Психология и социология / 3

Педагогическая психология

Ст.викладач Мусійчук С.М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, Україна

Синергетика як провідна галузь сучасних міждисциплінарних досліджень

Реалізація соціального замовлення суспільства щодо підготовки фахівців нового типу зумовлює необхідність кардинальної зміни самої ідеології підготовки спеціалістів, що виявляється проблемною у наш час інформаційного буму: на початку ХХ сторіччя обсяг знань, які виробляє людство, подвоювався через десятки років, у даний час цей процес займає лише рік, а згідно існуючих прогнозів у недалекому майбутньому він буде подвоюватися кожні декілька місяців. Тому характерною тенденцією сучасного світу є відновлення старих поява нових інтегральних наукових напрямів (синергетики, екології, акмеології, системології, хронобіології, соціальної педагогіки та ін.), швидке поновлення знань, спрямованість на їх цілісність та інтегральність під час підготовки фахівців, які мають відрізнятися глибокою багатобічною фаховою компетентністю, яка є складовою загальної життєвої компетентності.

У цілому, сучасність вимагає від спеціаліста спрямованість на цілісний аспект знань та умінь, а не на їх конкретний зміст. Так японський керівник володіє меншим обсягом спеціалізованих знань (які у будь-якому випадку втратять свою цінність через 5 років) та одночасно має цілісну уяву про організацію, якою він керує. Тут виявляється потреба у розумінні значення своєї трудової активності у контексті всього виробництва, всієї економічної галузі і навіть людської цивілізації взагалі, що зумовлює необхідність розвивати взаємозмінюваність та творчий підхід, уміння бачити ціле раніше ніж частини.

Зазначене вище вимагає побудови такої системи освіти, яка б забезпечила впровадження в освітню галузь інтегративного, синтетичного знання, отриманого на ґрунті міждисциплінарних зв’язків та новітніх наукових напрямів. Тому синергетика може стати однією з провідних галузей сучасних міждисциплінарних досліджень.

Невипадково, що останнім часом набуває бурхливого розвитку концепція синергізму в навчанні і вихованні, оскільки дослідження в галузі синергетики доводять, що в світі немає безструктурних предметів та явищ, що хаос, випадковість, дезорганізація можуть бути не лише руйнівними чинниками, але й, за певних обставин, несуть в собі творчий початок.

Відтак, ідеї синергетики знаходять широке застосування в освітньому просторі, коли педагогічні системи починають аналізуватися в термінах теорії самоорганізації. Окремі аспекти теорії самоорганізації з педагогічної точки зору знайшли відбиття в працях В.О. Аршинова, В.Г. Буданова, Г.П. Васяновича, В.Г. Виненка, А.В. Євтодюк, Л.Я. Зоріної, С.Ф. Клепка, В.А. Кушніра, Є.М. Князєвої, В.С. Лутая, В.В. Маткіна, А.П. Назаретяна, Л.І. Новикової, Є.Г. Пугачової, В.І.Редюхіна, М.М. Таланчука та ін.

Проблеми застосування принципів синергетики в освітній галузі стають предметом вивчення багатьох науковців (О.В. Вознюк, І.В. Єршова-Бабенко, А.В. Євтодюк, С.Ф. Клепко, В.А. Кушнір, А.П. Назаретян та ін.), які використовують синергетичну парадигму в осмисленні розвитку педагогічної думки, розгортанні освітніх процесів та в проектуванні освітніх систем.

Загалом, універсальні характеристики світу, зафіксовані синергетикою в середині ХХ століття (а ще раніше, деякі з них були констатовані теорією систем), виявляються в функціонуванні й освітніх систем – як на рівні пасивному (у вигляді природного розвитку подій в освітній сфері), так і на рівні активно-рефлексивному – через входження синергетичної пояснювальної моделі та, взагалі, синергетичної парадигми мислення в сферу педагогічної думки, яка починає рефлексувати освітні процеси з позиції неврівноваженої динаміки, моделюючи освітні системи за допомогою принципів синергетики з метою їх оптимізації. Цю форму педагогічної рефлексії можна назвати "педагогічною синергетикою", тобто системою педагогічних поглядів, орієнтованих на синергетичну парадигму пізнання світу та оптимізацію освітніх систем за допомогою теоретичних та практичних ресурсів синергетики.

