Педагогические науки. 2.Проблемы подготовки специалистов.

К.пед. н. Шиманович І.В.

Бердянський державний педагогічний університет, Украина

ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИХОВАННЯ

Побудова демократичного суспільства та інтеграція української держави в Європейське співтовариство передбачає кардинальне реформування усіх складових освітньої галузі. Головним напрямком оновлення вітчизняної освіти є її гуманізація, домінантою якої є послідовна рефлексивна трансформація системи цінностей. Основою гуманістичних цінностей є визнання кожної людини як особистості, здатної до саморозвитку та організації власного життя. У контексті гуманістичної парадигми освіти актуалізується проблема активності студента у процесі власного фахового становлення, фундаментальною умовою якого є постійне вдосконалення себе як людини та професіонала. Саме тому зростає роль професійного самовиховання у системі педагогічної підготовки вчителів.

Проблема самовиховання знайшла широке відображення в психологічній і педагогічній літературі. Загальну теорію самовиховання розроблено А. Аретом, Л. Божович, О. Ковальовим, О. Кочетовим, Л. Рувинським, Ю. Самаріним, В. Селівановим. Роль самосвідомості, і зокрема, самоаналізу в самовиховній діяльності підкреслюють Б. Ананьєв, Л. Божович, С. Рубінштейн, А. Спіркін. Базисним психологічним механізмам самовиховання приділяється увага в працях І. Беха, Л. Подоляк, Л. Сапожникової. Різні аспекти самовиховання підлітків розглядаються в працях Р. Гаріф’янова, Д. Гришина, О. Дуди, В. Сухомлинського. Особливостям самовиховання студентської молоді присвячено дослідження Ю. Бабанського, Р. Гаріф’янова, С. Єлканова, Б. Зязіна, Н. Кухарева, Л. Рувинського, З. Сепчевої. Технології саморозвитку особистості школяра знайшли відображення в авторських моделях освітніх систем: “Школа домінанти самовдосконалення особистості” (Г. Селевко), “Школа самовизначення” (А. Тубельський), “Школа самореалізації особистості” (Л. Гашпар) та ін.

Важливими для розуміння професійного самовиховання як невід’ємної складової підготовки педагогів є дослідження В. Бондар, В. Гриньової, С.Даньшевої, О. Дубасенюк, І. Зязюна, О.Кучерявого, В. Лозової, Н. Ничкало, О. Пєхоти, В. Семиченко, С. Сисоєвої, А. Сущенка, Т. Сущенко. Науковцями було визначено вимоги до професійної підготовки майбутнього вчителя, чільне місце серед яких належить постійному збагаченню його особистості, підвищенню майстерності засобами самоосвіти й самовиховання.

Згадані наукові праці значно поглиблюють наші знання з організації самовиховання майбутніх учителів. Проте залишаються нерозв’язаними питання педагогічного забезпечення активності студентів у самовиховної діяльності, створення умов відкриття студентами особистісного смислу роботи над собою, формування у майбутніх педагогів ціннісного ставлення та мотивації до професійного самовдосконалення.

Провідна ідея дослідження втілена в гіпотезі про те, шо ефективність формування потреби професійного самовиховання у майбутніх учителів можна забезпечити, якщо вища педагогічна школа буде сприяти розвитку у студентів необхідних уявлень, понять та способів діяльності, які дозволяють сприймати самовиховання як особистісну цінність. Цього можна досягти за наявності певних педагогічних умов, серед яких доцільно визначити поетапне залучення студентів до професійного самопізнання та самореалізації, розкриття змісту педагогічних цінностей, необхідних студентам вищого навчального закладу, готовність викладачів вищої школи до розвитку у студентів постійного прагнення до професійного самовиховання.

Нами розроблено спецкурс „Професійне самовиховання майбутнього вчителя” для студентів ІІІ курсу, який має за мету дати студентам поглиблене уявлення про професійне самовиховання, його етапи, методи, сформувати уміння і навички рефлексивного самопізнання, адекватної самооцінки, навички складання власних індивідуальних програм професійного самовдосконалення.

Основними завданнями спецкурсу були розвиток адекватного розуміння майбутнім учителем самого себе й формування позитивної “Я-концепції”; розвиток гуманістичного ставлення до людей, зокрема до дітей; вдосконалення емоційної стійкості та навичок вольової регуляції; формування потреби в постійному професійному самовихованні; створення системи професійного самовиховання як свідомої діяльності, спрямованої на більш повну реалізацію себе як особистості професіонала.

Для формування ціннісних установок студентів на творчу самореалізацію, професійне самопізнання та самовиховання під час проведення занять ми вважали за необхідне реалізувати гуманістичні принципи, а саме розвинути суб’єкт-суб’єктні відносини між викладачами та студентами, використати активні форми й методи навчальної діяльності, стимулювати професійне самовиховання студентів шляхом залучення їх до різних видів робіт. Спецкурс проводився з використанням інтерактивних засобів та діалогової взаємодії.

Відповідно до принципів педагогіки співробітництва ми пропонували під час проведення семінарсько-практичних занять залучати студентів до активного спілкування та використовувати форми навчання та завдання, спрямовані на розвиток у студентів ціннісного ставлення до педагогічної професії. Включення майбутніх учителів до психолого-педагогічних ігор, впровадження тренінгових вправ, використання методів активізації творчого мислення, організація дискусій, робота в групах, моделювання педагогічних ситуацій, складання педагогічних проектів дозволило створити ситуації, максимально наближені до реальної професійної діяльності. Такі форми роботи навчили студентів приймати рішення, сприяли розширенню досвіду міжособистісних взаємин, створювали умови для професійного самопізнання та творчої самореалізації, для формування позитивної Я–концепції.

