Полякова Н.О., Чередник Г.Ю.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАХИСТІВ ТА КОПІНГ-ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ-СИРІТ

Якщо згадати, скільки перешкод зустрічається дитині на кожному кроці, не варто дивуватись, що її реакція на них не завжди адекватна… За кожним прикладом її невірної реакції на оточуючі обставини криється ціла низка спроб відреагувати правильно та стати успішною в житті.

На даний час проблеми психологічного захисту та копінг-поведінки є одними із найактуальніших та найбільш обговорюваних. Розробці даного питання присвятили свої роботи: Р.М.Грановська, І.М.Нікольська, Л.І.Анциферова, Л.Р.Гребенніков, В.А.Ташликов, Н.О.Сирота, Ф.Б.Березін, Є.В.Чумакова, А.А.Реан, Р.Плутчик, Г.Келлєрман, З.Фрейд, А.Фрейд та ін.

Проте в літературі на даний момент відсутнє джерело, що вміщує систематизовані дані стосовно проблеми психологічних захистів у підлітків-сиріт. Саме тому для дослідження була обрана категорія підлітків. А також тому, що особливості розвитку особистості в цей період багато в чому визначають подальший життєвий шлях. У цьому віці найбільш чітко проступають всі особливості психічної сфери дитини та проявляються результати виховання.

Відомо, що в якості першого соціалізуючого інституту суспільства виступає сім'я, чий вплив є найдовшим та всеохоплюючим. Нажаль, останнім часом відмічається значне зростання сімей, які не виконують функції того психологічного осередку, де в умовах батьківської любові у дитини виникає здорова потреба бути визнаною, вміти співчувати і радіти життю та іншим людям, нести відповідальність за себе та інших, намагатися багато чому навчитися. Неспроможність деяких батьків витримувати економічні негаразди, втрата духовності руйнують сімейні відносини і все частіше серед нас з'являються так звані «діти вулиці». Це викликано сукупністю причин: позашлюбним народженням дітей, смертю батьків тощо. Деякі автори (І.В.Борисова, О.І.Захаров, В.С.Мухіна та ін.) справедливо зазначають, що такі ситуації негативно впливають на розвиток та формування особистості підлітка. Разом з тим в науковому плані залишається нез'ясованим психологічний вплив умов виховання дітей в закритих дитячих установах на формування у них тих чи інших психологічних захистів, а також не прослідковано відмінності захисних механізмів і стратегій копінг-поведінки у вихованців дитячих будинків та дітей із повних сімей.

Об'єкт дослідження – поведінковий патерн подолання стресу (психологічний захист та копінг-поведінка).

Предмет дослідження - зв'язок сімейного статусу дитини з психологічним захистом та копінг-поведінкою.

Мета дослідження – виявити особливості психологічних захистів та копінг-поведінки у підлітків-сиріт.

Гіпотезу дослідження склало припущення, що психологічні особливості використання різних форм психологічного захисту та стратегій копінг-поведінки для підтримки позитивного «образу Я» у підлітків-сиріт відрізняються від використання цих механізмів дітьми з повних сімей.

З метою перевірки гіпотези нами було застосовано такі методики як тест-опитувальник механізмів психологічного захисту Плутчика –Келлєрмана – Конте «Індекс життєвого стилю (Life Style Index)», опитувальник Дж. Амірхана «Індикатор копінг-стратегій», «Опитувальник стратегій і атрибуцій», адаптований В.Н.Духневичем. З метою підтвердження або спростування результатів вищезазначених методик було використано метод спостереження. Отримані результати були оброблені за допомогою t-критерію Стьюдента та F-критерію гомогенності дисперсії Фішера.

Дослідження проводилося на вибірці, до складу якої увійшли підлітки-сироти Васильківського дитячого будинку та підлітки з повних сімей – учні Васильківської СЗОШ №2. Загальна кількість респондентів - 60 осіб, з них 30 осіб є сиротами (15 дівчат та 15 хлопців) і 30 – діти з родини (15 дівчат, 15 хлопців). Вік респондентів: 12- 14 років.

Копінг-стратегія – це індивідуальний спосіб взаємозумовленості людини і ситуації відповідно до її власної логіки та психологічних можливостей. Головним призначенням копінгу є ефективне адаптування людини до вимог ситуації, що дозволить їй уникнути стресової дії. Одним з перших на проблему копінг-поведінки звернув увагу А.Маслоу, розкласифікувавши копінг-стратегії на: стратегію вирішення проблем, стратегію пошуку соціальної підтримки та стратегію уникання проблеми. Вагомою також вважається класифікація копінг-стратегій, розроблена 1995 року фінськими вченими: стратегії для ситуації досягнення – (1) очікування успіху, (2) нерелевантна поведінка, (3) пошук соціальної підтримки, (4) рефлексивне мислення, (5) орієнтація на підкорення собі ситуації та стратегії для афіліативної ситуації: (6) очікування успіху, (7) нерелевантна поведінка, (8) уникання, (9) орієнтація на підкорення собі ситуації, (10) песимізм.

