к.психол.н., Волков Д.С., Брильова І.Д.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ВПЛИВ ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ НА ПОДРУЖНІ ВЗАЄМИНИ

Останнім часом, напруга в суспільстві, викликана погіршенням економічного становища сім'ї, привело до наростання конфліктів у міжособистісних взаєминах і зниженню стресостійкості людини, до збільшення нерозуміння між подружжями, нагромадження емоцій негативного характеру, що часто знаходить вихід в агресії на інших, або на себе, та збільшення конфліктів у сім'ї.

Мета нашого дослідження – визначити вплив типу темпераменту на виникнення й типи розв'язання сімейних конфліктів.

Гіпотеза – вибір способу поведінки у конфлікті між подружжями залежить від типу темпераменту.

Для досягнення поставленої мети були реалізовані наступні задачі:

1. Провести дослідження впливу індивідуально-психологічних особливостей на подружні взаємини.

2. Скласти і апробувати програму, спрямовану на розвиток міжособистісних взаємин між подружжями.

Вирішення поставлених задач проводилося за допомогою спеціально підібраного комплексу методик:

- дослідження типу темпераменту по Г. Айзенку (EPI);

- Методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К.Томаса;

- Методика «Типовий сімейний стан за Е.Г. Ейдеміллером, В.В. Юстицкісом».

У дослідженні приймали участь 8 подружніх пар м. Дніпропетровська. Дослідження проводилося з двома групами: група А (експериментальна група) і група Б (контрольна група).

За результатами тестування, за допомогою тесту Г. Айзенка (EPI) по визначенню темпераменту , нами отримані наступні результати:

- у групі А (експериментальна група): сангвінік - 38 %, холерик - 22 %, меланхолік - 26%, флегматик - 14 %;

- у групі Б (контрольна група) сангвінік - 36 %, холерик - 23 %, меланхолік - 25%, флегматик — 16 %.

Серед чоловіків холериків і меланхоліків було порівну, а сангвініки та флегматики були відсутні. Серед жінок переважна частина були флегматики, менше було сангвініків та холериків, а меланхоліки зовсім відсутні.

Аналіз отриманих даних вказує на те, що процентне співвідношення типів темпераменту в обох групах приблизно однакове, існують лише незначні відмінності, що не впливають на експеримент.

За допомогою методики на типовий сімейний стан за Е.Г. Ейдеміллер та В.В. Юстицкис нами було виявлено: нервово-психічна напруга в сім'ях досліджуваних, сімейна тривожність і загальна незадоволеність.

Аналіз отриманих даних контрольної й експериментальної груп показав, що в обох групах переважає незадоволеність (52/50%), нервово-психічна напруга (28/27%) і сімейна тривожність (20/23%). Значимих відмінностей результатів сімейного стану у групах не виявлено.

За допомогою адаптованого тесту К. Томаса нами були виявлені переваги у виборі стратегій у конфлікті.

Аналіз отриманих даних показав, що головними в обох групах є такі способи розв'язання конфліктів, як пристосування (З1%), уникнення (24%) й компроміс (31%). По таким категоріям, як співробітництво (6%) та змагання (8%) вийшли найменші показники. Отже подружнім парам ні експериментальної групи, ні контрольної групи такі стратегії поведінки в конфлікті найменш притаманні. В подальших дослідженнях ці стратегії не розглядалися.

Психологічний констатуючий експеримент показав, що у сім'ях помітно переважає загальна незадоволеність, нервово-психічна напруга поряд із сімейною тривожністю. Однією з основних причин є невміння подружжя управляти собою, своїми почуттями й емоціями, невміння правильно повестися при конфлікті, що починається, бажання в що б не стало висловити й довести свою точку зору, упевненість у своїй правоті і т.д.

Виникнення конфліктних ситуацій між подружжями може бути багато в чому обумовлене несумісністю типів темпераменту, що створює певні труднощі в спілкуванні між подружжями.

Ґрунтуючись на отриманих даних констатуючого експерименту нами була складена програма роботи (з урахуванням типів темпераменту подружжя), спрямована на розвиток міжособистісних відносин подружжя й сприятлива зниженню нервово-психічної напруги, зниженню конфліктних ситуацій у сім'ї.

Мета запропонованої нами програми: корекція поведінки подружжя в конфлікті через розвиток комунікативних відносин.

Зміст формуючого експерименту.

- Лекція №1. Причини конфліктів між подружжями.

- Лекція №2. Способи зняття конфліктів у сім'ї.

- Лекція №3. Кілька правил щоб зійтися характерами.

- Лекція №4. Методи корекції сімейних відносин.

- Лекція №5. Взаємодія подружжя в конфлікті..

Формуючий експеримент, (тобто програма корекції поведінки подружжя в конфлікті через розвиток комунікативних відносин), проводився з експериментальною групою. Кожна лекція тривала 40 хв. Експеримент тривав в продовж 5 днів. Контрольна група участі в експерименті не приймала.

В ході контрольного експерименту вивчався типовий сімейний стан через рівень сімейної тривожності, загальної незадоволеності й нервово-психічної напруги. З метою отримати результати ефективності запропонованої (проведеної) корекційной програми.

Дана мета вирішувалася за допомогою методики на типовий сімейний стан за Е.Г. Ейдеміллер та В.В. Юстицкис. Була виявлена нервово-психічна напруга в сім'ях досліджених, сімейна тривожність і загальна незадоволеність.

Отримані дані контрольної й експериментальної груп, показали, що в групі А відсоток загальної незадоволеності, нервово-психічної напруги й сімейної тривожності значно знижений. Данні контрольної групи практично не змінилися: переважає незадоволеність (43/50%), нервово-психічна напруга (18/28%) і сімейна тривожність (10/ 20%).

Аналіз результатів контрольного експерименту показав, що складена нами програма впливає на взаємини між подружжями. але стиль поведінки в конфлікті практично не міняється. Т.ч. між стилем поведінки подружжя в конфлікті й типом темпераменту існує взаємозв'язок.

Наукова новизна полягає в тому, що останнім часом мало хто досліджував сімейний конфлікт, але не зважаючи на це ми склали програму, яка спрямована на розвиток міжособистісних взаємин і яка виявилась результативною – подружжя навчились правильно поводитись при конфліктній ситуації, це дало можливість розширити знання про сімейний конфлікт.

В майбутньому ми будемо досліджувати проблему сімейних взаємин, коректувати і доповнювати складену нами програму.

Висновки:

1. Отримані дані контрольної й експериментальної груп, показали, що в групі А відсоток загальної незадоволеності, нервово-психічної напруги й сімейної тривожності значно знижений. Данні контрольної групи практично не змінилися: переважає незадоволеність (43/50%), нервово-психічна напруга (18/28%) і сімейна тривожність (10/ 20%).

2. Аналіз результатів контрольного експерименту показав, що складена нами програма впливає на взаємини між подружжями. але стиль поведінки в конфлікті практично не міняється. Т.ч. між стилем поведінки подружжя в конфлікті й типом темпераменту існує взаємозв'язок.

3. Практична значимість полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані в роботі практичного психолога, або при викладанні таких дисциплін, як сімейна психологія, сексологія та ін.