Технічні науки/4. Транспорт

Аспір. Романюк С. О.

Вінницький національний технічний університет, Україна

Програмно-цільове управління інноваційною діяльністю на автотранспортних підприємствах

Гострою проблемою для кожного суб'єкту підприємницької діяльності залишається перехід від застарілих методів господарювання та управління, які не являються ефективними в сучасних ринкових умовах, до нових, що відповідають сьогоднішнім законам економічного розвитку. Автотранспортні підприємства після роздержавлення і переходу до приватної власності збільшили свої господарські права, створили власні комерційні структури, разом з тим, залишились без фінансової підтримки з боку держави і мають покладатися на власні сили, щоб встояти на ринках реалізації послуг.

Щоб утримати свої позиції на ринку, підприємству необхідно бути конкурентоспроможним, управління повинно орієнтуватись на постійну адаптацію, пристосування до вимог споживачів, змін, що відбуваються на ринках. Проводити контроль за цими процесами, приймати рішення про їх впровадження є необхідною частиною управління на підприємстві [1]. Як зазначається в роботі [2], сучасні концепції управління підприємством не відповідають реальності. В таких умовах потрібно нові підходи до управління підприємством, особливо його розвитком.

Успішний розвиток сучасного автотранспортного підприємства багато в чому залежить і від інноваційної діяльності. Перехід від командно-адміністративної економіки до змішаної має супроводжуватися певними зрушеннями в сфері управління інноваційною діяльністю. Методи управління інноваційною діяльністю мають враховувати зміни зовнішнього середовища та можливості підприємства.

Питаннями управління інноваційною діяльністю та інноваційним розвитком займалися вітчизняні і зарубіжні економісти такі як Л.І. Бєлоусова, В.О. Васильченко, А.В. Гриньов, С.М. Ілляшенко, Н.В. Краснокутська, А. Кульман, Н.М. Польова.

Управління інноваційною діяльністю вимагає рішення ряду завдань, пов'язаних у часі, з ресурсами і іншим параметрами, а саме – забезпечити довгострокове функціонування інноваційного процесу на основі ефективної організації всіх його складових елементів; випуск на ринок конкурентоспроможної інноваційної послуги, технології з найменшими затратами.

Впровадження інновацій на підприємстві вимагає організаційних та управлінських змін. Специфіка управління нововведеннями така, що з одного боку необхідно стимулювати висування якомога більшої кількості ідей, пов’язаних з інноваціями, забезпечити достатню свободу дій працівників інноваційного процесу, створити позитивну мотивацію праці, а з іншого – необхідно здійснювати контроль за інноваційним процесом у межах стратегічного планування.

Ще однією особливістю інноваційної діяльності являється довгостроковий характер отримання результатів, підвищений ризик, непередбачуваністю результатів, потенційно високі прибутки. До того ж, інноваційна діяльність означає відмову від встановлених схем організації, вона не може покладатися на жодну з закоренілих форм. Тому система управління на АТП має враховувати специфіку роботи даного підприємства і особливості управління інноваційною діяльністю.

Найбільш ефективним методом управління інноваційною діяльністю на підприємствах автотранспорту, як соціальної, економічної і виробничої системи, є програмно-цільове управління.

Ключовими термінами програмно-цільового управління являються такі загальні поняття як «програма» і «ціль». Програмою Б.З. Мільнер називає сукупність запланованих послідовному використанню дій, процедур, операцій, які пов’язані між собою спільністю вирішуваної проблеми, задачі, а також інформації про ці дії [3]. Дане визначення розкриває поняття «програма» в найзагальнішому значенні цього слова. Ціль, як універсальне поняття, означає результат направлених дій, це те, що очікується отримати в кінці проведеної роботи [4]. Поєднання цих понять в програмно-цільовому управління, на думку економістів, пояснюється близькістю завдань, які вирішуються на стадії визначення і структуризації мети програм, а також використання спільних засобів їх реалізації.

В роботі [5] під програмно-цільовим методом автор розуміє: «сучасний комплекс дій, який, на основі діагностики проблеми, забезпечує адекватне навколишнім умовам визначення цілі стратегічного напрямку розвитку господарської системи, визначає етапи реалізації комплексної програми та їх ресурсне забезпечення. Отже, програмно-цільове управління – це метод управління, при якому керівництво розробляє цілі управління і механізми реалізації цих цілей, строки і стан проміжних значень процесу.

Основою програмно - цільового методу управління являється сукупність заздалегідь намічених шляхів, способів і дій, виконання яких забезпечить досягнення поставлених цілей. Головна формула програмно - цільового методу управління звучить так: цілі програми – задачі, які необхідно вирішити для досягнення програмних цілей та засоби, які забезпечать практичну реалізацію (рис. 1).

Рис. 1. Формула програмно-цільового методу управління

До головних переваг програмно – цільового методу управління можна віднести: забезпечення більш повної і ефективної взаємодії всіх підрозділів, зайнятих впровадженням інновацій в виробничо-організаційну діяльність; звільнення вищого рівня менеджменту від функції оперативного управління і координації дій виконавців, зайнятих створенням і впровадженням інновацій; підвищення відповідальності органів управління і окремих виконавців, що займаються розробками інновацій за результати і термінами виконання робіт і забезпечення ефективного контролю за виконанням запланованих робіт.

Отже, використання програмно-цільового методу управління дасть можливість розробити комплексний підхід до розвитку інноваційної діяльності на підприємстві з всіма соціально - економічними процесами, які в ньому протікають. Також дозволить поєднати цілі, задачі інноваційної розвитку з необхідним об’ємом ресурсів для вирішення поставлених задач.

Література:

1. Михайлова Л.І. Інноваційний менеджмент: навч. посібник. / Л.І. Михайлова, С.Г. Турчіна. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 248 с.

2. Ф. Махлуп. Теория фирмы: маржиналистские, бихевиористские и управленческие. (В кн.: Теория фирмы). СПб.: Экономическая школа, 1995. – C. 73-93.

3. Мильнер Б.З. Организация программно-целевого управления \ Мильнер Б.З. – М.: Наука, 1980. – 227 с.

4. Волкова В. Основы теории систем и системного анализа / В. Волкова, А. Денисов. – СП б.: СП6ГТУ, 1997. – 286 с.

5. Цільові комплексні програми в системі стратегічного планування: [Електронний ресурс] / С.4. Е.Ф. Югас, Ю.І. Ревть, Л.М. Бугір // Наук. вісник Ужгородс. ун-ту. – 2009. - №27. – С. 150-154. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/natural/Nvunu/Ekon/2009_27/statti/3_4.htm.