Малишенко А., Чередник Г.Ю.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Самопрезентація як фактор соціально-психологічної адаптації до навчання у ВНЗ

Самопрезентація постійно присутня в житті кожної людини. Як зазначає Дж. Тедеші, здійснюючи самопрезентацію, людина прагне, щоб реальне «Я» наближалося до «Я-ідеалу». Якщо внаслідок рефлексії самопрезентація індивіда підтверджується, він отримує можливість задовольнити потреби у повазі, любові, владі, соціальному статусі. До того ж сучасне суспільство активно заявляє про попит на зрілих особистостей, які швидко здатні розширити межі своїх адаптаційних можливостей та вийти в світ майбутнього, вміючи для цього грамотно та правильно представити себе іншим, оскільки самопрезентація може стати першим кроком до розуміння себе, до здійснення заміни нинішніх форм поведінки на більш ефективні. Тому дослідження самопрезентації як психологічного чинника адаптації особливо актуальні для осіб юнацького віку, оскільки саме на цьому етапі життя, в студентські роки, в багатьох дослідженнях показана суперечність внутрішнього світу, отримання самобутності та формування індивідуальності. Важливою умовою соціально-психологічної адаптованості студента першого курсу є гнучкість, коригованість «Я-концепції». Розвинена здатність студента справляти враження на оточуючих, саморозкриватися та вносити уточнення в свою самопрезентацію є неодмінною рисою психологічно зрілої особистості, й тому психологічною основою для цього може стати власне освітнє середовище.

Проблема самопрезентації є одним із важливих та перспективних напрямків психологічної науки. Зацікавленість до неї виникла на початку 60-х років завдяки працям В. Джеймса, Дж. Міда, І. Гоффмана. Подальша активізація досліджень відбувалася у 80-90 роках (Баумейстер, 1982; Баумгарднер, 1987, 1991; Шленкер, 1980, 1985; Тедеші, 1981; Де Пауло, 1992). Однак в сучасній же соціальній психології немає однозначного трактування терміну «самопрезентація», як і не існує сформованої методологічної лінії в дослідженнях та науковій інтерпретації цього феномену. Це пояснюється переважно тим, що проблематика самопрезентації в ході історичного розвитку і формування психології як науки досліджувалась в контексті різних теорій. Тому увага психологів зосереджується на близьких, але не тотожних феноменах поведінки. Однак, на наше переконання, самопрезентацію необхідно сприймати як важливе комунікативне вміння, що проявляється в найширшому діапазоні соціальних ситуацій, оскільки вона є визначальним чинником, який скеровує діяльність і поведінку людини.

Як бачимо, на сьогодні феномен самопрезентації залишається одним із найбільш цікавих, багатоаспектних внесків психологічної науки, насамперед, в теорію особистості, але ми вважаємо, що на цьому всі можливі грані цього феномену не закінчуються, адже вивчення значення самопрезентації в міжособистісному спілкуванні не обмежується лише процесами індивідуального розвитку. Дослідження самопрезентації як психологічного чинника адаптації особливо актуальні щодо осіб юнацького віку – студентів ВНЗ, тому що значущість адаптаційного періоду на початкових курсах ВНЗ (особливо I курс) зумовлює актуальність вивчення механізмів регуляції процесів соціальної адаптації і вимагає навіть розробки соціально-психологічних засобів формування й корекції соціально-психологічної адаптованості до навчання у ВНЗ. Отже, ми припускаємо, що проблема соціально-психологічної адаптації до навчання у ВНЗ має також розглядатися у світлі самопрезентації студентів. Оптимізація самопрезентації у першокурсників сприяє ефективності адаптаційних процесів. Власне, таким чином, наше дослідження спрямоване в деякій мірі освітити ще невиявлені аспекти самопрезентації студентської молоді, розширити уявлення про приховану внутрішню структуру самопрезентації, які раніше в більшості досліджень не розглядалися.

Фундаментальною проблемою нашого дослідження є проблема особистісного представлення в освітньому середовищі – явище самопрезентації студентів юнацького віку в міжособистісному спілкуванні в процесі адаптації до навчання у ВНЗ. Крім того, нам здається, що ми маємо розглянути проблему самопрезентації студентів одразу в двох різних контекстах: «самопрезентація як саморозкриття» і «самопрезентація як самопред’явлення». Лише за такого умовного розмежування нам вдасться об’єктивно і без методологічної плутанини дослідити проблему особистісної представленості як фактору соціально-психологічної адаптації в комунікативному процесі під час навчання у ВНЗ.

Об’єкт нашого дослідження: самопрезентація студентів ВНЗ.

Предмет нашого дослідження: зв’язок самопрезентації із соціально-психологічною адаптацією до навчання у ВНЗ.

Метою дослідження є наукове обґрунтування й емпіричне дослідження взаємозв’язку самопрезентації та соціально-психологічної адаптації до навчання у ВНЗ.

В якості гіпотези дослідження виносяться наступні припущення.

Загальна гіпотеза: Самопрезентація відіграє суттєву роль в соціально-психологічній адаптації студентів до навчання у ВНЗ.

Часткова гіпотеза: Соціально-психологічна адаптація першокурсників обумовлена вибором стратегій самопрезентації.

Таким чином, емпірична гіпотеза нашого дослідження полягає в припущенні існування залежності процесу соціально-психологічної адаптації до навчання у ВНЗ від особливостей самопрезентації.

Дослідження проводилося на вибірці, до складу якої увійшли студенти першого курсу ДНУ ім. Олеся Гончара факультету психології – 30 осіб і геолого-географічного факультету – 30 осіб. Загальна кількість респондентів – 60 осіб, з них – 50 дівчат і 10 юнаків. Вік респондентів: 17 – 19 років.

