонує розглядати як релевантні у реальному житті такі групи навичок: 1) спілкування: читання, письмо, слухання, говоріння; 2) логічне обґрунтування: порівняння, систематизування, дедуктивний та індуктивний способи міркування, аналізування; 3) розв’язання проблем: вивчення, прийняття рішень, випробування; 4) критичне осмислення; 5) творче мислення;
6) саморегульоване осмислення; 7) керування; 8) спільна праця [1, c. 120].

Відповідно фокусування викладача на навчанні цим необхідним у реальному житті навичкам, допоможе тим, хто навчається, опанувати ті навички, які їм знадобляться у ХХІ сторіччі.

Окреслення змісту освіти за допомогою списку перерахованих навичок є, на нашу думку, вдалою спробою підкреслити практичне прямування сучасної освіти на різних її етапах.

Дж. Ервін, розглядаючи роботу викладача насамперед як менеджмент, пропонує ефективні шляхи вирішення навчальних завдань, що базуються на основних положеннях теорії вибору. Стратегії підвищення якості навчання та досягнень тих, хто навчається, залежать, на думку вченого, від наступних факторів:

1) чотирьох складових навчальної програми;

2) викладання;

3) оцінювання;

4) різноманітних стратегій роботи з аудиторією [1, c. 118-119].

Більшість дослідників системи освіти різних рівнів, аналізуючи різноманітні засоби навчання, позитивно оцінюють роль персональних комп’ютерів у навчальному процесі. Так, на думку американських дослідників Дж. МакЛеода, Я. Фішера, Дж. Гувер, "навчання, що спирається на використання комп’ютера, – це методика, яка дозволяє викладачеві заощаджувати час та забезпечує повноцінне навчання тих, хто навчається, за умови наявності якісних програм. Є і додаткова перевага у тому, що коли частина тих, хто навчається, працює з комп’ютером, інша – може працювати з викладачем" [2, c. 176].

Слід зазначити, що ключем до успіху такого навчання є наявність якісних програм, що вимагає від учасників навчального процесу принаймні мінімального рівня навичок володіння хоча б найпоширенішими комп’ютерними програмами, які б забезпечили можливість користуватися комп’ютером у навчальній діяльності.

Ознайомившись із досвідом дослідників стосовно питання розвитку системи засобів навчання у вищій освіті США, можна зробити висновок про те, що поряд із вдосконаленням традиційних форм освіти, увагу вчених значною мірою привертають проблеми дистанційної освіти.

Для дослідників США характерним є розгляд діяльності того, хто навчає, з точки зору процесу управління. Відповідно проводяться зв’язки між питаннями ефективності навчальної діяльності тих, хто навчається, та питанням ефективності управління цією діяльністю з боку викладача.

Факторами, що впливають на процес і якість навчання, науковці називають насамперед такі: 1) програма навчання; 2) методика викладання; 3) засоби діагностики знань.

Поряд із дослідженням особливостей трансформації цих факторів, актуалізується питання вивчення можливості та ефективності впливу на гнучкість системи освіти.

Література:

1. Erwin J. C. The classroom of choice: giving students what they need and getting what you want. – Alexandria, Virginia USA: Association for Supervision and Curriculum Development, 2004.

2. McLeod J., Fisher J., Hoover G. The Key Elements of Classroom Management Managing Time and Space, Student Behavior, and Instructional Strategies. – Alexandria, Virginia USA: Association for Supervision and Curriculum Development, 2003.