Синергетика відображає нову парадигму освіти, втілюючи принцип міждисциплінарності та виявляє потужний ресурс у процесі професійної підготовки сучасного фахівця. І якщо глибока фахова компетентність є одним із головних пріоритетів закладів освіти, то всі навчальні дисципліни, як профілюючі та і непрофілюючі, що викладаються у цих закладах, мають спрямовуватися на розвиток глибокої фахової компетентності. Це є своєрідним велінням часу, на яке у вищому навчальному закладі мають орієнтуватися не тільки викладачі точних, але й гуманітарних дисциплін. Тому проблема формування компетентного фахівця засобами непрофелюючих дисциплін є надто на часі.

Крім того, у зв'язку з розширенням міжнародних контактів, у ході яких відбувається інтенсивний обмін професійно-значущою інформацією, іноземна мова стала засобом професійного спілкування фахівців різного профілю. Тому в нашій державі все більше уваги приділяється проблемі викладання іноземних мов з урахуванням професійних потреб та сучасної соціокультурної ситуації, що зумовлює пошук ефективних шляхів виконання завдань, що ставить держава перед педагогічною теорією і практикою.

Відтак, важливим є розвиток учнівської молоді засобами іноземної мови, що відображено у працях таких дослідників, як Н.М. Бібік, Т.В. Ваколюк, Є.М. Верещагін, Є.І. Вишневський, Н.Д. Гальськова, Л.П. Гапоненко, І.В. Герасимчук, Л.Р. Зиндер, І.А. Зімня, В.В. Кабакчи, Т.Ю. Кармаліта, Г.В. Колшанський, Н.Ф. Коряковцева, Г.А. Китайгородська, Ю.В. Кузьменко, О.В. Назола, Є.І. Пасов, Л.В. Щерба та ін.

У контексті проблеми навчання іноземним мовам важливими є дослідження в рамках особистісно-діяльнісного підходу (І.А. Зімня, Б.В. Беляєв, М.І. Жинкін і ін.), дослідження проблем індивідуальних відмінностей і зв'язку індивідуально-психологічних якостей студентів з успішністю оволодіння іноземною мовою (Б.С. Котік, М.К. Кабардов та ін.), дослідження зв'язку особистісних особливостей студентів з успішністю оволодіння іноземною мовою (С.Т. Грігорян, М.Ю. Авдоніна), дослідження мотивації вивчення іноземної мови (І.А. Зімня, Ш.Ф. Комков, П.Я. Козік, С.Т. Грігорян, Р. Гарднер, У. Ламберт, В. Апельт і ін.), вивчення системи групового навчання іноземним мовам, що знайшло відображення у працях А.К. Колеченко, Г.К. Крюкової, Н.Г. Ксенофонтової, С.Ю. Ніколаєвої, Г.М. Поделець, О.П. Петращук, В.Г. Редька, Н.Ф. Бориско, В.П. Феофілової та ін..

Важливим є також вивчення проблеми методичного забезпечення вивчення іноземної мови у ВНЗ, що знаходить відображення у працях Б.В. Бєляєва, В.А. Бухбіндера, Л.П. Голованчукa, Ю.М. Друзь, О.О. Леонтьєва, С.Ю. Ніколаєвої, Є.М. Носонович, Г.В. Онкович, Ю.І. Пассова, В.М. Плахотника, В.Г. Редька, В.Л. Скалкіна, Н.К. Скляренко, С. К. Фоломкіної, Ю.В. Якушечкіної.

Важливими теоретичними засадами у цьому процесі можуть бути праці Б.Г. Ананьєва, Л.І. Божович, Л.М. Леонтьєва, Х.І. Лійметса, М.І. Лісіної, Б.Ф. Ломова, А.В. Мудрика, В.М. Мясищева і ін., в яких обгрунтовується роль спілкування, в тому числі і діалогічного, в продуктивності навчальної діяльності, вихованні особистості.

Однак психологічні особливості формування професійної компетентності у майбутніх спеціалістів засобами іноземної мови у контексті використання синергетичного підходу не знайшла відображення серед сучасних психолого-педагогічних досліджень і тому може вважатися актуальною.