При проведенні дослідження нами використовувалися такі методи психології як: метод обробки статистичних даних (факторний аналіз та метод лінійної кореляції Пірсона); метод опитування за допомогою опитувальника здатності до управління самопред’явленням у спілкуванні (в адаптації Н.В. Амяги); опитувальника рівня саморозкриття (модифікація опитувальника С. Джурарда); опитувальника «Оціни свій імідж» (по Р. Баумейстеру); методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса та Р. Даймонда.

Сформульована гіпотеза про те, що існує залежність процесу соціально-психологічної адаптації до навчання у ВНЗ від особливостей самопрезентації, підтвердилася. Ми отримали достовірний зв’язок між самопрезентацією та соціально-психологічною адаптацією на 1%-рівні значимості з такими особливостями: структурні складові здатності до управління самопред’явленням (вміння справляти враження (атракція), підлаштування під інших), загальна здатність до управління самопред’явленням, саморозкриття позитивно корелюють із соціально-психологічною адаптацією до навчання у ВНЗ. Отже, значення самопрезентації студентів першого курсу, як акту самовияву особистості, є унікальним джерелом інформації про них, про рівень їх адаптації, соціалізації, особливості формування когнітивних структур та психіки, механізмів особистісної поведінки. Інакше кажучи, їх своєрідність як особистостей, відображається в їх зовнішніх даних, манері говорити, одягатися, жестах.

Проте наша часткова емпірична гіпотеза не підтвердилася. Те, що соціально-психологічна адаптація першокурсників не обумовлена вибором стратегій самопрезентації, скоріш за все, пов’язано із їх ще недостатньою сформованістю в юнацькому віці, крім того складнощі в саморегуляції, поведінці та діяльності можуть створювати перешкоди для усвідомленого вибору тієї чи іншої стратегії. Натомість кореляційний аналіз свідчить про негативний зв’язок між «догоджаючою» стратегією та емоційним комфортом, ескапізмом як складовими соціально-психологічної адаптації. І навпаки виявлений позитивний зв’язок між «самоконструюючою» стратегією та емоційним комфортом, ескапізмом. Тому очевидним все ж залишається те, на наш погляд, що успішна адаптація до умов навчання перш за все залежить від вибору певної стратегії поведінки і напрацювання операціональних механізмів для її здійснення, можливо більш чіткіше стратегії самопрезентації будуть проявлятися з настанням особистісної зрілості в процесі подальшого навчання. Імовірно, що це пов’язано також з неузгодженістю позитивної «Я-самопрезентації», розмитими межами свого «Я» (нечіткістю у визначенні меж цього «Я») (Е.І. Цибух). Крім того мабуть взагалі не можна говорити про чітке обумовлення соціально-психологічної адаптації до навчання певною оптимальною стратегією, оскільки слід враховувати індивідуально-психологічні особливості кожного студента.

Отже, одним із цікавих факторів соціально-психологічної адаптації до навчання у ВНЗ можна на сьогодні назвати самопрезентацію в її двох контекстах: самопрезентація як самопред’явлення та самопрезентація як саморозкриття. Виявлені нами психологічні закономірності самопрезентації студентів першого курсу необхідні задля кращого осмислення успішного протікання соціально-психологічної адаптації у ВНЗ, адже самопред’явлення першокурсника торкається різних аспектів спілкування, становлення особистості в юнацькому віці тощо.

Результати нашого дослідження представляють практичний інтерес, оскільки на їх основі можлива досконала розробка ефективної моделі самопрезентації студентів задля формування стилю особистісної соціальної поведінки. Знання психологічних закономірностей самопрезентації необхідне для плідного осмислення різних аспектів відкритого, довірчого спілкування – фундаменту успішного розвитку педагогіки співробітництва, дослідження проблем становлення особистості в юнацькому віці тощо. Також встановлені нами наукові факти і сформульовані на їх основі висновки можуть застосовуватися науковцями в подальшій розробці проблем самопрезентації та її ролі в міжособистісному спілкуванні й життєдіяльності особистості. Крім того, проаналізована ж нами загальна модель ефективності самопрезентації студентів як психологічного чинника їх соціально-психологічної адаптації до навчання у ВНЗ показує, що самопрезентація може сприяти особистісному розвитку, чіткій організації своїх дій, реалізації певної стратегії в комунікації в освітньому середовищі, а то й підвищувати рівень академічної успішності. А отже, щоб допомогти студентові швидше адаптуватися, необхідно відразу ж розпочинати вивчення його особливостей самопрезентації з метою встановлення інтересів та нахилів, домінуючих мотивів діяльності, ступеня розвитку самооцінки тощо.

Тому розгляд саме динаміки протікання самопрезентації в міжособистісному спілкуванні студентів на подальших курсах навчання у ВНЗ є перспективною проблемою для наших майбутніх досліджень в цій сфері; можливе проведення тренінгових програм серед студентів ВНЗ із метою розвитку у них позитивної «Я-самопрезентації». Також цікавим нам здається вивчення питань самопрезентації студентів власне з питань працевлаштування, адже ці особливості вміння правильно і грамотно представити себе, щоб побудувати свою подальшу професійну кар’єру на все життя обумовлюють важливість вивчення явища самопрезентації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гофман И. Представление себя другим в повседневной жизни / И. Гофман. – М., 2000. – 326с.

2. Зинченко Е.В. Самораскрытие личности как социально-психологический феномен // Психологический вестник РГУ. Вып. 2. – Ростов-на-Дону: Изд-во РГУ, 1997. – С. 404-419.

3. Романова А.В. Влияние визуальной самоподачи образа «Я» на конфликтность субъекта общения / Романова А.В. – Автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. психол. наук: спец. 19.00.01 – общая психология, история психологии, психология личности. – М., 2002.