Спецкурс був спрямований на формування в майбутніх учителів інтересу та позитивного ставлення до роботи над собою й допомагав студентам усвідомити сутність самовиховання як важливого фактору розвитку особистості. Ми намагалися розвинути в студентів ціннісне ставлення до майбутньої професії, досягти розуміння студентами значущості професійного самовиховання в діяльності вчителя й створити ситуації для особистісного прийняття майбутніми педагогами професійного самовиховання як власної цінності й потреби. У межах спецкурсу ми прагнули зміцнити внутрішню готовність студентів до саморозвитку за умови оволодіння ними технологією професійного самовиховання й формування позитивної Я-концепції майбутнього вчителя.

Таким чином, розроблений нами й впроваджений у практику педагогічного університету спецкурс “Професійне самовиховання майбутнього вчителя” сприяв виникненню в студентів необхідної мотиваційно-ціннісної основи професійного самовиховання як засобу фахового становлення майбутніх педагогів.

Важливою умовою впровадження до практики роботи педагогічного ВНЗ інноваційних (особистісно-орієнтованих) технологій підготовки фахівців, зокрема шляхів, засобів формування у студентів потреби в професійному самовихованні, є цілеспрямована психолого-педагогічна підготовка викладачів до означеного процесу. Однак спостереження за роботою викладачів педагогічних університетів, результати анкетування, опитування, дослідницьких бесід свідчать про те, що більшість з них не має досвіду стимулювання професійної самовиховної діяльності студентів, достатньою мірою сформованої готовності до формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовдосконаленні.

Посилаючись на дані констатувального експерименту, можемо зазначити, що значна кількість викладачів педагогічних університетів не усвідомлює можливостей професійно зорієнтованого самовиховання в процесі формування творчої особистості спеціаліста-педагога. Певною мірою це пояснюється відсутністю у викладачів глибоких знань з теорії та технології професійного самовиховання та особистого досвіду самопізнання й самовдосконалення. Потреба реформування освіти на гуманістичних засадах усвідомлюється деякими викладачами педагогічного ВНЗ лише на інформативному рівні: вони не сприймають студента як суб’єкта власного розвитку, не розуміють його творчої потреби в самореалізації, не зорієнтовані на діалог-взаємодію зі студентами та власне самозмінювання в процесі педагогічного спілкування.

Недостатня готовність викладачів вищих педагогічних закладів до формування у студентів потреби в професійному самовихованні стає суттєвою перешкодою на шляху позитивного вирішення названої проблеми. Саме тому ми вважали за доцільне розглянути питання готовності викладачів до формування у майбутніх учителів постійного прагнення до професійного самостворення й визначити її як одну з основних організаційно-педагогічних умов послідовного й ефективного впливу на розвиток активності студентів у процесі власного професійного становлення. Звідси виникає необхідність підготовки викладачів до формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні.

У процесі реалізації цього завдання було організовано спеціальне навчання викладачів педагогічного університету з проблем саморозвитку та особистісного зростання майбутнього вчителя. Зокрема, семінар “Самовиховання як фактор професійної підготовки майбутнього вчителя”, проведений на базі Інституту філології Бердянського державного педагогічного університету, забезпечив теоретичну й практичну підготовку викладачів до реалізації цієї актуальної проблеми.

Семінар “Самовиховання як фактор професійної підготовки майбутнього вчителя” мав на меті сприяти поступовому усвідомленню викладачем педагогічного університету власної ролі в активізації процесу професійно-особистісного самопізнання й самовиховання студентів.

Основними завданнями в роботі з викладачами були розвиток адекватного розуміння педагогом самого себе та корекція самооцінки; формування дивергентного типу пізнання, вироблення здатності мислити по-новому, відмова від стереотипів; створення установки на постійне самопізнання й професійне самовдосконалення; розвиток потреби гуманістичного, морального ставлення до себе, до інших людей, зокрема до студентів; формування готовності до взаємодії з гуманістичних позицій; розвиток здатності до співпереживання (емпатії), до рефлексивного осмислення власної діяльності; вдосконалення навичок вольової регуляції, самоаналізу; опанування технікою саногенного мислення; оволодіння навичками формування в студентів потреби в професійному самовихованні.

Програма науково-практичного семінару складалася з трьох взаємопов’язаних блоків:

1. Духовно-інтелектуальні основи професіоналізму сучасного педагога.

2. Взаємодія суб’єктів вищої педагогічної освіти як умова інтенсифікації професійно-особистісного саморозвитку педагога й студента.

3. Особистісно зорієнтований комплекс методів стимулювання професійного самовиховання студентів.

Для проведення науково-практичного семінару нами було застосовано систему інноваційних форм і методів навчання (рольові та ділові ігри, дискусії, майстер-класи, “круглі столи”, психолого-педагогічні тренінги, консультативні сесії, лекції-діалоги, лекції-дискусії, лекції з розбором конкретних ситуацій або із завчасно запланованими помилками, проблемні лекції). Під час занять викладачі не лише підвищили свій рівень компетентності в галузі теорії та технології професійного самовиховання, але й оволоділи навичками самопізнання й самоаналізу, рефлексивної й вольової регуляції, засобами саморозвитку. Педагоги навчилися основам гуманістичного спілкування, вільного виявлення справжньої людяності в почуттях, думках, ідеях. Учасники семінару отримали практичну допомогу для вирішення завдань формування у студентів потреби в професійно-особистісному самовихованні.

Таким чином, експериментально перевірені вищезазначені педагогічні умови сприяють формуванню у майбутніх учителів ціннісного ставлення до професійного самовиховання. Постійне професійне самовиховання дає студентові можливість виробляти індивідуальний стиль роботи, створювати власну педагогіку, змінювати своє ставлення до себе як до неповторної особистості і ставлення до дітей як до рівних партнерів у педагогічній взаємодії.