Физическая культура и спорт/3. Спортивная медицина и реабилитация.

Шлапаченко О. А.

Південноукраїнський державний педагогічний університет

ім. К. Д. Ушинського, Україна

Використання рухливих ігор у комплексній реабілітації дітей 5 - 8 років з ДЦП в умовах санаторно-курортного лікування.

Дослідники свідчать про те, що проблема дитячого церебрального паралічу (ДЦП) є однією з актуальних в усьому світі, зокрема і на Україні. Це обумовлено з одного боку, значним збільшенням ДЦП серед населення й не завжди своєчасним його діагностуванням, з іншого боку - недостатньою ефективністю наявних сьогодні дитячих фахівців, методів психолого-педагогічної реабілітації дітей з ДЦП.

Учені багатьох країн, зокрема й на Україні, здійснюють пошук ефективних методик і програм для зміцнення здоров'я дітей, що хворіють церебральним паралічем, їх соціальної адаптації, реабілітації й активної участі в житті.

Фізична реабілітація, фізичні вправи, рухова активність є визначальною умовою всебічної реабілітації й соціальної адаптації дітей.

На основі багаторічних спостережень і наукових досліджень фахівці дійшли висновку, що недостатньо тільки ЛФК для відновлення рухових порушень у дітей з ДЦП. Автори вважають, що крім застосування медичних засобів, слід звертатися до застосування фізичних вправ у широкій, комплексній розмаїтості. У нашій країні і за кордоном ученими здійснюється пошук видів фізкультурної активності, форм організації, що могли б використовуватися в роботі з інвалідами й відповідати не тільки фізичному, але й психічному стану здоров'я інвалідів, максимально й ефективно інвалід міг би реалізувати свій потенціал у такій діяльності. Учені відмічають, що моторика, пізнавальні процеси й емоції розглядаються в нерозривній єдності. Динамічність моторики тісно пов'язана з розумовою активністю на всіх етапах розвитку дитини. Коли дитина має можливість рухатися, вона спроможна пізнавати навколишнє середовище.

Теоретичний аналіз наукових і методичних літературних джерел використовували для аналізу, систематизації й узагальнення даних, пов’язаних із сучасними уявленнями особливостей стану сформованості складових рухових функцій дітей 5–8 років з церебральним паралічем. В аспекті останнього вивчали дані про існуючі методики діагностики рухових функцій дітей з церебральним паралічем. Дослідження передбачало констатуючий і порівняльний етапи педагогічного експерименту.

Констатуючий етап педагогічного експерименту передбачав вивчення в дітей 5–8 років з церебральним паралічем стан сформованості рівня розвитку рухових функцій, що перебувають у санаторії. Враховуючи отримані дані, було розроблено оптимальну за змістом програму корекції рухової активності в умовах санаторно-курортного лікування.

Педагогічний експеримент проводився з урахуванням характеру і ступеня захворювання дитини з ДЦП та її психофізичного стану. Аналіз режиму дня дітей даної категорії, що перебувають у санаторії, дозволив з'ясувати обсяг рухової діяльності дітей у режимі дня, досліджувати організовані форми занять: ранкову гімнастику, заняття з ЛФК, корекційні заняття з психологами та педагогами. Проводився аналіз лікарських карт, бесіди з лікарями з метою з'ясування основних діагнозів, а також і супутніх

захворювань дітей. Дібрано 100 різноманітних рухливих ігор, естафет, з урахуванням функціонального стану, форми захворювання й віку.

На етапі порівняльного експерименту вивчали ефективність використання розробленої програми корекції, враховували приріст показників, особливості кореляційного взаємозв’язку між приростом рухової активності й рівнем розвитку рухових функцій.

В контрольній групі проводились заняття за програмою санаторія і призначенням лікаря, в основній – на основі розробленої нами програми, де загальний час занять для вирішення встановлених завдань в дослідних групах збільшився на 3 години.

У нашому дослідженні взяли участь діти, що страждають найпоширенішою формою захворювання церебрального паралічу - спастичною диплегією. Ця форма захворювання сприятлива в подоланні психічних і мовних розладів. Всі 64 дитини 5–8 років (35 дівчат і 29 хлопчиків) мають діагноз спастична диплегія. Базою дослідження виступав державний заклад «Дитячий спеціалізований клінічний санаторій «Хаджибей»» Міністерства охорони здоров'я України м. Одеси.

