“Психология и социология”/10. Психология труда

Гомонюк В.О.

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України

Особливості професійних деформацій вчителів

Відомо, що для роботи вчителів характерні підвищені емоційні навантаження, регулярна перевтома та постійні стресові ситуації. Багато вчителів зазнають інтелектуальних, емоційно-вольових, особистісно-професійних та інших психологічних труднощів. Негативно на діяльності учителів позначаються й конфлікти, що постійно виникають у педагогічному процесі. Дослідники відзначають поширення у вчителів таких негативних явищ, як соціальна дезорієнтація та дезадаптація внаслідок їх недостатнього матеріального забезпечення, побутових труднощів, невизначеності й повсякденної рутини.

Одним й найбільш негативних наслідків виконання педагогічної діяльності є виникнення у вчителів різноманітних професійних деформацій. Зокрема, подібні деформації можуть виявлятися у формі намагання маніпулювати людьми, авторитарності, властолюбності, ригідності, некритичності, спрощеного підходу до проблем, категоричності суджень, повчальній манері спілкування, намаганні все зводити до простих схем, узагальненості у сприйнятті людей, зниженні почуття гумору тощо. Такі деформації справляють негативний вплив не тільки на професійну діяльність вчителі, але й негативно позначаються на його позапрофесійному житті.

Як показав аналіз відповідної літератури, найбільш, на нашу думку, довершену класифікацію та узагальнення професійних деформацій педагога, зроблено сучасним російським дослідником Е.Ф. Зєєром [1]. Він виділив такі різновиди педагогічних деформацій:

1. Агресія педагогічна. Можливі причини: індивідуальні особливості, психологічна захист-проекція, фрустраційна нетолерантність, тобто нетерпимість, викликана будь-яким дрібним відхиленням від правил поведінки.

2. Авторитарність. Можливі причини: захист-раціоналізація, завищена самооцінка, владність, схематизація типів учнів.

3. Демонстративність. Причини: захист-ідентифікація, завищена самооцінка "образу-Я", егоцентризм.

4. Дидактичність. Причини: стереотипи мислення, мовні шаблони, професійна акцентуація.

5. Догматизм педагогічний. Причини: стереотипи мислення, вікова інтелектуальна инерційність.

6. Домінантність. Причини: неконгруентність емпатії, тобто неадекватність, невідповідність ситуації, нездатність емпатувати, нетерпимість до недоліків учнів; акцентуації характеру.

7. Індиферентність педагогічна. Причини: захист-відчуження, синдром “емоційного вигорання”, генералізація особистого негативного педагогічного досвіду.

8. Консерватизм педагогічний. Причини: захист-раціоналізація, стереотипи діяльності, соціальні бар'єри, хронічне перевантаження педагогічною діяльністю.

9. Рольовий експансіонізм. Причини: стереотипи поведінки, тотальна заглибленість у педагогічну діяльність, самовіддана професійна праця, ригідність.

10. Соціальне лицемірство. Причини: захист-проекція, стереотипізація моральної поведінки, вікова ідеалізація життєвого досвіду, соціальні експектації, тобто невдалий досвід адаптації до соціально-професійної ситуації. Особливо помітно виявляється така деструкція у вчителів історії, змушених, щоб не підводити учнів, яким доведеться здавати відповідні іспити, викладати матеріал відповідно до нової (чергової) кон'юнктурно-політичної "моди".

11. Поведінковий трансфер. Причини: захист-проекція, емпатична тенденція приєднання, тобто прояв реакцій, властивих вихованцям. Наприклад, використання виразів і манери поведінки, що виявляють деякі учні, що нерідко робить такого викладача неприродним навіть в очах цих учнів.

Оскільки професійні деформації становлять серйозну небезпеку для особистісного та професійного розвитку людини, безумовно, необхідно вживати спеціальних психологічних заходів для профілактики та боротьби з цим негативним явищем . Основні труднощі боротьби з ним полягають в тім, що вони, як правило, не усвідомлюється особистістю, і їх проява виявляється лише іншими людьми.

Нами були виділені такі основні заходи, що мають постійно використовуватись для попередження виникнення у вчителів професійних деформацій:

· проходження тренінгів особистісного і професійного росту;

· постійна робота вчителя над підвищенням власної соціально-психологічної компетентності й аутокомпетентності;

· опанування методами самодіагностики професійних деформацій;

· оволодіння методами саморегуляції власного стану та емоційно-вольової сфери, а також самокорекції професійних деформацій;

· постійна робота вчителя над підвищенням власної кваліфікації.

Література:

1. Зеер Э.Ф. Психология профессий: Учебн. пособие. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Академический Проект, Фонд «Мир», 2005. - 336 с.