А.О. Міхєєв

Буковинський державний медичний університет, м.Чернівці

МІКОТОКСИКОЗИ У ЛЮДИНИ

Мікотоксини (токсини нижчих грибів) продукуються мікроскопічними грибками. Оскільки їх субстратами є харчові продукти, фураж, товарне зерно тощо, то за певних умов мікотоксини можуть накопичуватися у значних кількостях та ставати причиною масових гострих та хронічних отруєнь – мікотоксикозів. Мікотоксикози – захворювання, що зумовлені потраплянням в організм мікотоксинів, які утворюються в процесі життєдіяльності ряду мікроскопічних (цвілевих) грибів.

На даний момент у світі виділено більше 200 мікотоксинів, що продукуються представниками більше 350 видів мікроскопічних грибів. Однак, практичне значення як забруднювачі харчових продуктів мають лише близько 20 мікотоксинів. Серед них найпоширеніші й небезпечні для здоров’я людини афлатоксини (продуценти – гриби роду Aspergillus, трихотеценові мікотоксини (у т.ч. дезоксиніваленол) і зеараленон (продуценти – гриби роду Fusarium), охратоксини, цитринін, цитреовіридин (продуценти – гриби роду Aspergillus і Penicillium), алкалоїди ріжків (лізергінова кислота й агроклавін).

Мікотоксини, як природні отрути найчастіше виявляються в продуктах рослинного походження – овочах, фруктах, чаї, молотій каві тощо. Ураження їх грибками відбувається в період дозрівання й збирання врожаю за несприятливих умов, а також у процесі зберігання. Сільськогосподарські продукти, уражені цвілевими грибками, змінюють свій зовнішній вигляд, що дозволяє виявити їх недоброякісність. У цьому випадку продукти можуть стати причиною важких захворювань людей через нагромадження в них мікотоксинів.

Окрему увагу при мікотоксикозах слід звернути на наявність мікотоксинів у продуктах тваринного походження (м’ясо, молоко, молочні продукти, яйця). У ці харчові продукти вони потрапляють внаслідок згодовування сільськогосподарським тваринам і птахам кормів, заражених пліснявими грибками та значною мірою забрудненими мікотоксинами. Останні накопичуються в тканинах і органах тварин, у птахів у яйцях, виділяються з молоком. Такі продукти становлять найбільшу небезпеку для здоров’я людини, оскільки мікотоксини можуть бути присутніми без видимого росту цвілі.

Мікотоксини, як чинники мікотоксикозів, стійкі до дії цілого ряду фізичних і хімічних факторів. Звичні способи кулінарної обробки продуктів у домашніх умовах, а також промислові процеси кулінарії лише частково зменшують вміст мікотоксинів у продуктах харчування. Високі температурні режими при приготуванні (більше 200 °С), заморожування, висушування, дія ультрафіолету також є малоефективними.

Відомо декілька видів мікотоксикозів: харчові або аліментарні, респіраторні або пневмомікотоксикози, дерматомікотоксикози.

Пневмомікотоксикози й дерматомікотоксикози найчастіше виникають у людей при потраплянні мікотоксинів в організм людини через слизові дихальних шляхів, ушкоджену шкіру. Спостерігаються такі захворювання – «зернова лихоманка», «лихоманка чесальниць» у людей, які працюють із сировиною, зараженою грибами, продуцентами мікотоксинів.

До аліментарних мікотоксикозів людини найчастіше відносять фузаріотоксикози: споротрихієлотоксикоз, фузаріограмінеаротоксикоз, фузаріонівалетоксикоз.

Споротрихієлотоксикоз – важке захворювання, яке пов’язане із вживанням продуктів виготовлених із зерна, що містить токсини грибків Fusarium sporotrichiella var. Sporotrichioides і var. poae. Перебігає із симптомами загальної інтоксикації, прогресуючою лейкопенією та некротичною або гангренозною ангіною, а також розвитком сепсису.

Фузаріограмінеаротоксикоз або синдром «п’яного хліба» виникає у людей як наслідок вживання печених виробів із зернових, заражених грибком Fusarium gramineanim. Токсини цих грибів належать до глікозидів, холінів і алкалоїдів, що переважно діють на ЦНС. Захворювання проявляється у слабкості, відчутті важкості в кінцівках, скутості, появі різкого головного болю і запаморочення. При тривалому вживанні продуктів з такого зерна може розвинутися анемія, психічні розлади, іноді смерть.

Фузаріонівалетоксикоз – важке захворювання людини, яке виникає на фоні вживання продуктів із зернових культур (пшениці, ячменю, рису), уражених «червоною цвіллю» – грибки роду Fusarium (F. gramineanim, F. nivale, F. avenaceum). Захворювання супроводжується нудотою, блювотою, діареєю, головними болями, судомами.

Одне з історично відомих захворювань, спричинених мікотоксинами – здавна відомий «ерготизм» – захворювання, що виникає при вживанні злаків, уражених грибами-ріжками (Claviceps purpurea і Claviceps paspalum). Останні продукують алкалоїди, лізергінову кислоту, клавінові похідні, що володіють вираженою нейротоксичною дією. У людини хвороба перебігає в гострій і хронічній формах. У хворих гострою формою відзначаються симптоми гострого гастроентериту й ураження ЦНС. Можливий розвиток депресивно-маніакальних станів, епілептичних судом. Часто виникає гангренозна форма –на тлі загальної інтоксикації на периферичних частинах кінцівок з’являються вогнища некрозу, а також можливе відторгнення омертвілої частини кінцівки.

Використання харчових продуктів, забруднених токсинами-метаболітами, зокрема афлатоксинами грибів Aspergillus flavus і Aspergillus parasiticus, зумовлює виникнення афлатоксикозів. Їх токсичність винятково висока – гостра інтоксикація відрізняється швидким розвитком симптомів і високою смертністю, а при гострому отруєнні – порушення координації, судоми, парези, геморагії, набряки, втрата ваги і відставання у розвитку. Основним органом-мішенню у людини є печінка з розвитком некрозів, що при хронічній інтоксикації – цироз та первинний рак печінки.

Методи лабораторної діагностики та ідентифікації мікотоксинів складні, тривалі і громіздкі, а клінічні симптоми не завжди чітко окреслені. Тому розпізнавання природи масових захворювань запізнюється і не дає змоги своєчасно здійснити необхідний комплекс заходів, а лікування отруєнь мікотоксинами утруднюється відсутністю специфічних антитоксичних засобів.