Приступаючи до розробки реабілітаційної програми, нам необхідно було виявити вихідний рівень здоров'я, збережених функцій, фізичної й психофізичної готовності до навчання й проведення рухливих ігор дітей даної категорії. Нами проведена оцінка рівня розвитку рухових функцій у дітей з ДЦП 5–8 років: тест на відтворення ритму і розвитку дрібної моторики, запропонованою Н. І. Озерецьким; тест на реципрокну координацію; мімічний тест за методикою Н. П. Вайзмана (цит. з 7); швидкість психомоторної реакції за методикою Б. Г. Сермєєва (4); тест «присідання за 30 с» О. А. Шпитальна (цит. з 7).

Проведено порівняльний аналіз результатів після застосування реабілітаційно-корекційної програми. Нами було визначено показники рівня розвитку рухових. Результати, отримані впродовж експерименту, були оброблені методами математичної статистики. Виконано аналіз і узагальнення отриманих результатів дослідження, проведено кореляційний аналіз взаємозв'язку між руховою активністю і станом розвитку рухових функцій.

Встановлено, значне відставання в розвитку рухових функцій у дітей 5–8 років зі спастичною диплегією ДЦП. Як у 5–6-річних, так і у 7–8-річних дітей показники перебувають приблизно на одному рівні. Це свідчить про досить повільний темп впливу занять ЛФК, що проводяться в санаторії.

Встановлено низький рівень сформованості розвитку дрібної моторики: від 35,75% до 36,25% від вікової норми, знижена здатність до засвоєння рухового ритму як у дітей 5–6 років, так й у дітей 7–8 років.

Виявлено менше 50% (44,04 - 45,08%) результат розвитку реципрокної координації рухів. Підтвердженням даного висновку виявило результати виконання мімічного тесту, що дозволило встановити також знижений рівень (62,01 - 62,03%) розвиток реципрокної координації м'язів обличчя. При виконанні даного тесту спостерігався емоційний підйом, що проявлявся в рухливо-мімічних реакціях. Виявлено недостатній рівень сформованості швидкості психомоторної реакції (56,69 - 57,78%). Встановлено, що близько 50% (53,70 - 54,84%) складали показники рухової витривалості. Діти втрачали інтерес до виконання завдання.

Результати апробації розробленої реабілітаційно-корекційної програми з використанням рухливих ігор у навчально-виховному процесі в умовах санаторно-курортного лікування, відзначили позитивний вплив на розвиток рухових функцій у дітей з ДЦП.

На ефективність реабілітаційно-корекційної програми свідчать результати формуючого експерименту. Програма сприяє позитивним змінам показників рухових функцій у дітей з церебральним паралічем. Так, приріст показників дрібної моторики в дітей 5–6 років з ДЦП у контрольній становить 10,0% (p>0,05), в основній - 43,0% (p<0,001). У дітей 7–8 років збільшились показники у виконанні цього тесту в контрольній групі на 13,0% (p<0,05), значно підвищились показники в основній групі на 50,0% (p<0,001).

Результат приросту показників тесту на реципрокну координацію в дітей 5–6 років контрольної групи покращився на 7,90% (p>0,05), в основній групі покращився на 25,01% (p<0,001). У дітей 7–8 років також відбулися зміни в кращу сторону. У контрольній групі це склало на 11,78% (p<0,05), а в основній на 19,92% (p<0,01).

Значні покращання показників даних тестів у основній групі ми пояснюємо, що в програмі розроблені й дібрані рухливі ігри, пов'язані з дрібними рухами пальців рук, із кидками, ловом і передачею різних предметів: м'ячів, кубиків, тенісних кульок, робота в грі зі стрічками, ґудзиками та іншими предметами.

Приріст показників при виконанні мімічного тесту склав у дітей 5–6 років контрольної групи на 3,39% (p>0,05), в основній покращання показників на 29,40% (p<0,01). У дітей 7–8 років контрольної групи приріст склав на 10,94% (p>0,05), а в основній - на 29,18% (p<0,01).

Покращання показників відбулось і при виконанні тесту на швидкість психомоторної реакції. Так, у дітей 5–6 років контрольної групи він склав на 15,74% (p>0,05), в основній групі на 21,20% (p<0,05). У дітей 7–8 років контрольної групи склав на 9,27% (p>0,05), в основній на 16,66% (p<0,05).

