Дюмаєва Т.С., Чередник Г.Ю.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ОСОБЛИВОСТІ ПОДРУЖНІХ СТОСУНКІВ У «ЦИВІЛЬНОМУ ШЛЮБІ»

В наш час належність до сім'ї перестала бути необхідним фактором духовного та фізичного виживання. Особистість отримала відносну незалежність від сім'ї, змінився характер сприйняття сімейних відносин. Більш важливими стали не родинні, об’єктивно задані відносини, а подружні, основані на вільному виборі, саме вони є центральними в сім'ї. Шлюбно-сімейні стосунки складають психологічний простір життєвого світу особистості, визначаючи якість життя людини, обумовлюючи її суб’єктивне відчуття задоволеності собою та іншими. Саме шлюбно-сімейні стосунки забезпечують задоволення багатьох особистісних потреб, фрустрація яких призводить до викривлення у розвитку особистості та внутрішніх конфліктів, що роздирають людину зсередини.

Сім'ї та шлюбу присвячено багато досліджень з давнини до наших часів. Ще античні мислителі Платон і Аристотель розглядали питання подружжя та сім'ї, критикували тип сім'ї свого часу та пропонували проекти її вдосконалення. Великий вклад в дослідження динаміки сімейних відносин в історії розвитку суспільства зробили швейцарський історик І.Я.Баховен («Материнське право» 1861р.), шотландський юрист Дж.Ф.Мак-Леннан («Первісний шлюб» 1865р.). На сучасному етапі вагомим в психології є дослідження трансформації сімейних відносин в історичному розрізі С.І.Голода.

Сучасні вчені досліджують психологію сім’ї з різних боків: психологічну сумісність подружжя та емоційну адаптацію (М.М.Обозов, Т.М.Трапезнікова, П.М.Якобсон та ін.), фактори, що впливають на задоволеність шлюбом чоловіків та жінок, розподіл ролей у сім’ї (Ю.Е.Альошина,Л.Я.Гозман), вплив ціннісних орієнтацій та шлюбно-сімейних настанов партнерів на майбутню подружню взаємодію (Л.І.Мороз, Ю.Е.Альошина, Г.М.Дубчак, Т.В.Говорун, Т.В.Андрєєва), проведений психологічний аналіз розлучень (Л.З.Сердюк), психологія емоційних стосунків: А.А.Богословського цікавила симпатія та механізми її виникнення, Л.Я. Гозман та Н.І. Ажгіхіна розглядали динаміку емоційних стосунків від аттракції до кохання. Вплив на шлюбні стосунки моделей стосунків, що існували у батьківській сім’ї (Е.Берн) та ін.

Більшість цих досліджень стосується традиційного шлюбу, інші ж форми шлюбно-сімейних стосунків залишилися поза увагою психологів.

Однією з основних тенденцій відносин в сучасній сім'ї, що характеризує більшість країн світу, в тому числі й Україну, є збільшення числа «цивільних шлюбів», тобто незареєстрованого шлюбу – явище, раніше типове для європейських країн, широко розповсюдилось в Україні.

У зв’язку з тим, що сьогодні все більше число молодих людей не оформлюють свої шлюбні стосунки юридично або на початку спільного життя, або взагалі, постає проблема вивчення феномену «цивільного шлюбу», наповнення його психологічним змістом та визначення особистісних передумов вибору саме такої форми шлюбно-сімейних стосунків. Наявність цієї психологічної проблеми робить особливо значущим її дослідження та розробку конкретних форм психологічної допомоги молоді у здійсненні оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків.

В нашій роботі використовується поняття «цивільний шлюб» під яким розуміється більш-менш тривалий союз між неодруженим чоловіком та незаміжньою жінкою, що характеризується веденням спільного побуту, в якому передбачається вірність партнерів, спільна турбота про дітей, можливість матеріального забезпечення одного партнера іншим; тобто він є такою формою шлюбу, на якій без втручання права може будуватися стабільна сім’я.

Зважаючи на це, об’єкт нашого дослідження – міжособистісні стосунки в подружніх парах.

Предмет дослідження – психологічні особливості відносин подружніх пар, які перебувають у «цивільному» та офіційно зареєстрованому шлюбі.

Метою нашого дослідження є порівняння психологічних особливостей відносин людей, що перебувають у «цивільному шлюбі» та в офіційно зареєстрованому шлюбі.

Гіпотеза дослідження – психологічні особливості стосунків людей, що перебувають в цивільному шлюбі відрізняються від стосунків людей, що живуть в офіційно зареєстрованому шлюбі.

Для емпіричного дослідження були використані такі методи як опитування за допомогою тесту-опитувальника задоволеності шлюбом, опитувальника «Дослідження установок в сімейній парі», методика «Рольові очікування і домагання в шлюбі», Шкала сімейного оточення. Одержані статистичні дані (рівень надійності взаємозв’язку між аспектами спостережень і відповідними вимірами) статистично оброблялися за допомогою коефіцієнтів кореляції t-критерія Стьюдента та F-критерія Фішера.