Поняття ж психологічного захисту зобов'язане своїм походженням засновнику психоаналітичній теорії – З.Фрейду, згідно якому захисні механізми - вроджені і запускаються в екстремальній ситуації та виконують функцію «ліквідації внутрішнього конфлікту».

На даному етапі однією з найбільш розроблених і повних концепцій психологічного захисту є структурна теорія Р.Плутчика, який сумісно з Г.Келлєрманом та Х.Р.Контом виокремлює вісім базисних механізмів психологічного захисту: витіснення, регресія, заміщення, заперечення, проекція, компенсація, гіперкомпенсація та раціоналізація.

Особливим етапом розвитку особистості, що охоплює період від 11-12 до 14-15 років є отроцтво, під час якого підліток набуває почуття дорослості; у нього відбуваються зрушення в шкалі цінностей - інакше розставляються акценти між сім'єю, школою та однолітками; провідним видом діяльності підлітка стає інтимно-особистісне спілкування з однолітками; формується «ми-концепція» та референтна група. Все освітлюється проекцією рефлексії, а під час кризи соціального розвитку (кризи тринадцяти років) відбувається відділення підлітка від оточуючого середовища та вороже ставлення до близьких, хоча водночас підліток відчуває внутрішній неспокій через свою поведінку. Проте у дітей, що виховуються в дитбудинках, спостерігається дещо інакша динаміка розвитку особистісних утворень. Через депривацію потреби в батьківській любові у дитини формується почуття невпевненості в собі, стійка занижена самооцінка. Наслідком неможливість реалізації потреби в самотності та уособленні від інших (що є необхідною для розвитку особистості в підлітковому віці) може стати негативне відношення до групових взаємодій. Відсутність у дитини поваги до її місця та власних речей з боку оточуючих блокує у неї розвиток самості.

За наслідками проведеного дослідження було отримано результати, які свідчать про те, що діти-сироти рідше, ніж діти, які виховуються в родинах, використовують механізм зняття напруги шляхом переносу агресії з більш сильного чи значущого суб’єкта (що є джерелом гніву) на більш слабкий і доступний об’єкт чи на самого себе. На нашу думку, така суперечлива відмінність між досліджуваними групами за показником заміщення зумовлена емоційною депривацією, яка є наслідком виховання дитини в умовах будинку-інтернату і виражається в слухняності, вмінні пристосовуватись до інших, залежності від дорослих в повсякденному житті та блокує спонтанну реалізацію базисних потреб в зміщенні агресії, потреби чи діяльності.

Підлітки, які виховуються в будинках-інтернатах, на відміну від їх однолітків із повних сімей, менше використовують проекцію як механізм психологічного захисту, оскільки, на нашу думку, відношення до себе у вихованців дитбудинку по суті повторює оцінку оточуючих, що зумовлює деформацію відношення дитини до самої себе та формування образу «Я» і саме це й утруднює процес прийняття себе на фоні інших.

Підлітки-сироти менш орієнтовані до раціонального пояснення своїх бажань та дій, котрі насправді обумовлені ірраціональними потягами, що неприпустимі особистістю чи соціально, ніж їх однолітки, які виховуються в родинах. Крім того, в підлітків-сиріт варіативність використання регресії як захисного механізму різноманітніша, ніж у дітей із повних сімей, де показники тяжіють до середнього значення.

Існують статистично достовірні відмінності між досліджуваними групами за такими показниками методики як: нерелевантна поведінка і пошук соціальної підтримки та відмінність в розподіленні ознаки очікування успіху і рефлексивного мислення. Це можна пояснити впливом на дитину деформованих стосунків з оточуючим світом, що й призводить до самоперешкоджання у вирішенні завдань. Адже діти-сироти не мають можливості навчатися адаптивним моделям та формам поведінки у значимих дорослих. Відсутність близької людини, яка б змогла допомогти долати життєві труднощі та перешкоди змушує таких дітей частіше використовувати стратегію нерелевантної поведінки в ситуації досягнення.

У вихованців будинків-інтернатів показники когнітивного планування в ситуації досягнення тяжіють до середнього значення, а дітей з родин виражають схильність до рефлексії, тобто плануванню та обмірковуванню наперед своїх вчинків, виваженню різних варіантів рішень при зіткненні з вибором чи проблемою.

Отже, наша гіпотеза про те, що психологічні особливості використання різних форм психологічного захисту та стратегій копінг-поведінки для підтримки позитивного «образу Я» у підлітків-сиріт відрізняються від використання цих механізмів дітьми з повних сімей підтвердилася частково.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Грановская, Р.М. Психологическая защита у детей [Текст] / Р.М.Грановская, И.М.Никольская. – СПб.: Речь, 2000. – 507с.

Нартова-Бочавер, С.К. «Coping behavior» в системе понятий психологии личности [Текст] / С.К.Нартова-Бочавер // Психологический журнал. – 1997. – Т.18. - №1. – С. 20-30.