Вплив патологічних порушень захворювання на церебральний параліч склало труднощі при виконанні цього тесту дітям, але результат виконання виявився вірогідний. У виконанні тесту на витривалість приріст показників склав незначний відсоток. У дітей 5–6 років контрольної групи він склав на 7,0% (p>0,05), в основній - на 12,23% (p>0,05). Показники приросту в дітей 7–8 років контрольної групи склали на 3,22% (p>0,05), в основній - на 6,9% (p>0,05). Проведення рухливих ігор сприяло до збільшення робото спроможності дітей. Навіть ті невеликі зрушення в руховій сфері, які набули

діти в ігрових заняттях, мають, на нашу думку суттєве значення у всіх формах життєдіяльності дітей з ДЦП.

Науково-теоретичний аналіз загальної та спеціальної науково-методичної літератури, сучасних підходів до навчання й виховання дітей з ДЦП свідчить про можливість застосування засобів і методів фізичної культури, у тому числі рухливих ігор, у реабілітаційно-корекційній роботі.

Адекватною формою підвищення рухової активності для дітей з диплегічною формою ДЦП є заняття з використанням рухливих ігор. Такі заняття не тільки задовольняють рухову потребу дітей, але й виконують психореабілітаційну функцію щодо різних сфер життєдіяльності дитини - фізичної, психічної та розумової. З урахуванням особливостей цього контингенту дітей розроблено й апробовано реабілітаційно-корекційну програму з використанням рухливих ігор, що спрямована на підвищення розвитку рухових функцій і рівня розвитку пізнавальних процесів.

Педагогічне дослідження підтвердило ефективність розробленої реабілітаційно-корекційної програми з використанням рухливих ігор. Встановлено, що за два роки занять у дітей основної групи покращилися досліджувані показники рухових функцій (р<0,5 - р<0,001): дрібної моторики у дітей 5–6 років - на 43,0%, у дітей 7–8 років - на 50,0%; реципрокна проба у дітей 5–6 років - на 25,0%, у дітей 7–8 років - на 19,92%; мімічний тест у 5–6- річних - на 29,40%, у 7–8- річних - на 29,18%; швидкості психомоторної реакції у дітей 5–6 років - на 21,20%, у дітей 7–8 років - на 16,66%. Недостовірними виявилися лише прирости результатів виконання тесту на витривалість у дітей 5–6 років (8,73%) та у дітей 7–8 років (6,99%). Про ефективність розробленої програми свідчить результат кореляційного аналізу, де коефіцієнт кореляції (r=0,36) підтверджує наявність помірного взаємозв'язку між компонентами «рухова активність» і «рухові функції».

Література.

1. Бабенкова Р. Д. Влияние физических упражнений на функциональное состояние ЦНС у детей с ЦП / Р. Д. Бабенкова, Н. М. Бадридзе // Курортное лечение больных. – К., 1970. – С. 378-379.

2. Козявкин В. И. Детский церебральный паралич : [уч. пособие] / В. И. Козявкин. – Львов: Медицина мира, 1996. – 219 с.

3. Левченко И. Ю. Технологии обучения и воспитания детей с нарушениями опорно-двигательного апарата : [уч. пособие] / И. Ю. Левченко, О. Т. Приходько. – М.: Академия, 2001. – 186 с.

4. Сермеев Б. В. Теория и методика физического воспитания инвалидов : [уч. пособие] / Б. В. Сермеев, В. Г. Григоренко. – О., 1991. – 89 с.

5. Чудная Р. В. Адаптивное физическое воспитание: [уч. пособие] / Р. В. Чудная. –– К.: Наукова думка, 2000. – 380 с.

6. Шинкарюк А. І. Розвиток моторики і психіки: проблема активності та свободи / А. І. Шинкарюк. – Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, інформаційно-видавничий відділ, 2002. – 200 с.

7. Шпитальная О. А. Физическая рекреация младших школьников с проблемами интеллекта в условиях детского дома : автореф. дисс…к.п.н. /О. А. Шпитальная . – СПб ГАФК им. Лесгафта, 1997. – 21 с.

8. Ainsworth C. H. Game and love of young / C. H. Ainsworth. - Americans. – Buffalo: Corpi, 1983. – 244 p.

9. Management of the motor disorders of children with cerebral palsy / Ed. By D. Scrutton. – London: Spastics intern. Med. Publ.,1984. – 101 p.