Вибірка нашого кореляційного дослідження складалася із 15 пар, які перебувають в «цивільному» шлюбі й 15 пар, що перебувають в офіційно зареєстрованому шлюбі (по 30 осіб, всього 60). Термін проживання в шлюбі 1-3 роки; без дітей, респонденти віком від 20 до 25 років.

Під час емпіричного дослідження ми виявили, що стосунки в «цивільних шлюбах» відрізняються від стосунків в офіційно зареєстрованих за наступними особливостями.

В парах «цивільного шлюбу» менше виражена орієнтація на спільну діяльність, а більше на автономність партнерів, що підтверджується і даними, які характеризують значення для партнерів спільності інтересів та цінностей - тобто потреба в особистісній ідентифікації в них також значно менша, ніж в осіб, які офіційно зареєстрували свої відносини. З іншого боку, в «цивільних шлюбах» в меншій мірі дозволяється відкрито виражати свої почуття та переживання, особливо в ситуації конфліктних відносин – отже, партнери повинні бути більш стриманими, виваженими в своїх діях, вміти пристосовуватися.

Стосунки в незареєстрованому шлюбі відрізняються більш гнучкими правилами та порядками, а рівень ієрархії сімейної системи та контролю членів сім’ї є низхідним. Існуючі відмінності можна пояснити тим, що юридично не оформленні стосунки тягнуть за собою відчуття розмитих меж шлюбу та відсутність зовнішньо обумовленої стабільності взаємин у партнерів в «цивільному шлюбі». Всередині нечітких меж такого шлюбу, в умовах нечіткої регламентованості стосунків особистість має бути більш зрілою, самостійною, здатною протистояти тиску суспільних стереотипів. Такі відносини передбачають більшу ступінь індивідуальної свободи і пов’язаної з нею відповідальності, більшу індивідуалізацію взаємин, гнучкість, креативність, спрямованість до самореалізації обох партнерів. Особистість повинна бути готовою здійснювати активну внутрішню роботу по усвідомленню власних стереотипів, різних аспектів вибору форми шлюбу та наслідків цього вибору. Якщо ж людина не готова до такої психологічної роботи над собою, то наслідком є, як показують результати дослідження, нижчий рівень задоволеності у «цивільних шлюбах» порівняно з офіційними. Відсутність зовнішньо обумовленої стабільності взаємин у партнерів, наявність незалежності з невизначеними межами, але в той же час без чітких сімейних норм, правил, обмеженість у виражені почуттів, а особливо негативних – все це може призводити до недовіри, постійної напруги й тривожності у стосунках. Ми згодні з думкою О.Я.Кляпець, що оскільки, істотною передумовою задоволеності шлюбом є оптимальний вибір форми шлюбно-сімейних стосунків, який великою мірою обумовлюється психологічними особливостями обох партнерів, то для того, щоб вибір «цивільного шлюбу» був оптимальним, необхідна усвідомленість обома партнерами власних шлюбних уявлень, вподобань, готовність до творчості в своїх стосунках, до самореалізації в цій сфері життєдіяльності та вміння приймати відповідальність за свій вибір, свої взаємини. Якщо людина є недостатньо свідомою, зрілою для таких відносин, то задоволеність буде низькою, порівняно з людиною, яка має зареєстровані відносини, що характеризуються більшою стабільністю, чіткими правилами та нормами, впевненістю партнерів один в одному і в тому, що відносини більш-менш піддаються контролю й прогнозуванню.

Під час дослідження було виявлено, що результати по таким показникам як: ставлення до людей, значення сексуальної сфери, орієнтація на досягнення та значення зовнішньої привабливості в «цивільному шлюбі» відрізняються своєю різноманітністю, порівняно з офіційними шлюбами, де ці показники тяжіють до середнього значення. Це може говорити, що вибірка респондентів «цивільного шлюбу» характеризуються більшою різноманітністю поглядів на дані питання, порівняно з вибіркою офіційного шлюбу, респонденти, якої мають більш подібні між собою погляди щодо даних сфер сімейного життя.

Отже, сучасний етап розвитку шлюбно-сімейних стосунків, для якого характерними є послаблення стереотипів, розширення свободи статевого життя та індивідуалізація взаємин, дозволяє прогнозувати, що наступною формою шлюбу буде такий, основним завданням якого є особистісний розвиток кожного члена сім’ї. Але за наслідками нашого дослідження ми можемо зробити висновок, що на даний момент українська молодь не завжди готова належним чином прийняти зміни суспільства в бік свободи та індивідуалізації взаємин. Незважаючи на зростання чисельності «цивільних шлюбів», задоволеність такими стосунками залишається нижчою, ніж у традиційному шлюбі. Такі питання як особистісні передумови вибору незареєстрованого шлюбу, врахування гендерних відмінностей в розподіленні досліджуваних нами показників може становити основу наших подальших досліджень «цивільних шлюбів».